Йшла друга година ночі 5 березня 1946 року. Нарада, що розпочалася о 10 ранку минулого дня, між Державним міністром імператорського уряду Японії паном Мацумото Йоджі, його радниками і представниками американського штабу генерала Макартура на чолі з полковником Чарльзом Кейдсом щодо тексту нової Конституції Японії, тривала вже шістнадцяту годину поспіль. Перемовини йшли вкрай важко. Американська адміністрація і імператорський уряд мали відмінні уявлення про конституційну перебудову повоєнної Японії.
Єдиною жінкою в кімнаті переговорів була двадцятидворічна Беата Сирота, яка, розшукуючи своїх батьків, прибула наприкінці 1945 року до Японії. Рівно за місяць до цієї наради, 4 лютого 1946 року, генерал Уїтні скликав співробітників Урядової секції американського штабу, включаючи Беату, що працювала на той час перекладачем у штабі Головнокомандувача союзними окупаційними військами, і довів до їх відома, що «… протягом наступного тижня Урядова секція виступатиме в якості Конституційного Конвенту. Генерал Макартур довіряє Урядовій секції історично важливу місію написання нової Конституції для японського народу». Проект Конституції, заявив генерал Уїтні, має бути складений і поданий на погодження Головнокомандувачу союзними окупаційними військами до 12 лютого.
Бальна зала на шостому поверсі будівлі Дайїчі в Токіо, де був розквартирований штаб генерала Макартура, була передана у повне розпорядження «конституційного конвенту». З 24 осіб, перед якими було поставлено завдання написання нової Конституції, лише Беата мала досвід життя в японському суспільстві; вона була одна з трьох в цій групі, які вільно володіли японською мовою, але що важливіше, вона мала тонке відчуття і розуміння тих несправедливих умов, в яких перебували жінки в японському суспільстві.
Беата Сирота (в заміжжі – Беата Гордон) народилася у Відні в родині відомого українського піаніста Лева Григоровича Сироти з Кам’янця-Подільського. В 1929 році Лев Сирота з сім’єю переїхав до Японії на запрошення Імператорської Академії музики. В 1939 році Беата поступила до Mills College у Каліфорнії. З початком Другої світової війни вона втратила зв’язок з рідними. Під час війни вона працювала в Офісі військової інформації, адже вільно володіла п’ятьма мовами, включно з японською.
В «конституційному конвенті» Беату, яка до речі не мала юридичної освіти, включили до складу підкомітету з громадянських прав. Випадково чи ні, але в особі Беати Сироти розробники проекту японської Конституції знайшли саме ту людину, яка пам’ятала з власного досвіду і розуміла ті соціальні забобони, традиційні уявлення і правове становище жінки в японському суспільстві.
Не гаючи часу, Беаті був наданий джип і водій, і вона об’їхала вцілілі університетські бібліотеки Токіо, збираючи видання іноземних конституцій. Таких видань виявилося близько дванадцяти. В результаті через шість днів був складений проект нової Конституції, в якому в розділі ІІІ «Права і обов’язки народу» було викладено найліберальніші гарантії людських прав. Завдяки Беаті вперше в сучасній конституційній історії було проголошено «субстантивну рівність статей». Так в проекті з’явилися стаття 14 та 24 такого змісту:
«Стаття 14. Всі люди є рівними перед законом; не може бути дискримінації у політичних, економічних чи соціальних відносинах за ознаками раси, релігії, статі, соціального статусу чи сімейного походження.
Стаття 24. Шлюб базується виключно на взаємній згоді обох статей і утримується через взаємну співпрацю і на основі рівних прав чоловіка і жінки.
Що стосується вибора подружжя, майнових прав, спадкоємництва, вибора місця проживання, розлучення і інших питань, що стосуються шлюбу і сім’ї, закони мають виходити з індивідуальної гідності і субстантивної рівності статей».
«Субстантивна рівність статей», що з’явилася в конституційному положенні про шлюб, була безпрецедентною для свого часу і, тим більше, революційною концепцією для японського суспільства, де жінка традиційно розглядалася як товар, що може бути куплений, не кажучи про можливість обирати собі чоловіка чи рівність майнових прав. Як згадувала пізніше Беата, «Японські жінки історично розглядалися як скот; вони були власністю, яку можна купувати і продавати коли заманеться. В них взагалі не було жодних прав».
