Чому саме зараз?
Це саме те запитання, яке наразі почало турбувати майже всіх жителів країни. Навіть ті, хто до останнього не вірили в можливість епідемії Covid-19, почали сумніватися й потроху панікувати. І, можливо, не марно.
Якщо проаналізувати останні інформаційні зведення щодо коронавірусу в Україні, з початку першого захворювання в Чернівцях, то загалом ми бачимо досить нейтральну інформацію, без якихось різко негативних новин та нагнітання паніки в офіційних джерелах (КабМін, МОЗ тощо). Тобто влада всіма силами намагається заспокоїти українців і переконати, що нібито все під контролем. Випадок захворювання був зафіксований лише один, усі, хто контактували з хворим — на самоізоляції, а сам він перебуває в ізоляційному боксі інфекційного відділення Чернівецької лікарні.
Згодом у мережі з’являються доволі шокуючі фото саме того відділення, де лежить хворий на коронавірус: дерев'яний бокс, пофарбований синьою фарбою, дерев'яні двері, та вікна між палатами, пружинні ліжка. На жаль, і досі «попахує» радянщиною кінця 80-х. Але більше всього насторожує, що медперсонал на фото захищається лише за допомогою простих медичних масок, хоча вже доведено, що вірус може проникати до організму навіть через слизові оболонки ока.
Наскільки фото відповідають дійсності – можна лише здогадуватися. Але це вже зробило свій внесок у зародження сумнівів щодо високого рівня медичного забезпечення наших лікарень у разі, якщо коронавірус почне розповсюджуватися за межі Чернівецької області. На жаль, багато медзакладів на периферії й досі залишилися на рівні часів перебудови. Тож із самого початку була дуже велика загроза, що Україна не в змозі буде оперативно впоратися з поширенням захворювання.
Якщо сучасній Європі не під силу зупинити коронавірус – то чим ми краще? Усі чудово розуміють, що наша українська медицина не зрівняється з американською, німецькою, або навіть італійською. Нагадаю, що наразі Італія – рекордсмен серед країн Європи за кількостю хворих на коронавірус.
І тепер повертаємося до питання карантину. Приблизно через тиждень після першого випадку захворювання, Кабмін оголошує карантин по всій країні. Але офіційно й досі підтверджено лише один випадок захворювання (дивно, якщо врахувати надвисоку контагіозність Covid-19). Тож у голові закрадається думка, що нас навмисно не хочуть інформувати щодо поширення інфікування іншими областями країни.
До 10 березня в Україні була дуже мала кількість експрес-тестів на діагностування Covid-19 (тільки днями Київ отримав 1200 шт., до кінця тижня їх має бути 5000). Тож, чи була в медпрацівників взагалі можливість із самого початку диференціювати Covid-19 від інших вірусів, наприклад, звичайного ГРВІ або грипу?
За останній тиждень у Києві стрімко почали поширюватися випадки захворювання атиповою пневмонією. Як стверджували самі хворі та лікарі – це наслідок звичайного грипу. Але ж, чи дійсно все так прозаїчно, як ми думаємо. Симптоматика коронавірусу може бути різною і, залежно від віку та стану імунної системи людини, кожний по-своєму може переносити захворювання. Хтось із температурою 37.5, а в когось важкий перебіг – із болем у грудній клітці та дихальною недостатністю.
Тож дехто сам для себе вже відповів на запитання – чому саме зараз впровадили карантин.
Тим не менш, я впевнений, що це – найвірніше рішення в будь-якому випадку, навіть, якщо, дійсно, у нас у країні лише один хворий на Covid-19 (у чому я дуже сумніваюся).
Щодо наслідків
А тепер декілька слів про наслідки. З початку оголошення карантину вже було опубліковано багато статей на цю тему, зокрема про «незначні» економічні наслідки для всієї країни. Тож не буду багатослівним. Лише хочу привернути увагу на один суттєвий нюанс.
Якби все дійсно було так позитивно та безпечно щодо поширення коронавірусу країною – хіба наша влада запровадила би загальноукраїнський карантин? Адже логічно було би почати з декількох областей, що пролягають поряд із Чернівецькою. Навіщо ж ізолювати всю країну майже на місяць?
Карантин для приватного бізнесу – це справжня катастрофа. Місячна відсутність попиту та продажу деяких інформаційно-розважальних послуг (кінотеатри, конференції, семінари) – це, першою чергою, зниження доходів, а отже й податкоспроможності.
А якщо підприємець не в змозі, гарантувати своєчасну сплату податків – страждає держава.
До того ж, з оголошенням карантину, значно збільшується витрати на превентивні заходи щодо дезінфекції державних установ, міського транспорту тощо. Закриються більшість КПП, зокрема на кордоні з ОРДЛО. А це – додаткові незручності для простих людей, які й так позбавлені можливості спокійно пересуватися Україною.
Отже, якби не були дійсно важливих причин – не було б і карантину. Висновки напрошуються самі собою. А ось панікувати чи ні – вирішувати вам самим. Я лише нагадаю, що масова істерія ніколи не прискорювала розв’язання проблеми, а тільки навпаки – сіяла непорозуміння, неправдиві чутки, збільшувала ажіотаж по скупці ліків та продуктових товарів першої необхідності.
Але я впевнений, що всеукраїнський карантин – у будь-якому випадку єдиний можливий вихід із ситуації, щоби уповільнити розповсюдження Covid-19.
На жаль, досвід Італії по несвоєчасному введенню превентивних заходів виявився плачевним. Тож, по-хорошому, українська влада повинна була ще тиждень тому, коли зафіксували перше захворювання в Чернівцях, оголосити карантин по всій країні, а не чекати, коли почнуть надходити підозри на інфікування з інших областей.
Єдине, що нам залишається – чекати літа, тепла, адже є великі шанси, що вірус відступить із початком значного потепління. А якщо врахувати останні погодні прогнози, літо буде раннім і спекотним. Тож кожен день у ізоляції для нашої країни – убезпечення життя мільйонів українців.