Логічно, якби я продовжив думку з точки зору ВПО та ретельно розписав, скільки нерухомості можна придбати, відремонтувати та побудувати за ці гроші та зупинити потік біженців назад в окупацію.
Але, головне, що ми маємо пам’ятати та усвідомлювати постійно, що пріоритетом до закінчення війни є наша військова міць. Тут, з огляду на абсолютну безглузду спробу просто викинути в нікуди 15 мільярдів, варто подивитись на військову складову дещо контраверсійно.
Не секрет, що головна проблема – комплектування війська. Мотивація мобілізованих та зниження кількості добровольців факт, який вже ніхто не приховує. Як можна владнати цю проблему?
Для початку уважно подивитись на всі останні соціологічні дослідження та побачити, що головна причина небажання йти в армію – невизначеність майбутнього родини. Не страх за своє життя, а невпевненість матеріального забезпечення. Це означає, що врешті-решт треба відійти від нескінчених спроб звернутись до патріотизму, та почати вирішувати проблему. Як?
Давайте почнемо з виплати премій добровольцям за контракт. Так робить росія – масово та місцями безглуздо. Але результативно. На відміну від росії нам не треба знайти мотивацію, нам треба усунути перепони на шляху її реалізації. Кожен знає, що до потрапляння в зону бойових дій матеріальне забезпечення солдатів не найбільш високе. Проте якщо доброволець буде певен, що виплата на рівні кількох десятків тисяч гривень забезпечить його родину на перші тижні / місяці, то прийняти рішення йому буде простіше.
Це – факт, підтверджений соціологами. Це може подобатись чи ні, але це допоможе вирішити проблему комплектування. І вирішити швидко.
Ось тут і впливають 15 млрд гривень, які підуть тисячею в гаманець всім, а не виплатою за укладання контракту. Чи це правильне рішення? Напевно, ні. Якщо це взагалі можна назвати “рішенням”.
Тому нам треба відмовитись не лише від безглуздої тисячі, а ще від безлічі зайвих витрат. Виплати пенсій працюючим прокурорам з інвалідністю. Телемарафонів. Та ще кількох мільярдів гривень заради одного. Перемоги та оборони.
А після відмови від марнотратства почати приймати рішення прагматизмом та нелінійно. Але точно задля результату, а не процесу. Як би це не виглядало, як би це не критикувалося – результат має стати єдиним пунктом оцінки. Оцінки кожної дії влади та опозиції. Так, і ніяк інакше.