А вже о 14:00 було оголошене чергове рішення Правління НБУ стосовно облікової ставки, тобто щодо її збереження на рівні 25%. Крім того, Нацбанк вперше за час повномасштабної війни оприлюднив власний макроекономічний прогноз (в скороченому вигляді).
Відтак традиційно резонансна подія – оголошення рішення щодо облікової ставки – була дещо затьмарена ранковим рішенням щодо корекції курсу. І це закономірно, адже обмінний курс, на відміну від облікової ставки, дійсно впливає на рівень споживчих цін.
Рішення щодо різкої корекції офіційного обмінного курсу було вимушеним, оскільки ситуація з наявністю двох курсів (офіційного-безготівкового та квазіринкового-готівкового) і збільшення розриву між ними ставала критичною.
Інша справа, наскільки оптимальною була ця корекція.
Фактично, НБУ «підтягнув» офіційний курс до рівня курсу готівкового ринку попереднього дня. Попри доволі нервову реакцію готівкового курсу (сплеск до 40 грн/дол.), розрив між ним і офіційним курсом скоротився.
Залишаючи за дужками очевидний вплив різкої девальвації на рівень цін (інфляцію), можна констатувати, що Нацбанку вдалося на деякий час пом’якшити проблему множинності курсів і таким чином загальмувати спалювання міжнародних резервів.
Ще одним «бенефіціаром» корекції офіційного курсу наразі є Мінфін, оскільки девальвація збільшує на 25% гривневий еквівалент зовнішніх надходжень – основного джерела фінансування дефіциту бюджету.
Проте, усі ці вигоди є тимчасовими. Боротьба з симптомами зазвичай не гарантує одужання. Тактичне рішення Нацбанку аж ніяк не вирішує проблему, в основі якої лежить намагання поєднати адміністративне регулювання з «ринковими» механізмами.
Так, Нацбанк скоротив різницю між фіксованим і готівковим курсом, але ж проблема (різна логіка визначення цих курсів) нікуди не зникла. Війна триває, економіка в глибокій рецесії, що в комплексі створює сприятливі умови для панічних настроїв… Тим часом, курс готівкового ринку ніяк не контролюється. Логічно припустити, що через деякий час НБУ може знову постати перед необхідністю корекції офіційного курсу.
Проблема вочевидь потребує комплексного вирішення, але це тема для окремої розмови.
А поки що повернімось до облікової ставки.
Своє ставлення до підвищення облікової ставки з 10% до 25% я висловив ще 2 червня, відразу після оголошення відповідного рішення НБУ. З того часу ставлення не змінилось – це абсурд.
Дозволю собі нагадати шановним читачам мету підвищення облікової ставки, розлого сформульовану Національним банком у пресрелізі від 2 червня:
«Метою цього рішучого кроку разом з іншими заходами є захист гривневих доходів та заощаджень громадян, збільшення привабливості гривневих активів, зниження тиску на валютному ринку і в результаті посилення спроможності Національного банку забезпечувати курсову стабільність і стримувати інфляційні процеси під час війни».
Виникає логічне запитання: як обвал офіційного курсу гривні на 25% можна узгодити з поняттям курсової стабільності?! І що там з посиленням спроможності Національного банку?
Причини своєї неспроможності Нацбанк вже традиційно шукає в діях Мінфіну, точніше, в монетизації дефіциту бюджету. Мовляв, «емісійна» гривня потрапляє на валютний ринок і тисне на обмінний курс.
Однак, така логіка працювала б у тому випадку, якби економіка обмежувалась одним лише фінансовим сектором. На щастя, це не так. І гроші, які уряд витрачає з бюджету, виконують безліч суспільно корисних функцій і лише згодом якась їх частина може потрапити на валютний ринок.
Тому напряму порівнювати обсяги валютних інтервенцій НБУ з обсягами монетизації військових облігацій (як це роблять в Нацбанку) є відвертою маніпуляцією.
Слід зазначити, що Мінфін, попри очевидне небажання, усе ж пішов на підвищення дохідності військових облігацій (чого Нацбанк домагався від нього майже три місяці). На аукціоні 19 липня річні ОВДП було розміщено під 14% річних, порівняно з 11% тижнем раніше. За рахунок цього до бюджету вдалося залучити 1 780 млн грн, проти 98 млн грн на попередньому аукціоні (за річними облігаціями).
Нескладно порахувати, що внаслідок підвищення дохідності на 3 в. п. додаткові витрати бюджету на обслуговування річних ОВДП, розміщених 19 липня, становитимуть понад 50 млн грн. І це лише один аукціон і порівняно невеликий обсяг розміщення. А такі аукціони проводяться щовівторка.
Але зазначене підвищення дохідності військових облігацій не задовольнило керівництво Національному банку, яке вважає, що «Міністерство фінансів досить повільно пристосовується до нових умов».
«Ми очікуємо, що вже в найближчі тижні Міністерство фінансів більш активно підвищуватиме ставки за своїми інструментами», – сказав заступник Голови НБУ Сергій Ніколайчук під час пресбрифінгу 21 липня.
Пресреліз НБУ щодо корекції курсу закінчується «скромним» побажанням:
«Важливими кроками в напрямі забезпечення курсової та макрофінансової стабільності є звуження дефіциту бюджету, заміщення емісійного фінансування ринковими залученнями та зменшення імпорту, зокрема за рахунок додаткового його оподаткування з метою збільшення конкурентоспроможності українських виробників».
Саме так. Національний банк, продемонструвавши неабиякі «успіхи» в забезпеченні стабільності гривні, взявся за формування бюджетної, боргової та податкової політик. Якою була б реакція НБУ, якби щось подібне дозволив собі уряд стосовно монетарної політики?
Хоча в загальних рисах відповідь зрозуміла. На досить дипломатичні натяки Мінфіну щодо надмірної привабливості депозитних сертифікатів НБУ, яка блокує ліквідність у банківській системі і ускладнює залучення коштів до бюджету, директор департаменту монетарної політики та економічного аналізу НБУ Володимир Лепушинський фактично відповів так:
«Визначати вартість грошей у економіці, тобто проводити монетарну політику – це завдання НБУ, а не Міністерства фінансів. Якщо стане навпаки, це означатиме втрату незалежності Національного банку, що призведе до погіршення перспектив євроінтеграції, негативно вплине на забезпечення цінової та фінансової стабільності та на економічне зростання загалом».
Коротко і ясно: «втрата незалежності Національного банку». Тон подібних висловлювань дає зрозуміти, що ніякого «активного діалогу з урядом», про який кажуть в НБУ, насправді немає. Навіть війна не змусила керівництво Нацбанку відійти від своєї «корпоративної» логіки.
Національний банк так довго й методично лякав усіх загрозою фіскального домінування, що суспільство не зчулося, як опинилося в ситуації домінування… монетарного. Чи це нормально? Очевидно, що ні. А в стані повномасштабної війни – неприпустимо.
З цього приводу слід висловити жаль, що на початку повномасштабної війни не було створено уряду воєнного часу, який би координував дії різних органів влади (державного управління), підпорядковуючи їх єдиній меті. Втім, ще не пізно виправити цей недолік.