Для України це дуже важливий документ, бо Кодекс покращує нашу позицію в рейтингу Світового банку «Doing business» орієнтовно на 10 позицій, що може дати нашій державі, за попередніми розрахунками, додаткових 6 мільярдів доларів інвестицій. Крім того, це дозволить Україні увійти до топ-50 найбільш інвестиційно привабливих економік світу, бо інвестори отримали прозору та зрозумілу процедуру банкрутства. Саме питання банкрутства є одним з перших, що задають іноземні інвестори при ухваленні рішення починати працювати в Україні.
І якщо з процедурою банкрутства юридичних осіб все більш-менш зрозуміло, то можливість банкрутства фізичних осіб, запроваджена Кодексом, для України цілком нова процедура. В той час, як у світі громадяни вже десятиліттями використовують можливість визнати себе банкрутом, «обнулити» фінансові зобов‘язання і почати з чистого аркушу, українці такої можливості були позбавлені. Тому більшість з них попри всі життєві обставини мали сплачувати борги до кінця життя, а подекуди й лишати їх у спадок. Спритніші українці використовували законодавчу шпарину та проходити процедуру банкрутства через процедуру банкрутства фізичної особи-підприємця. Хоч процедура і не незаконна, проте має багато підводних каменів.
Тепер же визнати себе банкрутом на цілком законних підставах, з законодавчо врегульованою процедурою і без непередбачуваних ризиків зможе кожен, в кого на це буде потреба.
І перше, на чому треба наголосити, щоб упередити будь-які побоювання щодо можливих махінацій кредиторів із заволодіння майном боржника, це те, що провадження у справі про неплатоспроможність фізособи може бути відкрито виключно за заявою боржника. Тобто жоден кредитор не може це ініціювати, яких би розмірів не сягав борг.
Тепер щодо умов, за яких громадяни можуть ініціювати процедуру власної неплатоспроможності. Боржник має право звернутися із відповідною заявою до Господарського суду у разі, якщо:
- розмір прострочених зобов'язань перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
- боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50% місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
- ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;
- існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Як і з будь-якого іншого звернення до суду, у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність може також бути відмовлено. Підстави для цього чітко передбачені Кодексом:
-відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
- боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду;
- боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю;
- боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Варто пам‘ятати, що з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов'язаннями боржника.
Крім того, з цього моменту також вводиться мораторій на 120 днів на задоволення вимог кредиторів. Однак цей мораторій не поширюється, зокрема, на виплату та стягнення аліментів, а також відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи.
Початку безпосередньої процедури банкрутства, відповідно до Кодексу, передує спроба реструктуризувати борги фізично особи. І лише якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів, суд ухвалює рішення про визнання боржника банкрутом і починається процедура погашення боргів. Тобто процедура банкрутства є крайнім заходом, коли решта не дали результатів.
Готуючи Кодекс до ухвалення, ми передбачили гарантії захисту прав громадян, які увійдуть в процес банкрутства. Так, до складу ліквідаційної маси не включається житло, яке є єдиним місцем проживання сім'ї боржника. Йдеться про квартиру загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім'ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів. Також до складу ліквідаційної маси не включаються кошти з рахунків боржника у пенсійних фондах та фондах соціального страхування.
Фіналом процесу банкрутства є ухвала суду про завершення процедури погашення боргів боржника, закриття провадження у справі про неплатоспроможність та рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів.
Після завершення процедури банкрутства щодо особи, яка її пройшла, є, безумовно, певні обмеження. Протягом 5 років така людина зобов'язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів. В цей же час не може бути відкрито нового провадження у справі про неплатоспроможність за заявою такої особи, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі.
Запроваджена процедура банкрутства фізичних осіб швидко не вирішить питання всіх боржників, але дасть інструмент для цього, що вже є першим кроком. До роботи над 4 Книгою Кодексу, що і запроваджує процедуру банкрутства фізосіб, було залучено багато експертів, громадськість, а також враховані рекомендації Світового банку та МВФ. І це дозволило нам отримати збалансовану процедуру, що захищає інтереси всіх сторін. Більше того, в виграші залишаться всі: боржник зможе повернутись до життя без боргового ярма, кредитор зможе прибрати зі свого портфеля неліквідний актив, а держава повертає економічно активного громадянина.