6 міфів про протезування в Україні

Протезування існувало ще при радянському союзі, я, наприклад, користуюся різними типами протезів майже з самого народження, тобто з початку 90-х років. Через трагічні події останніх років суспільство звернуло свою увагу на проблему протезування молодих і активних людей. Але це зовсім не значить, що раніше активних людей з інвалідністю не було. Саме тому я вирішив написати цю статтю, адже сучасними протезами з іноземних комплектуючих користуюсь вже 17 років. Не скажу, що в нас все дуже добре, але й не так драматично, як намагаються це показати деякі дуже чуттєві волонтери і особливо ЗМІ. Для ЗМІ взагалі важливо демонструвати жесть, страждання і біль. Одним із визнаних свят людського приниження є 3 грудня – день людей з інвалідністю, коли всі дуже швидко згадують на один день про таких людей і змагаються за кількість вичавлених з аудиторії сліз.

Пропоную розпочати наш невеличкий екскурс.

Міф 1: На протези потрібно збирати гроші

Цей міф був особливо розповсюдженим на початку війни. Всі телеканали і волонтери розміщували номери карток бійців і закликали громадськість допомогти коштами на протези. Саме цей міф дав мені поштовх вперше прийти у військовий госпіталь і просто поговорити з хлопцями, показати свої протези і розповісти про своє життя. Тоді ще протезисти не дуже часто відвідували госпіталі, і волонтери не мали належної інформації. Тому все зводилось до чуток або до таких собі підприємців, які готові були зробити хороший протез за 50-100 тисяч євро, наприклад, що часто-густо було в рази дорожче за їх реальну вартість. І ось зайшов я в палату – страшно, що говорити не знаю, але якось розпочав розмову з бійцем і його родичами. Мене дуже уважно слухала мати, і коли вона зрозуміла, що я нічого не продаю, а даю поради з власного досвіду, одразу ж побігла за представниками Волонтерської Сотні, з якою ми працюємо і понині.

To Stay Alive / Залишитися Живим / Остаться в живых

На початку війни мало хто розумів, що робити, і ці пожертви дуже допомогли хлопцям. Але волонтери не мали належної кваліфікації для оцінки пропозицій, а також не могли забезпечити обслуговування закордонних протезів в Україні. Добре, що ситуація вчасно розрулилась, у тому числі завдяки суспільному резонансу, до якого ми теж доклали певних зусиль. Невизначеність скінчилася, а разом із нею почали закінчуватись пожертви на картки.

Міф 2: Всіх треба відправляти за кордон

Комплекс меншовартості у багатьох все ще є, і тому вони вважають, що в Україні не може бути якісного товару або послуги апріорі. В принципі, доля справедливості у цьому твердженні є, адже у нас майже відсутня система нормальної реабілітації. А ще в нас відсутня освіта ортопеда-протезиста або техніка-протезиста, і саме тому бувають випадки, коли ортопед робить ампутацію так, що поставити протез стає важко або неможливо. Бо з точки зору лікаря чим більше ти збережеш кінцівки – тим краще. А протезист має десь розмістити штучний суглоб кисті або колінний вузол.

Однак, більшість людей дуже вдало можна відпротезувати в Україні. Це краще не тільки з точки зору витрат, а й гарантійного обслуговування. Протезування нижніх кінцівок взагалі не є проблемою. Тут складними можуть бути лише подвійні ампутації обох ніг вище коліна, але й такі пацієнти вдало протезуються в Україні.

І ще скажу по секрету, що було кілька випадків, коли хлопці повертались з-за кордону і не могли користуватись протезами. Особливо мені запам’ятався хлопець зі Львова, який зробив собі міоелектричний протез в Австрії. Не знаю, чи його попереджали, що протягом перших 6 місяців культя дуже активно формується і тому змінюється в розмірах - як правило, вона зменшується. Але результатом такого складного протезування через 2-3 місяці після ампутації стало те, що протез провалявся на полиці рік, аж поки його не переробив німецький фахівець в Україні. Протез коштував 70 000 євро. Це так, на подумати.

Міф 3: В Україні відсутні технології і фахівці

Коли ми допомагали проводити перший етап канадсько-американського проекту «Підтримка протезування в Україні», закордонні фахівці були вражені майстерністю наших протезистів, а також їх жагою до знань. І це не просто ввічливість, а реальність. Зважаючи на те, що освіта протезиста у нас просто відсутня, перед нашими фахівцями варто зняти капелюха.

Якщо розглядати технології, то в Україні вони є і на доволі високому рівні. Наприклад, на даний момент, вітчизняні протезисти не можуть ставити протези ніг Genium, але вже весною Тоня Кумка (лідер проекту «Підтримка протезування в Україні») виправить цю прикру ситуацію. Так само, як рік тому вона і колеги з Канади та Америки навчили наших протезистів встановлювати міоелектричні протези рук TouchBionics.

