Про другу версію можна сказати дуже коротко: «Реванш». Розпад СРСР дуже потужно вдарив по радянських елітах, котрим при союзі жити було дуже добре. Найбільшою частиною радянської еліти були керівники спецслужб різного рівня (КДБ, МВД), військовий генералітет, партійна номенклатура, державні службовці, дипломати, керівники громадських об’єднань при владі (Профспілки, ДОСАФ). Радянська еліта та генерали спецслужб після розпаду СРСР отримали почуття приниження, а прагнення взяти «Реванш» у країн Заходу перетворилась на своєрідну ідеологію. Диктатор Кремля Путін у 2021 році заявив, що для нього розпад СРСР став трагедією та «розпадом історичної Росії». Тобто для кремлівського режиму країни, які раніше входили до СРСР, вважаються «ісконно руськими».
Ідеологи кремлівського імперіалізму дуже часто використовують вислови Збігнева Бжезінського: «без України Росія перестає бути євразійською імперією. Без України Росія все ще може боротися за імперський статус, але тоді вона стала б переважно азіатською імперською державою». У вже згаданій статті Затулін говорить: «Україна відіграла фатальну роль в історії розпаду Радянського Союзу». Якщо аналізувати вислови інших теоретиків російського імперіалізму та реваншизму, то можна зробити висновок, що для кремлівського диктату незалежність та суверенітет України є головною проблемою. Після приходу до влади у РФ президента Путіна плани з відновлення імперії почали втілюватись у життя, а також був розроблений певний алгоритм. На думку кремлівських ідеологів імперіалізму, для відродження імперії потрібно було інтегрувати до РФ інші країни. Тож почали з інтеграції Республіки Білорусь у вигляді союзної держави між РФ та РБ, але слід зазначити, що до союзної держави запрошували і Україну, але тодішній президент України Леонід Кучма відмовився від участі. Чому Кремль намагався почати відродження імперії з України та Білорусії? Тут відповідь проста: у Кремлі вважали, що між РФ, РБ та Україною немає національних, культурно-мовних та релігійних відмінностей, як наприклад з Казахстаном або країнами середньої Азії, а тому інтеграція до РФ може бути пришвидшена.
Саме для того, щоб був створений фундамент для майбутнього відтворення радянської або російської імперії у Кремлі вигадали ідеологію «Русский мир», яка повинна була посилювати у країнах пострадянського простору національні, культурно-мовні та релігійні коди на території інших країн. Для того, щоб простіше зрозуміти головну мету ідеології «Русский мир», потрібно розглянути приклади з минулого.
Щоб анексувати певну територію іншої держави, Кремлю потрібно створити у певному регіоні іншої країни так звану діаспору людей, які говорять російською мовою, виступають за союз з Росією, а також підтримують «русскоє православіє». Після створення такої діаспори Кремль починає видавати паспорти громадян РФ цій діаспорі, потім фінансує створення політичних проектів, куди залучаються новостворені агенти впливу, а потім через цих політичних акторів створюється внутрішньополітична криза, під час якої Кремль починає заявляти про захист російськомовного населення на території країни, де відбувається конфлікт. Потім просувається наратив про те, що кожен народ має право на самовизначення згідно зі статутом ООН.
Так було у Криму, коли РФ анексувала півострів, а перед цим проводила багаторічну роботу по створенню «російськомовної діаспори» у Криму. Так само було і в Луганській та Донецькій областях, коли на мітинги «Русскої весни» завозились люди через громадські організації, які багато років фінансувались Кремлем. Так було у 2015 році в Одеській області, коли у Кремлі хотіли реалізувати проект під назвою «Одеська народна республіка» та «Бесарабська народна республіка», на щастя тоді у окупантів нічого не вийшло.
Головними державними структурами у Кремлі по просуванню ідеології «Русский мир» є однойменний державний фонд та федеральне агентство у справах СНД (россотрудничество). Фонд «Русский мир» створив мережу виконавчих партнерів (Русские центры) в 52 країнах. Так зване росспівробітництво також має мережу під назвою «Русский дом» за кордоном» більш ніж у 50 країнах світу. В інших країнах мета відрізняється від пострадянського простору, але діяльність все одно поєднана. Наприклад, зараз структури «Росспівробітництва» та фонду «Русский мир» в країнах Заходу намагаються поширювати серед населення інших країн інформацію по виправданню дій РФ у військовій агресії проти України, тобто ці структури є повноцінними агентами впливу в інших країнах.
Головна мета псевдоідеології «руський мир» – створення фундаменту для подальших дій по відновленню «російської імперії» в країнах колишнього СРСР. Кожного року фонд «Русский мир» та «Росспівробітництво» проводять сотні заходів, направлених на створення так званих діаспор російськомовного населення з числа громадян інших країн. Таким країнам як Казахстан потрібно зрозуміти, що відстань від організованого заходу по російській літературі до видачі російського паспорту, а потім і до колони російсько-окупаційних танків, дуже мала.