Проте, країна-агресор, завдає непоправної шкоди ще одній мовчазній жертві цієї війни – навколишньому природному середовищу.
Спалені ліси, забруднені та отруєні важкими металами ріки, озера та ґрунти, тисячі вбитих тварин та знищених рослин, заміновані та окуповані території природно-заповідного фонду – це результат невиправданої російської агресії, від якої страждає українська природа.
Деградація навколишнього середовища та руйнування в результаті війни не тільки завдає шкоди самій природі, але й загострює питання втрати продовольства та води, знищуючи засоби до існування людей.
Таким чином, шкода навколишньому середовищу загрожує не тільки добробуту, здоров’ю та виживанню місцевого населення, але й підвищує його вразливість протягом десятиліть.
Згідно з офіційними даними, в Україні з початку повномасштабної війни виявлено понад 2000 випадків шкоди довкіллю. Це тільки ті злочини, які вдалось зафіксувати на підконтрольних та деокупованих територіях.
За інформацією Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, існує ще одна надзвичайно складна проблема, яку потрібно вирішувати – відходи руйнації, яких, за останніми підрахунками, вже утворилось близько 12 млн тон.
Фіксацією цих злочинів проти природи за українським законодавством займається Державна екологічна інспекція та комісії, створені при військових адміністраціях. Саме ефективна робота цих органів, буде ключовою у притягненні до відповідальності країну-агресора.
Які механізми можуть бути використані у притягненні рф до відповідальності?
На жаль, в світі не існує інституції для судового переслідування військових злочинів проти довкілля, тому для цієї мети були створені спеціальні міжнародні механізми.
Таким механізмом може стати спеціальний трибунал та комісія по репараціям за заподіяну шкоду довкіллю, як у випадку війни Іраку проти Кувейту (тоді іракською армією були підірвані нафтові свердловини, які палали 8 місяців поспіль).
До прикладу, Міжнародний кримінальний суд (МКС) визнає шкоду навколишньому природному середовищу військовим злочином (Стаття 8 Римського статуту, де йдеться про «навмисне здійснення нападу, усвідомлюючи, що такий напад завдасть широкомасштабної, довготривалої та серйозної шкоди природному середовищу, яке буде явно надмірним по відношенню до конкретної та прямої загальної очікуваної військової переваги» є військовим злочином).
Також, у Кримінальному кодексі України є положення, які стосуються злочинів проти довкілля. Стаття 441 ККУ визначає «екоцид» як масове знищення флори чи фауни, отруєння атмосфери чи водних ресурсів та інші дії, які спричинили або можуть спричинити екологічну катастрофу.
Саме по 441 статті ККУ мають реєструватись кримінальні провадження, які згодом стануть підґрунтям для судового переслідування рф.
Наразі невідомо, який саме механізм буде застосовано до росії в контексті притягнення до відповідальності за злочини проти довкілля.
Також варто пам’ятати, що повна картина по заподіяній шкоді довкіллю буде зрозумілою лише після перемоги, коли будуть звільнені окуповані території України і туди зможуть зайти спеціалісти для оцінки завданих збитків.
Посилення світової уваги до злочинів проти довкілля.
Важливість захисту природного середовища під час і після збройних конфліктів все більше визнається на світовій арені.
Попередні міжнародні гуманітарні правила надавали навколишньому середовищу обмежений захист у контексті міжнародних збройних конфліктів. Тому експерти Комісії міжнародного права почали розробку нових механізмів по захисту природи під час та після закінчення збройного конфлікту/війни.
Результатом цієї багаторічної праці став документ, який був ухвалений Генеральною Асамблеєю ООН у грудні 2022 року, а саме 27 правових принципів захисту навколишнього середовища у зв’язку зі збройними конфліктами (PERAC – Principles of the environment in relation to armed conflicts).
Принципи PERAC відображають ряд важливих моментів. Наприклад, вони закликають уряди та міжнародні організації співпрацювати у проведенні «постконфліктної» оцінки та усунення шкоди навколишньому середовищу, включно з тими, де залишки війни ставлять під загрозу здоров’я населення та мають глибокий довгостроковий вплив на безпеку та засоби до існування людей.
Нові принципи є більш розширеними та охоплюють такі важливі теми, як права корінних народів, використання природних ресурсів, корпоративна поведінка в зонах конфлікту та наслідки війни в морських районах. Вони роблять це шляхом об’єднання елементів законодавства про навколишнє середовище, прав людини та безпеки, а також існуючої практики держав і міжнародних організацій.
Під час тривалого процесу узгодження фінального тексту документу між державами виникла розбіжність щодо того, що вони повинні включати. США, Франція та Великобританія наполегливо заперечували проти всього, що могло б перешкодити їм використовувати ядерну зброю як оборонну стратегію. Китай чинив опір спробам застосувати принципи до неміжнародних збройних конфліктів.
Без перебільшення можна стверджувати, що війна в Україні вплинула на процес та швидкість ухвалення принципів PERAC Генеральною Асамблеєю ООН – забруднення ґрунтів, водних об’єктів, знищення рослинного і тваринного світу та наслідки знищення промислових підприємств, підштовхнули світ до пошуку нових шляхів вирішення питання збереження та відновлення довкілля під час та після війни.
