Тим більш невідворотною стала більш активна робота антикорупційних відомств та подолання недоброчесності в країні. Адже навіть вигравши війну проти ворога, немає гарантії, що ми напевне долучимося до Європейського союзу. Вичищення корупції — вимога ЄС. Виграємо в корупційній війні всередині — наші шанси набути офіційний статус члена Єврородини збільшаться кратно. Пропоную дослідити, які критичні точки ми вже пройшли, де були сильними, а де наразі поступаємося.
Суспільство давно не бачило декларацій чиновників
Із введенням воєнного стану всі декларанти отримали можливість не подавати декларації. І така ініціатива була виправдана на початку, так як перед багатьма службовцями постало питання захисту країни, рятування своїх сімей, близьких, переміщення в більш безпечні місця тощо.
Проте наразі скасування декларацій дедалі більше нагадує «схему» того, як чиновники можуть наживатися під час війни та законно це приховувати. Кейс Павла Халімона та велика кількість нерухомого майна сім’ї Юрія Бойка це тільки доводять.
Наразі є зареєстрований законопроєкт, що передбачає, зокрема, відновлення електронного декларування та спеціальні перевірки кандидатів на посади. Тимчасово не подавати декларації зможуть державні службовці лише у випадках неможливості це зробити у зв’язку з виконанням завдань в інтересах національної безпеки і оборони України та інших об'єктивних причин конкретного посадовця. Вважаю необхідним відновити електронне декларування та закликаю колег також рухатися в бік ЄС в аспекті боротьби з корупцією.
Закриті реєстри — мекка для корупції
24 лютого НАЗК закрило доступ до публічної частини Реєстру декларацій, частини реєстру POLITDATA, а також обмежило доступ до оприлюднених звітів політичних партій на своєму сайті. Це було обґрунтовано необхідністю посилення захисту особистих даних декларантів, партій та інших користувачів в умовах воєнного стану.
Водночас послаблення контролю у цих сферах призводить до негативних наслідків. Зокрема, неможливості перевірити наявності російського впливу на політичних суб’єктів, різних зловживань та підвищення рівня корупції.
Наразі точаться дискусії щодо того, як знайти баланс між прозорістю та безпекою, та чи переважає правовий режим воєнного стану над суспільним інтересом, який становить інформація з цих реєстрів. Вважаю, що було би раціонально відновити доступ до реєстрів. Це би точно спростило роботу журналістам-розслідувачам та громадськості, що хоче бачити звіти партій. Крім тієї інформації, звісно, що може нести небезпеку для національної безпеки України.
Призупинення звітування політичних партій
Вдумайтеся лиш у сам факт: політичні партії в Україні не зобов’язані звітувати про майно та доходи з квітня 2020 року. Тоді причиною такого рішення стала пандемія. Але невдовзі мине вже 3 роки, відколи прийняли це рішення.
У подальшому можливість не звітувати була продовжена в унісон із запровадженням воєнного стану 24 лютого і таким чином щоразу автоматично поновлювалася. Наразі воєнний стан продовжили до 20 травня, а отже і партії не зобов’язані подавати звіти до цього часу. А це прямо впливає на прозорість діяльності політичних сил. Або її відсутність, як у цьому випадку.
За таких умов неможливо зрозуміти, звідки політичні партії отримують кошти та як їх використовують, чи не впливає країна-агресор на політичну систему України через тіньове фінансування політичних партій.
Є чіткий курс боротьби з корупцією
20 червня 2022 року Верховна Рада ухвалила історичне для країни рішення — було прийнято вже затверджену антикорупційну стратегію. Це надважлива ініціатива, яка напрошувалася впродовж років, а її тригером стало надання Україні статусу кандидата в члени ЄС. Союз буквально вимагав цього від нас.
Була проведена колосальна робота з розробки та погодження Державної антикорупційної програми для її виконання. Це фактично покроковий план як реформувати 15 суспільно важливих сфер з найвищим рівнем корупції. Наразі прийнята ініціатива дещо гальмується урядом.
Наразі НАЗК вже направило на повторний розгляд до КМУ доопрацьований проєкт Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки, який був 01 лютого 2023 року схвалений Урядовим комітетом з питань безпеки, оборони та правоохоронної діяльності. Очікуємо на розгляд у Кабміні.
У НАБУ боротьба триває, а кульмінація невдовзі
Національне антикорупційне бюро не має затвердженого очільника з квітня, коли закінчилися повноваження Артема Ситника, а тимчасово цю посаду зайняв Гізо Углава.
16 листопада 2022 року оголосили конкурс на зайняття посади очільника НАБУ. Наразі вже отримано документи для участі у конкурсі від 78 осіб, 74 з них допущено до конкурсу; проведено тестування кандидатів на знання законодавства; за результатами відібрано 22 кандидати, які пройшли до етапу співбесід. Надалі кандидати матимуть практичне завдання, а також співбесіди на доброчесність та компетентність. За результатами цього етапу конкурсу Конкурсна комісія має визначити трьох кандидатів, серед яких директора НАБУ обиратиме Кабмін. Є сподівання, що новий директор НАБУ буде обраний у березні 2023 року.
САП: битву виграно
Спеціалізована антикорупційна прокуратура покликана допомогти державі у вичищенні корупції на всіх рівнях. Без огляду на посади тих, хто стає фігурантами підозр і проваджень.
Орган, м’яко кажучи, не дуже вигідний багатьом чиновникам. Тому не дивно, що навіть після перемоги Олександра Клименка в 2021-у році в конкурсі на посаду голови САП, його призначення довго відкладали. І тільки в липні 2022-го року, коли на посаду Генпрокурора заступив Андрій Костін, призначення все ж відбулося.
Радий відзначити, що орган на чолі з Клименком працює та викриває посадовців та бізнесменів на фактах недоброчесності. Для прикладу, Максим Микитась, голова Нацбанку Кирило Шевченко та заступник міністра розвитку громад, територій та інфраструктури Василь Лозинський переконалися в цьому особисто.
Як бачимо, фронт робіт все ще великий. Не варто розраховувати на повністю добросовісний державний апарат без відновлення декларування та підзвітності партій. Тільки тотальне упрозорення діяльності та майна чиновників підніме довіру як суспільства, так і міжнародних партнерів.
Хоча і позитивні зрушення у відносно нових органах НАБУ та САП вочевидь є. Водночас перед Україною ще стоїть багато викликів у сфері запобігання корупції, у тому числі тих, подолання яких важливо задля подальшого членства України у Євросоюзі.