Румунія (з усіх 4-х предметних олімпіад), Польща – 3 предмета, Великобританія, Німеччина, Болгарія – 2 і Грузія, Італія, Угорщина, Україна, Хорватія, Словенія, Туреччина – 1 предмет.
Що відрізняє загальну модель організації освіти школярів всіх цих країн від нашої?
Якщо у частині предметних олімпіад школярів то це те, то «там» не тримаються «стратегії», яка у вустах наших організаторів звучить десь так: «Для того, щоб мати один «самородок» рівня вимог предметної олімпіади потрібно впровадити у навчальні програми всіх школярів країни вже починаючи з 5 класу елементи наукової освіти та відповідні їй методи і зміст навчання». Саме звідси пішло започаткування у нас того, чого немає ніде у світі - так званих «наукових ліцеїв», що з 5-го класу. Та у світі немає навіть такого, щоб звичайний ліцей був ще для якогось шкільного віку крім виключно старшого.
А ще має діяти загальна державна щорічна програма олімпіад чотирьох рівнів, участь у якій є обов’язковою для всіх закладів ЗСО країни починаючи з жовтня місяця поточного навчального року.
Відтак, у нас тепер всі заклади, що мають бодай два класи старшої ланки отримали згідно своєї назви статус ліцею з освітою академічного спрямування.
Натомість «там» просто використовують той чи інший механізм національного відбору п’ятірки найкращих знавців предмету серед учнів випускного року старшої ланки загальної середньої освіти, попередньо зробивши її профільно-поглибленою з різних академічних напрямків. І з таким рівнем складності ліцейської програми профільно-поглиблених предметів, що на прохання виконати деякі її програмні завдання наші вчителі математики кажуть: «Ні, не можу, бо у мене подібне було давно ще в інституті і то похабцем».
При цьому «там» без жодних комплексів та страху втратити «самородків» відокремили цей контингент учнів як від базової 9-річки, так і тих, хто зосереджується на професійно-технічному профілі навчання.
І як бачимо мають ніяк не гірші результати у сегменті учнівської еліти ніж ми зі своєю «стратегією» екстенсивного вичавлювання «вершків».
Більше того, ковідний рік припинив дію екстенсивної моделі відбору олімпійців, а наша команда у підсумку стабільно має як мінімум чотири призери з п’яти учасників. Як те було у всі попередні роки.
Все тому, що не може не бути у країні пари-тройки завзятих і працьовитих вчителів-ентузіастів, котрі поєднують у собі високий рівень педагогічного таланту з глибокими знаннями предмету та вмінням ними творчо оперувати, щоб країна стабільно мала гарно підготовлену до інтелектуальних змагань свою представницьку п‘ятірку знавців предмету.
У контексті вже першої десятки кращих європейських «олімпійських» команд Україна має ще два предметних «заліки», а перелік успішних команд-учасників збільшується на п’ять країн.
Наперед бачу, що деякі авторитети у справі подумки, або вголос підкажуть мені, що я не розумію того, як ця справа влаштована і діє. Як це нещодавно було з теми про «визначальну» роль цитувань російських джерел для існування процесу наукових досліджень в Україні.
А може це опосередковано про професіоналів, які вкладаються у «Титанік» та голосу від тих, хто в освітній справі думає як Ной ?