Та якщо вам раптом здалось, що це добра новина – це не так. Тому що ціль – не повалення росії або забезпечення нашої перемоги. Ціль – закінчити війну. Метод – поступки та компроміси з обох боків. Однозначно та просто. Все інше – відтінки.
Проте, тут варто згадати, які було озвучено «поступки та компроміси». Для нас – відмова від території та НАТО. А задля більшої договороздатності – зупинка поставок зброї. Для росії – скасування частини санкцій та відновлення поставок зброї нам, якщо цього буде недостатньо.
В цьому моменті, якщо ви бачите певний перекос між підходом до нас (союзників) та росії (загрози), то він є. Чому? Тому що повертаємось до цілей Трампа: не перемога над росією, а просто зупинка війни.
Я вже відчуваю певний скепсис на фоні прогрітого інформаційного поля, нашого інформаційного поля, повного позитивних сигналів з табору республіканців. Навіть дещо погоджусь із непередбачуваністю кінцевої пропозиції та результату перемовин з огляду на непередбачувану постать Трампа та зрозумілу путіна. Проте для реальності оцінки треба додати пару деталей.
Трампу потрібна велика перемога в короткий термін після інавгурації. Такою перемогою мав стати Ізраїль, але не склалось. Припинення вогню між Ізраїлем та ХАМАС залишиться в історії Байдена. Як і падіння Асада. Тому цілком можлива та очікувана Трампом швидка та відносно легка перемога на Близькому сході стала недоступною опцією. Де ще можна спробувати знайти іншу? Правильно. В Україні. Бо війн такого масштабу на щастя в світі більше немає.
Тому якщо до припинення вогню в Ізраїлі в нас ще було поле для маневру, то тепер ми ризикуємо стикнутись із шаленим тиском. Мир понад усе і в цій схемі “нас” немає. Тепер ми ризикуємо отримати “мир” у себе, але не мир для нас. Якби парадоксально це не звучало. І всі промови та виступи адміністрації Трампа вже кричать про це. Однозначно озвучуючи ціль. Просту, зрозумілу, досяжну. Попри все, навіть попри нас.