Позадкували у столиці
Після феєричного успіху на позачергових виборах до українського парламенту 21 липня 2019 року відомий мем у соцмережах «Вставай, Галя, попереду ще місцеві» перепощували всі причетні до української політики. #Зекоманда, не особливо криючись у намірах перезавантаження місцевої влади за прикладом Верховної Ради України, взяла амбітний курс на проведення виборів у містах мільйонниках.
«Тотальна зміна системи влади» на місцях мала початися з Дніпра, Харкова, Одеси, Львова і особливо - Києва. Проте, команда «зелених лібертаріанців» помилилася щонайменше двічі. Перша помилка ще довго їх переслідуватиме. Мова про взятий курс на завершення децентралізації. Самі по собі кроки з продовження реформи адмінтерустрою і перерозподілу повноважень між гілками виконавчої і самоврядної влад для країни є вкрай необхідними. Проте, куди більш тривалими у часі, ніж вважала нова владна команда. Відтак, попри анонсовані «сотні готових законопроектів», в тому числі на тему децентралізації, все поки що закінчилося на створенні особливого законодавства для Києва. Внутрішня боротьба у самій команді Зеленського за місце кандидата на столичного мера призвела до того, що незаконний законопроект, котрий передбачав проведення столичних виборів 8 грудня, був тихенько знятий з розгляду. Прийнята у першому читанні редакція 2143-3 хоч і намалювала докорінний перерозподіл влади між КМДА і Київрадою, запровадження райрад і окрему виборчу систему для столиці, проте не дала відповіді на питання щодо дати виборів.
Доручення новопризначеним губернаторам шукати проблеми у роботі самоврядних органів міст мільйонників, подавати на суду на мерів та ради теж ніхто не став. По-перше – «зелена» команда та місцях виявилася несформованою. А по-друге - лоєри в Офісі Президента, хоч навчені здебільшого господарського права, проте добре вміють рахувати строки таких складних юридичних конструкцій. То ж підказали, що шукати порушення в роботі рад, давати терміни на виправлення, виходити на рішення суду двох інстанцій і постанову Верховної Ради України звісно можливо. Але робити це в шести містах окремо означає наразитися не лише на ризики схеми в цілому, але як отримати розсинхронізацію дат призначення позачергових виборів. І все це - задля обрання нових мерів і міських рад терміном до року часу, Конституції ж ніхто не відміняв.
Відтак ідея дострокових виборів у грудні 2019 року втратила свою привабливість. І з цього моменту команда Президента припустилася ще більшої помилки. І нижче про неї детально.
Цугцванг зі змінами до Конституції
Доволі поверхневе розуміння природи важкого і затяжного конфлікту з путінською Росією та брак досвіду підштовхують Президента України до пошуку простих рішень, що, на його думку, можуть принести мир. Відтак, анонсована готовність імплементувати на вимогу агресора окремий статус і проведення виборів на окупованому Росією Донбасу спричинила серйозний суспільний спротив. Шість обласних рад, п’ять рад обласних центрів разом з десятками тисяч мітингуючих висловили рішучий протест такому підходу.
А тим часом… Наміри Офісу Президента провести позачергові вибори до місцевого самоврядування навесні 2020 року потребували не лише закону про столицю (який рухається, ну але дуууже повільно), але й нового законодавства про адмінтерустрій, внесення змін до законів, що регулюють діяльність органів місцевого самоврядування та виконавчої влади. Навіть без виборів на окупованому Донбасі, Верховна рада України мала б затвердити ще і нову редакцію Виборчого кодексу і найголовніше - зміни до Конституції, котрі б уможливили одночасне перезавантаження усього місцевого самоврядування.
І саме десь у вересні 2019, з активізацією поступок Росії у питанні виборів на окупованому Донбасі, очевидно було прийнято рішення синхронізувати у часі кілька процесів.