Чому ж державна служба у справах ветеранів відправляє бійців на протезування за кордон? Тому що в нас майже відсутня система реабілітації після протезування і за кордон відправляють лише бійців зі складними ампутаціями. На мою думку, бюджет служби на 2015 рік був явно роздутим – 150 млн. грн., при тому, що програма протезування в Фонду соціального захисту користується більшою популярністю, а фінансується в 10 разів менше.

Міф 4: За кордоном є більш сучасні протези, які з’єднуються з нервовою системою

Як правило, такі протези називають біонічними, або «ті, що керуються силою думки». В мережі багато роликів, в яких показують, як людям підживлюють електроди, і нервова система дає команди протезу. Не хочу нікого розчаровувати, але це все експериментальні розробки. Коли вони будуть випускатися серійно і чи будуть взагалі – поки говорити зарано. Вартість теж залишається під питанням. Звісно, технології розвиваються і це теж колись стане реальністю, але надивитися відео на YouTube та проголосити себе експертом – сумнівний варіант.

Нещодавно в Україну прилітала Оксана Мастерс. В неї протези Genium, а вона може собі дозволити найкраще. То в мене питання до тих експертів, які вірять в якісь над-технології і намагаються нав’язати це бійцям – де ці технології? Хто ними користується? Звісно, окрім конструктора-експериментатора з відео.

New Bionics Let Us Run, Climb and Dance | Hugh Herr | TED Talks

Міф 5: Пластикові кришечки та пляшки на протези

Я маю на увазі акцію, в ході якої активісти збирали пластикові кришечки від пляшок, щоб зібрати гроші на протези бійцям. Я спілкувався з організаторами цієї акції, пояснював, що ніж збирати місяцями кришечки, простіше відпротезувати людину за однією з державних програм. Запитував у кого саме є проблеми з протезуванням, але відповіді не було. Так само як фінансової звітності на сайті, а також якогось результату роботи. Вся країна збирає кришечки, а кому поставили протез? Ця акція проводиться з липня, комусь вже допомогли? От і подумайте над ефективністю такої роботи. Спочатку позиціонування було таким, що пляшки і кришечки будуть переплавлятись на протези, принаймні, так говорили ЗМІ. Харчовий пластик для цього не підходить. Потім з’явився протезист з Польщі, який мав би протезувати бійців по цій акції, сам протезист не знає нічого про свою участь. Згодом, організатори передумали і захотіли протезувати хлопців в Україні, але грошей не вистачить навіть на нормальний колінний суглоб. Тому позиціонування знову змінилося, і тепер кошти будуть просто перераховуватись людям, кому це необхідно для протезування.

Не хочу розмірковувати, шахрайство це чи ні. Точно можу сказати, що ініціатива не є ефективною з точки зору протезування. Подали б це під «соусом» турботи про довкілля, був би кращий результат.

Міф 6: 3D-принтери

Можливо, майбутнє і є за 3D-друком, але це точно не сьогодні. Ми спілкувалися з президентом американської ISPO (Міжнародне протезно-ортопедичне товариство) на цю тему. Краще за все ці технології підходять для друку косметики або протезів рук для дітей. Навіть з урахуванням того факту, що в США вже друкують не тільки полімери, а й метал, ці деталі поки не можуть зрівнятись з тими, які випускаються на стандартному виробництві за допомогою станків і верстатів. Мені писали і телефонували дуже багато студентів, які хотіли запустити протезування учасників АТО за допомогою 3D-принтерів. І всім я казав: «Трєніруйтєсь на кошках». Чому людині, яка не є компетентною в таких складних медичних питаннях, приходить в голову, що вона зможе їх вирішити дуже швидко і просто? І ще одразу на людях, які ще нещодавно перенесли сильний стрес.

Зроби свій виріб, протестуй його, проведи клінічні дослідження, склади аналітику ризиків і лише потім демонструй всім. А коли у тебе немає нічого крім ідеї, і ти не знаєш як її втілити у життя, - то це нуль. В одного українського протезиста є два 3D-принтери, і якщо на цьому можна було б заробляти, він би це робив.

Сподіваюсь, що цей матеріал буде корисним, і поволі ми будемо більш адекватно і професійно оцінювати протезну галузь України. Впевнений, що не за горами той час, коли на протезування до нас будуть їздити з інших країн, як це відбувається з послугами стоматологів.

Олексій Краснощоков Олексій Краснощоков , Голова ГО «Підмога.інфо»,Голова Експертної групи з протезування при Громадській Раді Фонду соціального захисту інвалідів
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram