Рада суддів першою відкрила процедуру добору. І почали відбуватися досить дивні речі. Так, перелік документів, встановлений частиною 4 статті 12 Закону, був розширений Рішенням Ради суддів України від 19 вересня 2017 року № 50. Це, принаймні, сумнівний крок. Вичерпний перелік документів, що подаються особами, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду, встановлений саме Законом. Повноважень щодо його зміни для Ради суддів не передбачено. Слід, разом з тим звернути увагу, що згідно проекту рішення з'їзду суддів "Про внесення змін до Регламенту призначення та звільнення суддів Конституційного Суду України з посад за квотою з’їзду суддів України" ця невідповідність буде усунута. Але, чому рішення Ради суддів № 50 не приведене у відповідність до Закону України «Про Конституційний Суд України» - невідомо. Адже існує очевидний ризик використання цього факту як формальної підстави для оскарження до суду конкурсу в цілому і його результатів.
Конституцією України (ст. 148) встановлені формальні вимоги (громадянство України, володіння державною мовою, на день призначення досягнення сорока років, вища юридична освіта і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ятнадцять років) і сутнісні критерії до кандидатів на посаду судді (високі моральні якості та визнаний рівень компетентності). Відповідність формальним вимогам, підтверджується документами, що подаються Раді суддів. Після їх формальної перевірки, ключовим завданням Ради суддів є оцінка сутнісних критеріїв. Чи звернула Рада суддів належну увагу на ці сутнісні критерії?
Якщо переглянути рішення Ради суддів по кожному з рекомендованих кандидатів, то на око спадає виключно формальний підхід: рішення Ради суддів містить виклад перебігу спец перевірки, робиться висновок, що інформації, яка перешкоджає зайняттю особою посади , яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком не було виявлено. Тому, за результатами вивчення документів та відомостей, наданих кандидатом на посаду судді Конституційного Суду України, та співбесіди з ним Рада суддів робить рекомендацію. Жодне рішення, яким кандидати рекомендовані Радою суддів, не містить оцінки моральних якостей та рівня компетентності.
Давайте поміркуємо, як конкурсна комісія/Рада суддів/ парламентський комітет, що згідно Закону України «Про Конституційний Суд України» відповідають за конкурсний добір кандидатів на посаду судді КСУ, могли б дотримати конституційної вимоги щодо визначення високих моральних якостей та визнаного рівня компетентності.
По-перше, при оцінці кандидатів на посаду судді Конституційного Суду конкурсна комісія/Рада суддів/ парламентський комітет має виходити, зокрема, з наступного: (1) необхідності забезпечити суспільну довіру і впевненість у дотриманні кандидатами на посаду судді Конституційного Суду у випадку призначення високих стандартів конституційного правосуддя; (2) переконання у тому, що суспільна довіра і впевненість може бути забезпечена тільки якщо судді і кандидати на посаду судді дотримуються високих етичних стандартів поведінки у своєму професійному, громадському і приватному житті; (3) необхідності забезпечення сутнісної і процедурної справедливості при оцінюванні кандидатів на посаду судді Конституційного Суду.
Для визначення рівня відповідності кандидата критеріям високих моральних якостей та визнаного рівня компетентності конкурсна комісія/Рада суддів/ парламентський комітет:
мав би дослідити (за наявності) публікації кандидата, його експертні висновки, аналітичні матеріали, публічні промови, статті, інтерв’ю, його судові рішення (якщо кандидат був чи є суддею) тощо;
міг би опитати із дотриманням умов конфіденційності представників юридичної професії (суддів, адвокатів, науковців, тощо), які мали або мають професійні стосунки з кандидатом, журналістів з метою отримання їхньої оцінки правничої компетентності кандидата, його доброчесності, придатності до виконання повноважень судді Конституційного Суду;
мав би дослідити публічно доступну інформацію про кандидата в засобах масової інформації.
Після цього має відбутися співбесіда з кандидатом на посаду судді з наданням йому можливості прокоментувати будь-яку негативну інформацію про нього, що стала відома комісії.
Апробація нової процедури конкурсного добору суддів КСУ знову повертає питання існування і заповнення квоти у складі КСУ від судової гілки влади. Перше, що впадає в око, - це корпоративізм суддівського корпусу у питанні призначення суддів КСУ. Перелік кандидатів, рекомендованих Радою суддів це ще раз підтверджує. Під час обговорень змін до Конституції в частині правосуддя відбулася досить гостра дискусія з цього питання. На користь залишення «суддівської» квоти були висунуті аргументи, що ця квота має врівноважити ситуацію в Суді і політичні впливи у випадках протистояння між Президентом і Парламентом. З іншого боку лунали досить ґрунтовні заперечення щодо того, що в КСУ останні десять років має місце очевидний дисбаланс у складі – явну перевагу мають судді із загальних судів (причому не вищих інстанцій), що негативно позначається на діяльності Суду, оскільки судді загальних судів далеко не завжди готові до роботи в КС. Конституційна Комісія, як відомо, не стала пропонувати змінити квотний принцип. Не в останню чергу через переконання, що принцип конкурсного відбору на посаду судді КСУ має виправити дисбаланс і суддівський корпус буде змушений відмовитися від корпоративних підходів до заповнення своєї квоти.
Нажаль, перший конкурсний добір за суддівською квотою не залишає аргументів на користь обґрунтованості позиції Конституційної Комісії.
Слід мати на увазі, що все ж таки Конституція України вимагає конкурсних засад добору на посади суддів КСУ, а головними критеріями є високі моральні якості та визнаний рівень компетентності.
З рекомендацій Ради суддів жодним чином не випливає відповідність/невідповідність кандидатів цим конституційним критеріям. Чим же по суті відрізняється чинна процедура від тієї, за якою зайшли судді за суддівською квотою в 2010 році?