Цікаво, що у 2014 та 2015 роках Україна частково визнала юрисдикцію МКС шляхом подання двох заяв щодо справ Майдану та щодо злочинів проти людяності і воєнних злочинів, вчинених на її території. Це було зроблено в межах окремої процедури, передбаченої статтею 12 Римського статуту, і створило нам ряд зобов’язань щодо співпраці з МКС.
Наразі представники України активно заявляють про необхідність реформування Римського статуту, зокрема, щодо притягнення до відповідальності за вчинення злочину агресії. Проте вимагати у держав-учасниць щось змінювати та при цьому відмовлятись стати їхнім повноправним партнером здається дещо непослідовним.
Україна й досі позбавлена переваг держав-учасниць, допоки не стане повноправною частиною цього міжнародного механізму.
Римський статут: щоб що і для чого?
Понад 120 держав-учасниць можуть активно формувати майбутнє міжнародного кримінального правосуддя, обговорювати зміни та доповнення до Римського статуту.
Римський статут лежить в основі роботи Міжнародного кримінального суду, який має юрисдикцію переслідувати осіб, відповідальних за найбільш серйозні злочини згідно з міжнародним правом, а саме – злочин геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочин агресії.
Що ще дозволяє статус держави-учасниці Римського статуту:
• передавати на розгляд Суду будь-які ситуації, які підпадають під його юрисдикцію;
• брати участь в Асамблеї держав-учасниць, вносити свої пропозиції до її порядку денного;
• здійснювати нагляд за адміністрацією Суду;
• затверджувати бюджет МКС;
• висувати власні кандидатури до найвищих органів суду, зокрема на посади прокурора, судді, секретаря, а також відряджати своїх фахівців до Секретаріату;
• брати участь у виборі вищезазначених посадових осіб МКС;
• співпрацювати з міжнародними експертами, які мають величезний досвід та знання щодо найбільш серйозних злочинів згідно з міжнародним правом;
• покращити власне законодавство у сфері кримінального правосуддя у відповідності з стандартами МКС, та міжнародного права в цілому.
Страхи і міфи стосовно ратифікації Римського статуту
Необґрунтовані чутки, які вирують в українському інфопросторі протягом усього періоду збройного конфлікту з Росією, породили безліч страхів щодо ратифікації Римського статуту. Начебто саме вони є причиною, чому це рішення все відкладають, принаймні до нашої перемоги, адже можуть спричинити додаткову соціальну напругу.
Ми виокремили два найпопулярніші міфи, які, на нашу думку, є російським ІПСО:
• страх українських військових, що МКС зможе притягнути їх до відповідальності (наприклад, за неналежні накази чи їхнє неналежне виконання);
• Росія завалить Суд сфабрикованими справами щодо України.
Чому вони не є підставами для відкладення ратифікації?
Cтрах українських військових, що МКС зможе притягнути їх до відповідальності, безпідставний
По-перше, ключовим принципом роботи МКС є принцип комплементарності. А саме: Міжнародний кримінальний суд розглядає лише ті справи, які потрапляють під його сферу повноважень, а національна система правосуддя не спроможна чи не бажає їх розслідувати. Отже, якщо національна судова система справляється із розглядом справ про воєнні злочини, в т.ч. щодо представників своїх збройних сил, МКС не матиме підстав їх розслідувати.
До того ж МКС не розглядає дрібні злочини, а лише чотири категорії найтяжчих злочинів, які характеризуються масовістю та особливою жорстокістю. Щобільше, відповідачами у таких справах зазвичай є представники влади чи вище військове командування. При цьому критерієм визначення потенційних підозрюваних є ступінь тяжкості скоєного злочину, а не національна приналежність чи інші фактори. Тобто злочини звичайних військових, якщо такі навіть мали місце, не становлять інтересу для Суду.
Якщо ж якісь зі злочинів, що підпадають під юрисдикцію МКС, справді буде вчинено українською стороною, помилково вважати, що Суд на даному етапі не зможе їх розслідувати. Вважається, що Україна поширила свою співпрацю з ним лише у справах щодо: “осіб, які на момент вчинення злочину були підпорядковані та/або діяли з метою здійснення збройної агресії проти України, та/або на підставі рішень посадових осіб, військового командування, або органів державної влади Російської Федерації або іншої країни, що здійснювала або сприяла здійсненню агресії проти України” (примітка до Розділу IX-2 КПК).
Насправді ж ця примітка не впливає на обсяг зобов’язань України перед МКС. За умови визнання юрисдикції МКС Україна може обмежити часові та просторові межі сфери повноважень Суду, проте не коло осіб, щодо яких вона співпрацюватиме або ні з МКС.
По-друге, не потрібно плутати воєнні злочини з військовими (непокора, дезертирство тощо). Останні не підсудні МКС та регулюються виключно національним законодавством. Ті порушення наших військових, про які ми можемо чути з новин, як правило, належать саме до категорії військових злочинів.
Росія завалить Суд сфабрикованими справами щодо України
Це РФ може зробити і без ратифікації Україною Римського статуту. Але вплив будь-якої держави, зокрема Росії, на фінальні обвинувачення неможливий.
МКС – це неупереджений та аполітичний суд. Розслідування та притягнення до відповідальності можливе виключно на підставі доказів, які збирає та незалежно аналізує сам прокурор МКС.
Прикметним є й те, що близько 80% респондентів за даними дослідження “Правовий захист постраждалих від воєнних злочинів Росії” позитивно ставляться до ратифікації. До цього також неодноразово закликали як громадські організації, так і українська наукова спільнота.Тож ратифікація Римського статуту не спровокує напруги у суспільстві.
Це слід зробити невідкладно, щоб підтвердити наміри та готовність України вживати усіх необхідних заходів для захисту прав людини і сприяти розвитку міжнародного правопорядку.
Щобільше, ратифікація Статуту є зобов’язанням України згідно зі статтями 8 і 24 Угоди про асоціацію. Заявляти про те, що Україна незабаром стане членом ЄС, і при цьому не вживати заходів щодо ратифікації Римського статуту свідчить про невиконання своїх міжнародних зобов’язань. Та є кроком назад. Адже, зволікаючи із ратифікацією, Україна залишається на рівні з такими державами як Росія, яка відкликала свій підпис, Китай, Казахстан, Туркменістан, Узбекистан, Киргизстан, Пакистан, Індія, Непал, Іран, Куба тощо, чим віддаляє себе від західних демократичних держав.
Автор: Марта Береза, юристка Фундації DEJURE, що є частиною Коаліції «Україна. П’ята ранку»