Пропонували правки, що вихолощували текст. Розпускали неправдиві чутки навколо законопроекту. Маніпулювали, затягували, саботували.
Вдалося відбитися і не зберегти текст законопроекту а й суттєво його покращити.
За нашою інформацією сьогодні буде остання і найпідступніша спроба завадити реформі.
Коли ми дали вичерпні відповіді на усі логічні аргументи проти прийняття в хід йдуть аргументи алогічні.
Цього разу зачіпкою стала українська мова.
У нас завжди так. Коли апелювати вже нема чим, починають маніпулювати найінтимнішим – патріотизмом, мовою, традиціями. З часів Кучми так. Леонід Данилович може спати спокійно, виховав собі достойну заміну.
Законопроект серед обов’язків державних службовців передбачає наступні два:
5) обов’язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов’язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації;
6) використовувати регіональну мову та/або мову національних меншин, визначену відповідно до закону і в контексті Європейської хартії регіональних мов або мов меншин у межах та випадках, визначених законом.
Ось це «використовувати регіональну мову та,або мову національних меншин… у межах та випадках, визначених законом» і є основним каменем спотикання завтрашнього дня. Бо ці випадки повинні визначатися законом про мовну політику. Інакше в країні де є багато сильних національних меншин неможливо. Це стосується в першу чергу кримських татар, угорців, румунів тощо. Росіяни «й так зрозуміють».
Питання мови дуже непросте. І врегульоване в нас далеко не найкращим чином. Скандальним законом «Про засади державної мовної політики» Ківалова-Колесніченка. Так, він, на жаль, досі діє.
23 лютого 2014 року Верховна Рада його скасувала, але виконуючий на той час обов’язки Президента Олександр Турчинов відмовився підписувати закон про скасування, допоки не буде напрацьовано новий законопроект про мовну політику. Новообраний Президент Петро Порошенко тієї ж думки. І це логічно, держава не може жити без врегулювання мовної політики, інакше настане хаос.
Тут величезне запитання, в першу чергу, до Верховної Ради, чому досі не напрацьовано новий законопроект і країна повинна жити за витвором одіозних регіоналів?
Сьогодні національно-стурбовані елементи спробують розіграти комедію і закликати Парламент не голосувати через це посилання. Комічність в тому, відповідальність за це вимушене посилання лежить на них.
Нового закону не прийнято досі, більше того, це питання досі широко не піднімається.
Висновок дуже простий. Мовне питання напряму залежить від того, коли буде врегульовано державну мовну політику. І вказана норма із майбутнього закону про державну службу посилатиметься вже на нове мовне законодавство. Просто сядьте і напишіть його.