Саме це штовхає політиків та (на жаль) громадських діячів підпалювати суспільство. От беремо абсолютно недоречний, дурний та безвідповідальний жарт про Скадовськ. Цілком справедливий вибух, але. Лише ледачий не написав, що «Квартал 95» ганьбить переселенців. Проте, в реальності, з моменту відкриття першого центру «ЯМаріуполь» в Києві 95-й квартал один з найбільших та перших українських помічників маріупольцям. В організації допомоги, відкритті медіа-дверей для збільшення допомоги, організації дозвілля маріупольських діточок. І це теж факт. Ці два факти одночасно і створюють «сіре».
Або виступ Президента на Новий рік. Дякую, що нарешті почув та звернувся до людей в окупації. Це – почули. Відповідально заявляю – почули. Біле? Так. Та прямо тут – розділення українців на українців в Україні та в евакуації. Серйозно? Ми так будемо повертати їх додому? Так продемонструємо те, що дбаємо про ВСІХ українців? Навряд.
А якщо згадати, що лише рік тому керівництво країни прямо просило всіх, хто не працює та не задіяний в обороні напряму виїхати, аби знизити навантаження на економіку та енергетику – то таке зверхнє ставлення та розділення на сорти стає трохи (ні, не трохи насправді) дивним. Граблі. Тому знову – сіре.
І дедалі все сіріше та сіріше. В реальності. А в інфопросторі – палають кольори. Інформаційний шторм в самому апогеї. Нас бомбардують тезами, що якби не Майдан, не було війни. Що мова не має значення, тому російська цілком ок. Що корупція виправдовує ухилення від мобілізації. І більше, більше, більше… Все задля емоцій та кольорів.
Та за кожною тезою стоїть чиєсь особисте бажання дістати щось для себе особисто. Ані для країни. Ані для перемоги. Егоїзм великий та маленький, проте егоїзм.
Саме тому треба повернутись в нудний сірий світ тверезих оцінювань та реальних очікувань. Без зривів. Без істерик. Аби не дати шанс маніпулювати. Аби встояти. Аби перемогти. Складно, але варто. Бо інакше виграють лише ті, хто фарбує світ вигаданими кольорами однозначності.