Зокрема, британський журнал "The Economist" назвав Україну країною року у 2022 році за героїзм її народу та спротив рашистським окупантам.
“Зазвичай такої честі удостоюється країна, яка, на наш погляд, найбільше покращилася за попередні 12 місяців. Отже, Україна є в певному сенсі незвичайним вибором, оскільки життя більшості українців вражаюче погіршилося з моменту вторгнення володимира путіна в їхню країну в лютому, - зазначають журналісти видання "The Economist". - Багато людей загинуло. Міста розгромлені і обвуглені. Мільйони людей покинули свої домівки. Економіка України скоротилась приблизно на третину. Через російські атаки багато українців опинились у холоді, темряві через відсутність електрики. І все ж українці надзвичайно проявили себе цього року".
На думку авторів рейтингу "The Economist", особливо вирізняються чотири якості українців: героїзм, винахідливість, стійкість і натхнення.
Однією із фундаментальних складових цього переліку є головний ідентифікатор нації — мова. Саме в цей час чимало російськомовних українців невідворотно переходять на мову рідної землі, відкидаючи російську як мову неадекватного, страшного агресора.
Цікавим у цьому ракурсі виглядає дослідження наших західних друзів щодо внутрішнього, ментального утвердження й мовного становлення наукового середовища: як студентського, так і викладацького. Зокрема, не лише просування вивчення української мови в інших країнах, а й мовні програми обмінів.
Українська мова стає популярною і престижною завдяки стійкості, сміливості і героїзму нашого народу.
“Я придумала термін співчутливої лінгвістики після трьох годин розмови з групою викладачів та студентів з України й Литви, котрі приєдналися до мене в Інтернеті для круглого столу з мови як м'якої сили, культури та історичного зв'язку. Я визначаю композиційну лінгвістику як бажання вчитися чужій мові з почуття емпатії, підтримки та взаємної відповідності”, - написала на сайті Університету Вітовта Великого науковець і публіцист Лайма Вінс.
Литва, яка в радянські часи також зазнала московського мовно-культурного пресингу, не лише створила умови для вивчення українцями литовської мови, а й самі литовці бажають вивчати українську, щоб краще розуміти наш народ.
“Ми дали оголошення про те, що університет пропонуватиме безкоштовні заняття з української. Всього за дві з половиною години на них підписалося 120 охочих литовських студентів. У якийсь момент у нас не залишилося місць у програмі і довелося припинити реєстрацію студентів. Що ж далі? Нам потрібно було більше викладачів української мови, тому ми запитали українських студентів та випускників, чи можуть вони допомогти нам, як волонтери навчати українській мові. Багато погодилися».
Спираючись на розповідь української студентки Софії, котра вивчає литовську мову, авторка зазначає: твердження, що в Україні всі розмовляють російською мовою, хибне. Лише в окремих промислових містах сходу України до війни більшість розмовляла російською мовою. Також російська нав’язувалась українцям через ЗМІ. Зокрема, великий вплив мало телебачення, пісні, література.
У декого погляди почали змінюватись у 2014 році, а після 24 лютого 2022 року відмова від російської набула масового характеру.
На жаль, лише під загрозою втрати власної державності українці всерйоз взялися боротись за свою ідентичність. Водночас, глибоке усвідомлення державотворчої, націєзахисної ролі своєї культури, мови та безстрашний захист географічних, ідеологічних та мовних кордонів поставило нашу націю на п'єдестал, вартий поваги й наслідування у світі.