Поки народні обранці ще остаточно не затвердили ці зміни, висловлю ще раз свої думки на цю тему, про які писав у своєму попередньому блозі.
Чому це питання є таким важливим? Бо, на мою думку, місцеве самоврядування повинно бути тією основою, на якій ми будуватимемо правову європейську Україну, яка у найближчому майбутньому стане рівноправним членом Європейського Співтовариства. А без фінансових ресурсів місцеве самоврядування не зможе зберегти свою спроможність.
Війна в Україні не лише змінила все, але й змусила нас зупинити багато процесів і реформ, які нам вдалося реалізувати до повномасштабного вторгнення. Однією з таких реформ стала реформа адміністративно-територіального управління та децентралізації, яка вважається однією з найуспішніших за три десятки років незалежності України. Саме завдяки їй, органи місцевого самоврядування отримали додаткові повноваження і фінансові ресурси, які дали відчутний поштовх розвитковим процесам на рівні громад.
Громади перестали залежати від забаганок чи поганого настрою чиновників в Києві і почали займатись стратегічним плануванням та благоустроєм за рахунок податків, які сплачують мешканці цих громад.
Але потім до нас прийшла повномасштабна війна і про благоустрій доводиться забувати. Або принаймні максимально скоротити видатки на нього. Повторюсь, але нам дійсно потрібно обмежувати видатки з місцевих бюджетів на проєкти і заходи, які можуть почекати до Перемоги. Для цього Парламент спільно з Кабінетом Міністрів України мали б напрацювати такі зміни до бюджетного законодавства, які б чітко встановили “правила гри” під час воєнного стану. І не лише для органів місцевого самоврядування, але й для всіх органів влади, які розпоряджаються бюджетними коштами. Кожен керівник органу влади повинен чітко знати і розуміти, на що йому можна і не можна витрачати бюджетні кошти, а не керуватись під час прийняття рішень якимись моральними переконаннями чи суспільним тиском.
Чи правильною є ініціатива Уряду повністю забрати “військовий” ПДФО із місцевих бюджетів? Моя позиція дуже проста і зрозуміла. Якщо в державі не вистачає коштів для належного забезпечення Збройних Сил України, то Уряд і Верховна Рада мають повне право їх звідкись забрати. Бо наша Перемога - це зараз найважливіше питання для України. Фінансових ресурсів нам постійно не вистачатиме, бо воювати - це дуже дорого, а в умовах війни - економічні процеси дуже слабо розвиваються. Тому перерозподіл “військового” ПДФО із місцевих бюджетів до державного виглядає виваженою та адекватною оцінкою фінансової спроможності держави. Але…
Така ініціатива Уряду може поставити у дуже скрутне становище ті громади, які і до повномасштабного вторгнення сильно залежали саме від “військового” ПДФО. Ці громади залишаться на межі виживання, адже перестануть отримувати не лише додаткові надходження від “військового” ПДФО, а взагалі не матимуть доходів від цього податку. А як тоді утримувати господарку в цих громадах? Як готуватись до зимового періоду чи підтримувати житлово-комунальне господарство?
Так, урядовий законопроєкт щодо “військового” ПДФО є дуже категоричним. Мені видається, що забравши повністю “військовий” ПДФО із місцевих бюджетів, ми не вирішимо всіх проблем, а лише максимально звузимо можливості громад підтримувати збройні формування Сил оборони України. І ті, хто завдяки зростанню надходжень від “військового” ПДФО, максимально допомагав нашим бійцям, не зможуть більше цього робити. Тому частину цього податку таки варто залишити у місцевих бюджетах. Принаймні ту частину, яка була в цих громадах до повномасштабного вторгнення. Таким чином нам вдасться зберегти бюджети тих громад, які залежали від “військового” ПДФО і до війни, а також не позбавимо можливості місцевого самоврядування долучатись до підтримки нашої армії.
Важливо памʼятати, що ПДФО мусить залишатись бюджетоутворюючим для громад. Просто ми повинні займатись глибшими економічними процесами - працювати над залученням як зовнішніх, так і внутрішніх інвестицій, щоб реальний ПДФО надходив не лише із зарплат військовослужбовців, яким ми і так багато чим зобовʼязані.
Вірю, що в сесійній залі Парламенту ще будуть спроби знайти компромісне рішення, яке не лише посилить нашу обороноздатність, але й дасть можливість не відступити від поступального руху у напрямку зміцнення місцевого самоврядування.