У цих діях видно дві ключові ідеї:
- Росія переходить до ескалації відкритого типу.
- Європа змушена шукати відповіді — бо власні механізми вразливі.
Так, НАТО можна було б винести в центр обговорення. Але найяскравіше видно не стільки виклики з боку кремлівської машини, скільки слабкість та нерішучість Західних інституцій — і це помічають усі: Москва, ми, столичні уряди.
Атаку проти ЄС — не вперше видно. Міграційна криза на кордоні Польщі — Білорусі, порушення підводних комунікацій у Балтії — все це вже спостерігалося. Але зараз, на тлі повільної реакції й недовіри до деяких урядів, Кремль діє системно.
Ціль Кремля проста — розхитати Захід
Нарощувати сумніви у здатності Європи захищатися, руйнувати імідж безпеки, змушувати країни ЄС шукати компроміси. Через це — зниження допомоги Україні, пом’якшення санкцій, внутрішня роздробленість.
Фази гібридного наступу (спрощено)
- Фаза 0: розігрів — повідомлення про “невідомі” дрони, використання пропаганди, мовчазний тиск.
- Фаза 1: тестування реакцій — падіння уламків на периферію, дипломатичні ноти.
- Фаза 2: прицільні удари без масового ураження — локальні вибухи, пожежі, офіційні пояснення як «технічний збій».
- Фаза 3: психологічний шантаж інфраструктури — удари біля портів, залізничних вузлів, логістичні блокади.
- Фаза 4: показові удари — масштабне використання ударних дронів по критичних об’єктах.
- Фаза 5: відкритий конфлікт за бажанням Заходу — удари на більш чутливі цілі, ескалація відповіді.
Ця логіка може призвести або до широкомасштабного конфлікту, до якого Європа не готова, або до поступок окремих урядів.
Чи здатна Європа дійсно відповісти зараз?
Сумнівно. Демократичні процеси повільні, страх політичних ризиків — великий, а суспільна непідготовленість — очевидна. Але зволікати не можна.
Що нам і Західним партнерам варто робити — зараз
- Формувати аргументовану комунікацію з доказовою базою — щоби не залишити Кремлю простору для маніпуляцій.
- Працювати із страхуванням, логістикою, щоб знизити уразливість енергетики та інфраструктури.
- Запускати інформаційні кампанії, які прямо показують причетність РФ — руйнувати міфи про “невідомих”.
- Залучати європейські держави до координації швидких кроків — не дати окремим країнам стати “слабким фронтом”.
Тепер ризики поширюються не лише на Україну. Те, що вчора здавалося немислимим, стає стійкою реальністю. Кремль не чекає на дозвіл — він створює нову норму ризику і вимагає адаптації. Питання лиш у тому, хто першим відмовиться грати за правилами, які вже виписав Кремль.