Війна змінила розмір економіки, структуру ВВП, економічну географію України. Суттєво виросли потреби у видатках. Це гроші на відновлення, утримання армії, соціальні потреби. До війни мали видатки на рівні 80 млрд доларів при розмірі ВВП 200 млрд. Тепер для того, щоб балансувати бюджет умовного мирного 2027 року, маємо подвоїти ВВП. Проблема в тому, що до сьогодні Україна вміла подвоювати ВВП в кращому випадку тільки за 10 років, тобто не за рік чи п’ять.
Якщо цього не досягнути, країна або потребуватиме міжнародної підтримки, або опиниться в зоні постійного ризику. Без росту ВВП і підтримки інвестицій держава не зможе гарантувати ні безпеку, ні соціальні видатки, ні відновлення. Навіть після перемоги, коли Україна зможе отримати репарації та зовнішню економічну допомогу, ці гроші теж треба буде конвертувати у стійку самодостатню економіку.
Подвоїти ВВП до понад 350 млрд доларів до 2034 року – те, що допоможе Україні вижити, відбудуватись, функціонувати як державі. Варто вже зараз серйозно задумуватись над тим, як цього досягнути. Без сприятливого бізнес-клімату цього неможливо зробити.
Кити успішого повоєнного відновлення: людський капітал, бізнес-клімат і ефективна робота з міжнародною підтримкою
Отже, бюджет мирного часу не буде балансуватися. Після перемоги державні видатки складатимуть приблизно 110-115 млрд дол. замість “старих” 80, а от ВВП буде не 200 млрд дол, а, припустимо, 160-170. Єдиний вихід, який бачу — балансувати бюджет працюючою економікою. Збільшувати ВВП, зокрема коштом раціонального використання міжнародної допомоги та проведення реформ.
Так, міжнародний досвід показує, що країни після великих криз мобілізовували міжнародну допомогу у розмірі до 60% ВВП на рік протягом 2-х років після завершення кризових періодів. У випадку російсько-української війни ця підтримка складе, суто на основі статистики, орієнтовно 200 млрд доларів. Але наші потреби вже можуть бути більше 500 млрд дол.
Питання балансування бюджету — вже питання не добробуту жителів, а питання існування країни. Щоб держава могла забезпечувати соціальні гарантії, платити зарплати військовим тощо.
Тепер, за рахунок чого подвоїти ВВП? Візьмемо просту математику: скільки нам треба людей, щоб ефективно відновлювати країну? Щоб подвоїти ВВП, нам треба відновлюватись на 7% щороку протягом десятиріччя. Щоб вийти на такий рівень, маємо або знайти ще додаткових 3,5-4 млн людей, або підвищити продуктивність праці тих, хто знаходиться в Україні. Після перемоги саме людський капітал стане головним викликом. Тому наше завдання, як держави - за рахунок інвестицій, модернізації виробництв, успішної конкуренції на міжнародних ринках підвищувати продуктивність та, звичайно, заохочувати людей повернутися.
Як і навіщо розвивати бізнес-клімат?
Згідно з нещодавніми опитуваннями бізнесу, у нас є проблема з перевіряючими та контролюючими органами. Для бізнесу вона майже співставна з негативними наслідками, які створило повномасштабне вторгнення. Ситуація продовжує негативно впливати на бізнес-клімат. Вже зараз потрібно активніше працювати над дерегуляцією та лібералізацією відповідно до стандартів ЄС та загальної світової практики, суттєво переглядати сфери державного нагляду і контролю.
За даними досліджень, які проводились до повномасштабного вторгнення, Україна займала 76 місце за Індексом верховенства права, 169 місце за Індексом фінансової відкритості та була на 5 місці серед країн з найгіршими податковими системами за Tax Hells Index. За Індексом фінансової відкритості Україна посідає останнє місце у світі – нарівні з Сирією та Еритреєю. Маємо вже, засукавши рукави, працювати над покращенням цих показників.
Гроші приходять туди, де є економічна свобода і верховенство права. Окрім правових та інституційних змін, потрібно вже зараз розуміти сильні та слабкі сторони України у майбутньому. Також готувати грунт та професіоналів для відновлення та перебудови України. З цього і походять три задачі, які варто пріоритизувати сьогодні:
1. Маємо працювати над створенням бізнес-середовища і запровадженням ефективної промислової політики. Ті галузі, де є перспективи розвитку, потрібно заохочувати та прибрати з їх шляху штучні барʼєри. Звичайно, “у полях” краще розуміють, як досягати успіху, але держава має цьому сприяти.
В цілому, у демократичних країнах інтереси підприємців відстоюють партії бізнесу. В Україні не існує партії, яка представляла б інтереси підприємців, і, можливо, потрібно задуматись над створенням такої політичної сили.
2. Друге — підвищення регіональної спроможності. Треба, з одного боку, аналізувати зміни в економічній географії для того, щоб краще розуміти потенційні програми окремих регіонів, а з іншого боку розвивати практику агенцій регіонального розвитку та місцеву спроможність готувати та реалізовувати проекти. Бізнесу потрібно допомагати у їх створенні, бо саме такі агенції притягують проєкти, які змінюватимуть спільноти на місцях.
3. На центральному, урядовому рівні — те, що стосується кожного — євроінтеграція. Потрібно мати “армію” кваліфікованих юристів, переговорників, щоби пройти процес змін та реформ успішно. І готувати їх потрібно вже зараз.
Як вже згадував, частина українців не повернуться з-за кордону згідно з соціологічними опитуваннями. Мене турбує ще інше дослідження — чи хотіли б люди, щоби їх діти жили в Україні. І таких тільки 43%. Звісно, важливу роль відіграє безпекове питання. Але головне — умови життя, бізнес-середовище, інфраструктура, освіта, соціальні гарантії — на цих напрямах має бути фокус уваги держави.
Це амбітна мета, люди, котрі зараз захищають країну на фронті, мають відчути, що все, що вони роблять — не марно. Тож продовжуємо працю. Нам є заради кого.
Матеріал виходить у рамках партнерства Днів Ідей та LB.ua. Мета Днів Ідей — надихнути учасників новими практиками, сприяти синергії та спільному пошуку відповідей на важливі питання. Організатори Днів Ідей — Аспен Інститут Київ та Impact Hub Odessa.