Перший і простіший - вийти на уніфіковану формулу виборчого законодавства, котра б не тільки дозволяла провести вибори з найбільшим профітом для нової #зекоманди, але й уможливити взагалі організацію виборів за «формулою Штайнмаєра» за лінією розмежування. Нагадую, що нині чинна пропорційна система передбачає обрання до всіх місцевих рад (окрім сільських і селищних) депутатів за списками політичних партій. А як БДІПЛ ОБСЄ може визнати вибори такими, що відбулися відповідно до демократичних принципів, якщо про жодну діяльність українських політичних партій на окупованому Донбасі навіть мова не може зайти? Які там у нас органи юстиції і котрі осередки політичних партій можуть реєструвати у Луганську і Донецьку. Виборчий кодекс саме з цих двох причин і був заветований Президентом Зеленським - там теж закладена пропорційна система до місцевих рад, котра передбачає висунення партіями. Як же без цього обійтися? А дуже просто - повернутися до виборів у місцеві ради:
а) на мажоритарній основі,
б) передбачити, що кандидати можуть мати право на самовисунення. Тоді гляди і без партійної участі можуть намалюватися якісь кандидати в разі проведення виборів за лінією розмежування.
Скажете, що це лише припущення? А от Мінрегіон офіційно 8 жовтня 2019 року презентує Концепцію удосконалення законодавства про місцеві вибори під промовистою назвою «Мажоритарка для усіх без суцільної партизації». Експертам і зацікавленим, котрі раніше обстоювали кардинально іншу концепцію і просували Виборчий кодекс, заветований на сьогодні - щось Вас не чути, може не читали, лежить ось тут. Там, до речі, ще багато, що вартує якось окремого блогу.
Щодо другого процесу - теж все на поверхні. Очевидно, що як припинення повноважень місцевого самоврядування і пізніше проведення місцевих виборів по всій країні передбачає зміни до Конституції, так і особливий статус Донбасу та вибори на окупованій території теж потребують таких змін. Тож чому не об’єднати ці два процеси, адже одне тягне інше? Зроблю сміливе припущення - при підготовці процедур позачергових виборів Київради і Київського міського голови якась світла голова в Офісі Президента так і порадила - ну нам же вибори по всій Україні і на окупованому Донбасі готувати, то навіщо нам вибори у Києві на п’ять місяців. Так що цілком можливо, що колеги по Київській міській раді і Володимир Кличко теж «формулі Штайнмаєра» завдячує відстрочці питання виборів у столиці навесні 2020 року.
Після суспільного збурення вищевказані процеси змін до Конституції мають усі шанси загальмувати. На це є кілька причин. Росія, не особливо довіряючи обіцянкам Президента Зеленського втілити формулу, реалізує власний паралельний сценарій, щоб спричинити конфронтацію української влади і суспільства. А самостійно, без висновків та настанов з «нормандського столу переговорів», український президент точно не здатний на послідовне втілення проросійських змін до Конституції. Відтак, час починає грати проти намірів Володимира Зеленського поєднати «два в одному». Тому доводиться сумніватися у здібностях українського парламенту ухвалити настільки швидкими темпами зміни до Конституції (навіть лише у питання припинення повноважень місцевого самоврядування). Бо тепер, всі патріотичні сили будуть вбачати в цьому саме неприховане бажання організувати вибори на окупованій території на догоду Росії.
Прогнози та стратегія на майбутнє
Відтак ідея проведення дострокових місцевих виборів навесні 2020 року стає заручницею питання особливого статусу Донбасу та виборів на окупованих територіях за «формулою Штайнмаєра». Тому будь-яка відстрочка з «нормандським форматом» зупинятиме реалізацію як рішень стосовно виборчої системи, так і власне змін до Конституції. Що важливо, після Нового року перемовини на тему «формул» на Донбасі матимуть зовсім інший зміст. Тому Володимиру Зеленському і всій «зеленій» команді вже сьогодні варто готуватися до роз‘яснень, чому «ми переносимо місцеві знову. Тепер вже на осінь 2020». А там - інші рейтинги, а виборчу систему взяли обов‘язок ухвалити до Нового року.
А тим часом - до своїх колег з місцевих рад, хто ще не висловився з приводу «Ні капітуляції» та «Ні відведенню військ!» з ідеологічних мотивів. Перечитайте цю статтю і зробіть це з мотивів збереження. Тож чекаємо на Ваш No pasaran виборам на окупованому Донбасі, пані і панове депутати місцевих рад!