Парламентаризм є лише інструментом для народу аби хоч якось впливати на творення держави, законодавчої бази та ініціювання тих чи інших реформ. Зрозуміло, що кожен громадянин особисто не може щоденно писати, читати та аналізувати закони. Відтак, шляхом виборів громадяни призначають або наймають собі представників, яким і доручають цю роботу. Такий працівник, а іншими словами депутат, незалежно від того, чи був обраний від політичної сили, чи пройшов за мажоритарною системою, є лише провідником думки тих, хто його обрав. Ініціюючи законодавчі зміни чи рішення, депутати голосують так, як підказує їм здоровий глузд та позиція, яку вони визначають в розмовах з виборцями, експертами та виходячи з власної прогами і обіцянок. Але це тоді, коли у депутатів є і можливість, і обов’язок голосувати особисто! Інакше за обранців народу вирішують "консультанти та поводирі" партій.
Голосуючи за той чи інший проект, скажімо, закону про вищу освіту, ми докорінно змінюємо можливості національного інтелекту на десятиріччя. Кожен депутат має відповідальність перед тисячами тих, хто планує вступ до університету, хто все ще не втратив надію на відновлення потенціалу науки! Але, якщо у нього є можливість перекласти свою особисту відповідальність на інших, то і мотивації думати над нормами закону та спілкуватися з іншими немає.
Солідарна відповідальність партії складається із персональної відповідальності кожного члена партії. Саме для цього ми в УДАРі збираємося на експертну раду і обговорюємо кожен законопроект, який подаємо на розгляд парламенту. Дискусії бувають дуже палкими, але є персональна відповідальність кожного викласти аргументи під час розгляду питання. Колеги, які вже мають більший досвід роботи у парламенті минулих скликань, із жалем зазначають, «що минули часи, коли виступом під куполом можна було змінити голосування». Але якщо не можна змінити нічого, то навіщо утримувати тих, хто навіть за бажання ні на що не може вплинути? Варто зрозуміти, що саме система неособистого голосування є основною перешкодою для того, щоб ті, у кого є відповідальність та здоровий глузд, мали можливість висловитися і відстоювати свою позицію.
Немає сенсу розглядати і подавати на голосування важливі закони ні про освіту, ні про соціальну відповідальність держави, до тих пір, поки формат обговорення буде нечесним, імітуючим обговорення, та не буде кожного з депутатів спонукати до особистої відповідальності! А відтак, ми в УДАРі починаємо зміни у Верховній Раді.-Зміни принципів політики. Ми за чесний парламент, який має право писати закони, за якими живе країна,-бо сам їх дотримується.