Почну з позитивів. Варто зазначити, що в наступному році Уряд передбачає зростання заробітних плат. Середня зарплата у 2024 році, згідно з розрахунками Мінфіну, становитиме 21852 грн, 2025-го – 25645 грн, 2026-го – 29625 грн. Збільшиться також «мінімалка». З січня вона зросте з 6700 до 7100 грн, а у липні – до 8000 грн. Переглянуть також і прожитковий мінімум. А до нього прив'язані пенсії, субсидії, різноманітні соціальні виплати і допомоги тощо.
Готується підвищувати зарплати українцям і бізнес. Як свідчать результати опитування, проведеного Європейською бізнес-асоціацією, у 2024 році зробити це планують 87% компаній. Знижувати оплату праці своїх працівників не буде практично ніхто. Зокрема: зменшувати зарплати наступного року готується лише 1% компаній, а 12% залишить оплату праці своїх працівників на поточному рівні.
Однак експерти наголошують, що очікувати різкого стрибка рівня зарплат українцям не варто. Оскільки, 46% компаній планують підвищити їх менш ніж на 10%, 41% – на 10-20%.
Міністерство фінансів України під час розробки проєкту бюджету на 2024 рік зіткнулось із глибоким дефіцитом коштів. Бюджетних коштів на фінансування всіх витрат, повʼязаних із повномасштабною війною, критично не вистачає. Тому в урядових стінах зʼявилось декілька ідей, як вирішувати цю проблему.
Найбільш дискусійною з них, є пропозиція забрати із місцевих бюджетів увесь податок з доходів фізичних осіб (ПДФО), який вони одержують із зарплат військовослужбовців. Мінфін хоче отримати вказані кошти в Державний бюджет для того, щоб централізовано фінансувати Сили оборони та скоротити дефіцит бюджету.
Чому виникла така ідея? Основним чинником є, звичайно, війна, яка забирає фактично всі фінансові ресурси України на військові дії і озброєння Сил оборони. Чим довше триватиме ця війна, тим більше наших ресурсів вона поглинатиме. Бюджетних коштів не вистачатиме, тому Уряд і Парламент шукатимуть нові і нові шляхи наповнення Державного бюджету. І ми не можемо засуджувати такі кроки центральної влади, бо всі чудово усвідомлюємо – в країні війна і владі вдається без переведення економіки на воєнний “режим” утримувати стабільну ситуацію.
Та й будьмо відверті, тема із “військовим” ПДФО – це лише вершина айсберга, яка прикриває більш глибинну суть проблеми із самим ПДФО. Поясню чому. Найперше, “військовий” ПДФО не стосується усіх громад, а лише тих, на території яких базуються відповідні підрозділи Сил оборони. Чи залежали ці громади до 24 лютого 2022 року від ПДФО, який сплачували військові цих підрозділів. Так, звісно. Чи залежать вони від цього ПДФО зараз? Так, ще більше. Бо зросла кількість військовослужбовців і водночас зросли заробітні плати військовослужбовців та були запроваджені доплати у розмірі 30 і 100 тисяч. Тому автоматично зріс ПДФО, більшість з якого залишається в бюджеті громади. Чи є у таких громад якісь додаткові зобовʼязання щодо підтримки армії? Ні, законодавство такого не передбачає. Тому доходи і видатки таких громад зросли. Але чи потрібно забирати у цих громад частину цього ПДФО, яке вони отримали через війну? На мою думку, ні. Принаймні, точно не весь і тим паче не з 1 жовтня цього року, бо це максимально розбалансує бюджети цих громад і їм доведеться оптимізовувати їх або чекати на допомогу із Державного бюджету. Окрім цього, ми всі розуміємо, що війна завершиться нашою Перемогою і більшість військових повернуться до мирного життя і мирних професій. В громадах потрібно буде забезпечити їх роботою з достойними зарплатами. Тому голови громад ще вчора повинні були розпочати думати над тим, як правильно інвестувати ці додаткові кошти не лише у підтримку ЗСУ, але й у нові високооплачувані робочі місця і розвиткові проєкти.
Кейс із зарплатами військовослужбовців оголив більш ширшу проблему із ПДФО. Голови громад змогли не лише почути, але й реально відчути у бюджеті, що означає висока, а головне, легальна заробітна плата. То ж над чим нам варто зараз зосередитись і наполегливо працювати? Перше: над легалізацією усіх інших заробітних плат – і бюджетних, і тих, які платить приватний бізнес. Бо чим вища заробітна плата, тим більше податків отримує бюджет. І зростання на 10 чи 20% реально не вирішить цю проблему. Тому нам потрібно уже налагоджувати діалог із місцевим бізнесом про реальне підвищення заробітних плат. Ми повинні переконувати бізнес, що Україна на шляху до вступу в ЄС, тому і рівень заробітних плат українців теж повинен підтягуватись до європейського рівня. Друге: нам загалом потрібно серйозно включитись в роботу над легалізацією працевлаштування. Бо нелегальна праця, це не лише незахищеність працівника, але й повна відсутність податків із зарплати такого “працевлаштованого”. І, звичайно, третє – це робота залученням закордонних інвестицій та втіленням розвиткових проєктів. Бо це теж робочі місця, високі заробітні плати і збільшення ПДФО до місцевих бюджетів.
Якщо ми впораємось із цими трьома завданнями, то питання із відсотковим перерозподілом ПДФО відпаде саме по собі. Велика кількість громад перестануть залежати виключно від “військового” ПДФО, а держава отримає вагомий додатковий фінансовий ресурс для забезпечення Збройних Сил України.
Так, урядовий законопроєкт щодо “військового” ПДФО є дуже категоричним. Але я впевнений, що в сесійній залі Парламенту таки вдасться помʼякшити його норми по відношенню до громад. На мою думку, оптимальним був би варіант, щоб держава таки не “забирала” “військовий” ПДФО у громад, бо керівники підрозділів Збройних Сил України найперше зі своїми потребами і запитами йдуть саме до органів місцевого самоврядування, на території яких знаходяться їхні підрозділи. І більшість громад їм реально допомагає. Але цей процес повинен бути максимально врегульований на законодавчому рівні, тобто чітко прописано, що не менше 50% “військового” ПДФО громади скеровують виключно на видатки, повʼязані із національною безпекою, обороною та підтримкою збройних формувань України. Або 60% чи 75%. Це вже, як визначить законотворець, так і буде. Головне чітко це все прописати в законодавстві.
Важливо також памʼятати те, що ПДФО мусить залишатись бюджетоутворюючим для громад. Просто ми мусимо зайнятись глибшими економічними процесами. До цього я закликаю і далі буду закликати всіх голів громад Тернопільської області, а не лише тих, які мають так званий “військовий” ПДФО – давайте разом працювати над тим, щоб реальний ПДФО надходив не лише із зарплат військовослужбовців, яким ми і так багато чим зобовʼязані. Давайте спільно будемо пояснювати бізнесу, що високі зарплати – це не лише добробут українців, але й звична цивілізована практика в ЄС, куди ми всі впевнено рухаємось. Давайте спільно створимо на Тернопільщині настільки сприятливий бізнес-клімат, щоб інвестори самі приходили до нас і пропонували відкривати тут високоінтелектуальний та настільки ж високооплачуваний бізнес. Ось тоді у нас і не буде проблем з тим, скільки і в якому бюджеті має залишитись “військового” і “невійськового” ПДФО.
Це наша країна і ми повинні зараз робити все можливе, щоб після нашої Перемоги нам не було соромно дивитись в очі Захисникам і Захисницям.