Саме рівень добробуту та використання власних прав і свобод українців з часу прийняття рішення про незалежність є головним показником результативності розвитку незалежної держави.
Україні дійсно є чим пишатися: ми є країною з одним із найвищих у світі рівнів IQ, ми стали україномовними, побували в космосі та здобули славу спортивними рекордами. Незалежність для кожного стала можливістю до самореалізації, для держави - загальнонаціональною перспективою. Проте, як це не жорстоко, але слід констатувати, що рівень життєвих стандартів українців залишається на низькому рівні.
Влада незалежної української держави мало переймалася покращенням рівня життя громадян країни: створенням робочих місць, забезпеченням соціально незахищених верств населення, вдосконаленням медичної й науково- освітньої галузей, екологічною безпекою, тощо.
Як результат, за 25 років незалежності кількість українців зменшилася майже на 10 млн. обід: у 1993 р. чисельність населення України досягла історичного максимуму, 52,24 млн осіб, і далі почала невпинно скорочуватися. На 1 липня 2016 р. Держстат оприлюднила дані про 42,65 млн.українців.
Можна довго бити себе кулаками у груди й кричати про невпинний і стрімкий прогрес. Проте насправді, прогрес країни це не кількість революцій чи номінально проведених реформ. Це кількість населення, середня тривалість життя, рівень бідності населення, рівень довіри до владних інституцій. За цими показниками українське суспільство не має прогресу за останні два десятиліття.