Серед 27 принципів є такі, на яких варто сконцентрувати особливу увагу в рамках роботи по створенню реальних механізмів для отримання відшкодування за заподіяні злочини проти природи.
До прикладу, дев’ятий принцип PERAC вказує на те, що «міжнародно-протиправне діяння держави щодо збройного конфлікту, яке завдає шкоди навколишньому середовищу, тягне за собою міжнародну відповідальність держави, яка зобов’язана повністю відшкодувати таку шкоду, включаючи шкоду навколишньому середовищу».
Тобто, саме дев’ятий принцип може бути ключовим для України в майбутньому шляху до покарання рф.
Нові принципи PERAC не є юридично обов’язковими для держав, але є надія, що вони будуть імплементовані через національне законодавство та міжнародні договори (до прикладу - Женевської конвенції) та застосовані саме у переслідуванні росії за злочини проти довкілля України.
Фіксація злочинів проти довкілля, спричинених війною.
Варто розглянути можливість створення окремого реєстру завданої шкоди довкіллю, на кшталт реєстру пошкодженого та знищеного майна внаслідок війни.
Такий реєстр має адмініструватись на основі зібраних уповноваженим органом (Держекоінспекцією) доказів з перекладом на офіційні мови ООН (окрім мови країни-агресора - росії) , а дані мають постійно передаватись до Міжнародного кримінального суду в якості доказової бази, яка допоможе обрахувати збитки та наслідки для навколишнього природного середовища від російської агресії.
Влітку 2022 року Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України створило ресурс «ЕкоЗагроза», корисний ресурс по фіксації та моніторингу стану довкілля. правопорушень проти довкілля.
Авторизувавшись через «Дію», громадяни можуть завантажувати інформацію про злочини проти довкілля на території України.
Але є одне «але». Інформація, яка там міститься, стосується не тільки воєнних злочинів. Вона може стосуватись, до прикладу, забруднення водойми скидами підприємства, неналежним поводженням з відходами або несанкціонованого вирубування дерев.
Реєстр воєнних злочинів проти довкілля має бути окремим об’єктом доказової бази у процесі притягнення росії до відповідальності.
Тобто, злочини проти довкілля, які стали наслідком війни, не можуть бути тотожними адміністративним правопорушенням, вчиненими українським фізичними або юридичними особами на території України.
Це принципово різні кейси, які не варто поєднувати одним ресурсом.
Що може зробити український парламент?
В процес привернення уваги до злочинів проти довкілля має активніше втручатись Верховна Рада України.
Маючи такий інструменти як Постанови про звернення до парламентів світу та міжнародних організацій, парламент може звернутись з проханням засудити дії росії щодо знищення української екосистеми.
І такий механізм вже був застосований, коли Верховна Рада України звернулась до ООН, інституцій Європейського Союзу, Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Міжнародного агентства з атомної енергії та парламентів і урядів його держав-членів щодо засудження акту ядерного тероризму на Запорізькій АЕС.
Також не варто забувати про утворені з числа діючих народних депутатів України групи міжпарламентських зв’язків з аналогічними групами парламентів держав світу.
Завдяки діяльності таких міжпарламентських груп та окремих депутатів, на міжнародному рівні може просуватись питання про визнання заподіяної шкоди українському довкіллю внаслідок російської агресії та подальшого притягнення до відповідальності за такого роду злочини.
Перспективи.
Вторгнення росії в Україну зробило особливо помітним те, наскільки сильно страждає екологія від збройних конфліктів.
Як і більшість наслідків війни, екологічна шкода триває набагато довше самого збройного конфлікту. Наприклад, токсичні залишки вибухових речовин можуть призвести до забруднення води та ґрунту, наслідки від якого, відчуватимуться десятиліттями.
Безпека та засоби до існування людей залежать від чистого та здорового довкілля. Тому вкрай важливо захищати екосистеми під час збройних конфліктів, а також у мирний час. Не говорячи про те, що цих конфліктів потрібно уникати.
Вірогідно , що саме принципи по захисту навколишнього середовища у зв’язку зі збройними конфліктами, ухвалені Генеральною Асамблеєю ООН, стануть тим дієвим міжнародним механізмом, завдяки якому вдасться покарати росію за шкоду українському довкіллю як складовій світової екосистеми.
Звичайно, для того щоб сповна використати існуючі правові механізми для притягнення росії до відповідальності за злочини проти довкілля, варто докласти значних зусиль. Мова йде про дипломатичні зусилля вищого політичного керівництва держави, які вже успішно впроваджуються на прикладі санкційних списиків та обміну полоненими, так і послідовна та кропітка робота правоохоронців та екологічних інспекторів по коректному підрахунку заподіяної шкоди довкіллю.
P.S. Свідченням початку притягнення росії до відповідальності за злочини проти довкілля була зустріч керівника Офісу президента України Андрія Єрмака з виконавчою директоркою Програми ООН із питань довкілля (UNEP) Інґер Андерсен у Києві в березні цього року.
Безумовно, винесення питання шкоди українському довкіллю на такий рівень, дасть поштовх до поглиблення співпраці над створенням спеціального механізму для переслідування рф за екологічні військові злочини.