Перше, що кидається в очі, що МВФ погоджується на позицію Мінфіну щодо закриття так званих прогалин податкового законодавства й де-факто підтримує законопроєкт 5600, який призведе до підвищення, без того немаленького податкового навантаження в Україні (на рівні 40%ВВП), ще на 0,5% ВВП та дозволить залучити до державного бюджету додаткові 28 млрд грн (п.15 меморандуму МВФ). До таких загальних формулювань «ми за все добре, проти всього поганого» зауважень бути не може, проте знаючи вітчизняну практику законотворчості робити висновки про добре й погане потрібно лише після того як зазначений законопроєкт буде прийнятий в остаточній редакції. Дивно також те, що експерти МВФ не звертають увагу на те, що прийняття даного законопроєкту, який влада обіцяє здійснити до кінця поточного року, суперечить прямим і безапеляційним нормам українського законодавства про неможливість зміни елементів податків у другій половині календарного року (стаття 27 Бюджетного кодексу України).
Великий інтерес представляє собою таблиця 2а «Фінанси сектор загальнодержавного управління, 2019-2026 рр» зазначеного документу, в якій по суті визнається державна податкова політика статус-кво, сутність якої образно можна сформулювати наступним чином - «за все заплатить сумлінний та пересічний (в наших реаліях читай бідний) платник податків». Нічим іншим не можна пояснити той факт, то що при найнижчому в Європі рівні оподаткування власності (0,8%ВВП проти середнього по країнах ЄС 2,5%ВВП) експерти МВФ погоджуються з тим, що до 2026 року частка податків на власність зменшиться ще більше до 0,6%. Це при тому, що в Україні запрацював ринок землі, а Мінфін й всі експерти постійно говорять про те, що у майновому оподаткування потрібно переходити до нових підходів визначення бази оподаткування. Парадокси та й годі!
З тієї ж самої таблиці ми бачимо, що у зазначеній перспективі до 2026 р. в доходах бюджету буде й у подальшому зростати частка ПДВ, який є податком на масове споживання, до 10,4% ВВП, водночас частки податку на доходи фізичних осіб (6,9%ВВП) та податку на прибуток підприємств (2,9%ВВП) залишаються сталими. Переводячи ці цифри з езопової мови на нормальну слід зазначити те, що по факту ніхто – ні влада, ні МВФ – не очікують зростання доходів як населення, так й рентабельності діяльності вітчизняних підприємств з чим нас усіх можна «привітати»! Отож, висновок простий. Ніхто не сподівається на бурхливий економічний розвиток України, всі сторони угоди фактично дійшли негласної згоди щодо консервації сировинної моделі вітчизняної економіки з низькими доходами та значним тіньовим сектором економіки.
Особливий цинізм документу ми бачимо в динаміці цифр, які характеризують внески до системи пенсійного забезпечення, яка поки що представлена єдиним соціальним внеском, що має зменшитись з 6,8%ВВП у 2021 році до 6,3%ВВП у 2026-му. Це при тому, що демографічні прогнози стабільно видають зростання частки людей пенсійного віку в структурі населення України. Очевидно, тут враховано фактор COVID-19.
На окрему увагу заслуговують пасажі зазначених документів що стосуються напрямів вдосконалення податкового адміністрування в нашій державі. І тут вже констатуємо розбіжності не з здоровим глуздом, а в тексті меморандуму у варіанті МВФ (п.18) та Міністерства фінансів (п.10). Про що мова?
Так, експерти МВФ цілком слушно зауважують, що створення нової податкової інфраструктури має низку недоліків. Зокрема, Бюро економічної безпеки дотепер де-факто не працює, а до його складу потрапила велика кількість осіб з попереднім бекграундом роботи, що не відповідає концепції діяльності БЕБ. Судячи з усього поки що до лав нової структури більше потрапляють люди виключно з досвідом оперативно-розшукової діяльності, ніж аналітичної. Застереження МВФ також стосується того, що офіс про роботі з великими платниками податків поділено на п’ять структурних підрозділів, які можуть дублювати свої функції. Це породжує, мовою документу, «нові структурні неефективності, що потребують вирішення». Пропонується у разі неможливості об’єднання єдиного функціонального підрозділу офісу по роботі з великими платниками податків, створити окремий департамент в центральному апараті ДПС, який має координувати діяльність цих підрозділів. Вже найближчим часом побачимо, яке рішення буде прийнято, очевидно, що варіант зі створення об’єднаного функціонального підрозділу був би кращим, тим більше що сама ДПС працює як єдина юридична особа.
Основна порада МВФ, до якої слід прислухатись українській владі, полягає у тому, що нарешті потрібно перейти від організаційних змін системи ДПС до посилення її операційної ефективності. Мова йде про створення системи ризик-менеджменту податкового комплаєнсу. Якщо вона дійсно запрацює, то це дозволить скасувати такий рудимент системи адміністрування податків як планові податкові перевірки і створити окремий структурний підрозділ по роботі з найбагатшими платниками податків – фізичними особами, так звані High-Net-Worth Individuals. Ця порада не лише від експертів МВФ, а також ОЕСР усім податковим адміністраціям світу років з 10 повторюється у щорічних звітах «Tax Administration», але поки що у нашої влади ми не бачимо намірів її виконувати. Адже, по факту це призведе до створення у ДПС, а не в Мінюсті реєстру кінцевих бенефіціарів з усіма їхніми активами, який може слугувати головною інформаційної базою для визначення їхніх податкових зобов’язань. Найголовніше, що цей фіскальний реєстр стане лонгітюдним, а його важливість складно переоцінити в контексті взятих зобов’язань щодо імплементації таких стандартів BEPS як автоматичний обмін податкової інформацією та інформацією на запит. Влада робить в цьому напрямку певні кроки, зокрема, 17 листопада цього року було ухвалено розпорядження КМУ «Про схвалення Стратегії здійснення цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації системи управління державними фінансами на період до 2025 року та затвердження плану заходів щодо її реалізації», але якось, виходячи з аналізу таймінгу плану заходів, дуже повільно! Наприклад, ризикоорієнтована система адміністрування податків (у варіанті МВФ ризик-менеджменту податкового комплаєнсу) у податковій службі створюється вже років з п’ятнадцять.
Підсумовуючи слід зазначити, що чергова угоди з МВФ в частині формування та реалізації державної податкової політики з розряду тих, коли можна сказати, що диявол, як завжди, криється в деталях... і в тому як ці деталі українська влада буде виконувати!