Наскільки стабільний наш бюджет?
Стабільність — це коли ти не хвилюєшся, що зарплату вчителю можуть затримати, комунальник — без грошей, армія — без зарплат та снарядів. У проєкті бюджету-2026 уряд намагається знайти баланс між вимогами війни та потребою фінансової стабільності. Звідси — зростання доходів загального фонду на майже 447 млрд грн порівняно з 2025 роком: це сигнал, що уряд робить ставку на краще адміністрування податків та ширший ресурс внутрішньої економіки. Видатки ж залишаються надзвичайно високими — близько 4,8 трлн грн, що відображає реальність війни та неминучий пріоритет оборони й безпеки (понад 2,8 трлн грн, тобто фактично дві третини бюджету). Дефіцит у 1,9 трлн грн, або 18,4 % ВВП, — це компроміс: він великий, але демонструє прагнення уряду втримати макрофінансову стабільність, спираючись на зовнішнє фінансування й водночас не допустити розбалансування внутрішнього ринку. Кейс із призупиненням допомоги від США цьому підтвердження.
Кожен бюджет — це спроба зазирнути в майбутнє. Але під час війни він нагадує не чіткий план, а скоріше прогноз погоди на кілька місяців наперед у розпал шторму
Постійне “латання дірок” — чи це наш стиль виживання?
Якщо чесно, мені здається, що ми вже навчилися “ламати” бюджет як пластилін: скрутити тут, відрізати там, перекласти туди, щоб закрити щілини. Але це не стратегія — це тактика виживання. Видатки на оборону ростуть — бо без цього не виживемо. Але коли вони ростуть, інші сфери — медицина, освіта, відновлення — залишаються ніби “на потім”. Доходи не дотягують і уряд мусить або позичати або різати витрати, навіть там, де це боляче. Соціальні виплати, пенсії — не можна відкласти, але інфляція їх з’їдає. Цей підхід (латання, реагування) має сенс в кризові хвилини, але якщо він стане нормою — дорого заплатимо: економічно, політично, з точки зору довіри людей.
Чи можливі глибинні реформи та довгострокова стратегія в умовах війни?
Одне з моїх ключових переконань: війна — не виправдання бездіяльності, а виклик до змін. І я бачу кілька напрямків, у яких реформи не лише можливі, але й необхідні — і чим швидше, тим краще. П’ять реформ, які можуть наповнити бюджет і змінити державу:
1. Загальнонаціональний аудит активів
Ми досі до кінця не знаємо, чим володіє держава. Земля, підприємства, інфраструктура, будівлі — усе це або обліковується хаотично, або використовується неефективно. Аудит — це не бюрократія, а інструмент, який дає чітку картину: що зберегти, що продати, а що перетворити на прибуткові об’єкти.
2. Нульова декларація / фінансове перезавантаження відносин між державою та громадянами
Довіра між державою та громадянами не з’явиться сама по собі. Ми мусимо почати з чесного старту: кожен декларує свої активи, держава гарантує «амністію минулого» й натомість вибудовує прозору систему оподаткування. Це створює нову культуру відповідальності — і для бізнесу, і для влади.
3. Спрощення податкової системи
Податкова система має бути зрозумілою і прогнозованою. Чим простіші правила — тим менше можливостей для зловживань і тим більше стимулів працювати «в білу». Це прямий шлях до зростання надходжень у бюджет без підвищення ставок і до залучення нових інвестицій.
4. Реформа державної служби
Бюджет постійно «з’їдають» неефективні витрати на бюрократію. Державна служба повинна стати сервісною — менш чисельною, цифровізованою, мотивованою результатами, а не паперами. Це дозволить економити мільярди і водночас підняти якість послуг для громадян.
5. Military-Tech як драйвер розвитку
Унікальний досвід війни зробив Україну лабораторією новітніх військових технологій. Це не лише питання безпеки, а й шанс для економіки. Індустрія military-tech може стати окремим експортним кластером, що створює робочі місця, приносить валюту і гарантує, що ніхто не наважиться повторно випробувати нашу обороноздатність.
Від ідей до дій: мої ініціативи до бюджету
Говорити про реформи важливо. Але не менш важливо показувати конкретні кроки, які вже зараз можуть змінювати ситуацію. Саме тому я планую зареєструвати низку ініціатив та змін до бюджету, які стосуються різних сфер.
1. Підвищення зарплат для викладачів вищих навчальних закладів. Ми піднімаємо зарплати вихователям у садочках, учителям у школах — і це правильно. Але чому викладачі університетів залишаються осторонь? Це несправедливо й недалекоглядно: якісна вища освіта неможлива без належної оплати праці.
2. Створення нової бюджетної програми, з якої фінансуватимемо лікування ахондроплазії. Працюємо над виділенням близько 1 млрд грн. Ми вже провели перемовини з виробником у США, готується реєстрація, проходження ОМТ. Є шанс, що програма запуститься вже з початку року. Важливо, що вдалося домовитися і про знижку — це зменшить навантаження на бюджет.
3. Укриття в лікарнях та школах. Проблема не тільки у фінансуванні, а й у підході. МОЗ часто звітує про проєкти, але без чіткого переліку конкретних лікарень і стану укриттів. Ми ж пропонуємо простий і системний підхід: перевірка об’єктів, визначення реальної потреби, ухвалення рішення на бюджетному комітеті. Безпека лікарів, пацієнтів і дітей має стати безумовним пріоритетом.
4. Нові ініціативи. Паралельно працюю над створенням нових департаментів у МЗС та МВС, які відповідатимуть за критично важливі напрями співпраці та безпеки. Це частина більшої стратегії модернізації державного управління.
Бюджет — це завжди вибір між сьогоденням і майбутнім. Ми не можемо уникнути воєнних витрат, але водночас мусимо закладати основи нової фінансової моделі держави. Нульова декларація, аудит активів, податкова простота, сучасна держслужба і military-tech — це не просто реформи. Це п’ять кроків до того, щоб Україна перестала бути державою, яка лише розподіляє допомогу, і стала державою, яка сама генерує ресурси та впевнено планує розвиток. Саме так формується не тільки бюджет виживання, а й бюджет майбутнього.