Коли о другій годині ночі 5 березня 1946 року черга дійшла до розгляду проекту статей 14 та 24, всі вже були явно втомлені. Однак, як пригадувала Беата, коли мова зайшла про права жінок, представники імператорського уряду майже оскаженіли від люті: «Права жінок? Вони розлючено заперечували – вони так само розпачливо відкидали права жінок, як будь-які зміни у статусі імператора».
Раніше, під час обговорення інших положень проекту Конституції, Беата, розуміючись на традиціях і японському менталітеті, подекуди виступала на підтримку тієї чи іншої позиції імператорських представників. Тому, вислухавши розпачливі промови японських чиновників, полковник Кейдс сказав: «Це положення було написане пані Сиротою. Вона виросла в Японії, добре знає країну і розуміє погляди і почуття японських жінок. Це положення має бути залишене. Вона вклала своє серце у її розробку. Чому б просто його не погодити?». І, оскільки, продовжив він, пані Беата була прихильною до японських представників раніше, вони мають бути прихильними до неї у відповідь. Тому завдяки такій дружній взаємності найбільш потужне конституційне положення про субстантивну рівність статей було схвалене і увійшло до конституційного тексту.
Запровадження субстантивної рівності статей мало непересічні наслідки. Після прийняття Конституції Японії в 1946 році жінки отримали виборче право, і того ж року перша жінка стала членом Парламенту, в 1947 році було створено Бюро у справах жінок і неповнолітніх як частину Міністерства праці. Сама Беата тривалий час не афішувала свою роль у конституційному процесі. Ще в 1946 році Беата за свої погляди стала фігурантом розслідування служби військової контррозвідки за звинуваченнями у просуванні комуністичної ідеології в новому уряді Японії. Розслідування, що тривало майже рік, було кінець кінцем закрите, але, скоріш за все, цей неприємний епізод змусив Беату Сироту тривалий час не розголошувати свою роль у конституційному процесі. Лише в середині 80-х років печать мовчання була знята. В 1995 році Беата публікує японською свої мемуари «Єдина жінка в кімнаті», які з’являються англійською два роки по тому. В 1998 році Японський уряд нагородив Беату Орденом Священного скарбу за її внесок у боротьбу за гендерну рівність. 30 грудня 2012 року у віці 89 років Беата Сирота Гордон померла в своєму домі в Нью-Йорку.
Чому я розповідаю цю історію? З двох причин. По-перше, 25 жовтня – день народження Беати Сироти – українки, що змінила історію Японії. По-друге, ця маловідома в Україні історія про жінку українського походження, завдяки якій вперше в конституційному тексті була закріплена концепція субстантивної рівності між статями, є досить показовою. Зміни в суспільстві можуть бути як наслідком тривалої еволюції, так і випадкової події в силу збігу обставин. Але в обох випадках для того, щоб зміни відбулися, потрібні люди, що мають здатність, волю і візію майбутнього, щоб їх здійснити. Це особливо важливо у періоди екстремальних умов і криз з їх соціальними пертурбаціями, перетвореннями, руйнацією старих соціальних систем та інститутів, коли процес адаптації суспільства, узгодження себе з новими реаліями породжує необхідність переосмислення всієї когнітивної мапи оточуючого світу, вироблення нового «космологічного консенсусу».
Ці кризи, змінюючи напрямок та особливості розвитку суспільств, невідворотно ведуть до зміни правової парадигми, включаючи конституціоналізм і демократію. Великі революції XVIII ст. породили модерну демократію з її парадигмою політичної спільноти рівних громадян, ідею сучасної конституції, кодифікації і законодавчу державу. Перша світова війна спричинила переосмислення ролі жінки в суспільстві, економіці і політиці, перетворивши маргінальні рухи за рівні права жінок на реальну політичну силу. Катастрофа Другої світової війни спонукала до переосмислення демократії і дала поштовх розвиткові нового конституціоналізму, в основі якого покладені конституційні цінності, принципи «Великої тріади» (свобода, гідність і рівність) і людські права.
Тому розглядаючи таке непросте питання як рівність, слід розуміти, що за ним стоять століття людських пошуків справедливості. Сучасне конституційне право, як і право загалом, зберігає ірраціональні та ідеологічні елементи, а концепції справедливості ніколи не є сталими і можуть змінюватися з плином часу.
Але історія твориться людьми і про це не слід забувати.