Права дитини – один із пріоритетів роботи Офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. З початку російського вторгнення цей пріоритет набуває ще більшої вагомості. Адже немає жодної української дитини, яка б фізично чи психологічно не постраждала від російської війни.
Агресія Росії є причиною численних порушень прав дитини як на підконтрольній Україні території, так і на окупованих нині територіях. На ТОТ загарбники змінюють систему освіти, намагаючись “перевиховати” українських дітей та позбавити їх національної ідентичності. Росіяни вбивають дорослих і викрадають наших дітей - примусово переміщують їх вглиб окупації та депортують до РФ.
Ми ж працюємо над поверненням дітей додому, де їх чекають та надають усю необхідну допомогу. Місцем для отримання комплексної психо-соціальної підтримки став Центр захисту прав дитини (Child Rights Protection Center, CRPС), який відкрили на базі нашого Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Києві торік за ініціативою Президента України. Тут також працює Департамент моніторингу додержання прав дитини та моя представниця з прав дитини Ірина Суслова.
Як працює Центр захисту прав дитини?
У Центрі ми проводимо прийом громадян (дітей та дорослих), розглядаємо індивідуальні та колективні звернення щодо порушення прав дитини та працюємо над відновленням цих прав. Наші фахівці також здійснюють моніторинг дотримання прав дитини в Україні та за її межами.
Зокрема, впродовж року ми отримали понад 3,5 тисячі повідомлень про різноманітні порушення прав дитини. За результатами їх опрацювання та здійснених моніторингових візитів, було відновлено права понад 18 тисячі дітей.
Співробітники CRPC проводять комунікаційні та адвокаційні кампанії із залученням перших осіб держави для привернення уваги до питання захисту прав дитини та лобіюють це питання на міжнародному рівні, беручи участь в офіційних заходах та тематичних сайд-івентах.
Крім того, Центр став простором для комунікації з питань захисту прав дітей. Тут відбуваються наради між представниками державних органів та громадських організацій, двосторонні зустрічі із високопосадовцями та дипломатами з інших країн, дискусії та неймовірні зустрічі родин, що були розлучені. Зокрема, у стінах CRPC в квітні відбулося чергове засідання Міжнародної коаліції за повернення українських дітей під співголовуванням України та Канади. Наразі включно з Україною до Коаліції долучилися 37 країн.
Повернення дітей з примусового переміщення та депортації
Повернення дітей з тимчасово окупованих територій та РФ – складний та довготривалий процес, до якого наша команда докладає максимальну кількість зусиль. Наразі завдяки нашим зусиллям, посередництву Катару у контакті з Москвою, відповідним діям правоохоронних органів, низці партнерських організацій з громадського сектору станом на 1 червня вдалося повернути 705 дітей (йдеться зокрема й про тих, хто повернувся з окупації самостійно). Серед них 83 дитини повернуті у рамках плану Bring Kids Back UA.
Після повернення до України неповнолітніх мають опитати правоохоронці. Модель “Барнахус”, за якою працює Центр, дозволяє у комфортному середовищі спілкуватися з дітьми, які постраждали чи стали жертвами злочинів. Для уникнення ретравматизації працює психолог, який адаптує та ставить дитині сформовані слідчим запитання, які не будуть сприяти травмі. Психолог опитує дитину, враховуючи готовність до спілкування, її психологічний стан повинен бути стабільний. Це допомагає нам мінімізувати негативні наслідки для дитини від розповіді про пережите.
Дитину опитують лише раз, завдяки чому вдається уникнути повторної травматизації її психіки під час процесуальних дій. Усі зібрані матеріали слідчі органи в подальшому скеровують до судів, зокрема й до Міжнародного кримінального суду.
Після цього мультидисциплінарна команда фахівців CRPC працює над реінтеграцією дітей. Спеціалісти складають індивідуальний план реінтеграції: оцінюють психоемоційний стан, надають необхідну психологічну підтримку і супроводжують дітей та їхні родини, надаючи всебічну допомогу, включно із гуманітарною (короткострокове винаймання житла, купівля необхідних речей та медикаментів, гаджетів для навчання тощо). Команда забезпечує проведення медичного обстеження та реабілітації, організацію надання тимчасового житла та відновлення втрачених документів.
Упродовж року роботи Центру тут опитали 103 неповнолітніх. Їхні історії про досвід життя в російській окупації та депортації до РФ вражають. Дітям забороняли говорити українською, розповідали про “велич Росії” та її “язика”, на окупованих територіях та в Росії українських дітей “перевиховують”, мілітаризують та переконують у тому, що вони не потрібні своїм рідним та Україні.
Процес повернення дитини навіть за наявності законного представника може розтягнутися на місяці та не завжди бути успішним. Але наполегливість наших фахівців та рідних викрадених Росією дітей дає свій результат. Як-от у випадку повернення з окупованої Донеччини трьох братів: рідних Віктора й Максима та їх двоюрідного брата Юрія.
Під час знайомства з фахівцям Центру Юра розповідає про себе й брата: “Привет! Я – Юра, а это мой двоюродный братик Максим. Наши мамы умерли”. Їхні мами-близнючки загинули з різницею у майже два тижні, після чого окупанти помістили дітей до інтернату. Братів вдалося повернути у серпні 2023 року завдяки героїзму бабусі Наталії Юріївні, яка поїхала за онуками на окуповану територію. Представники окупаційної влади всіляко намагалися перешкодити зустрічі з бабусею.
“Нас не хотели отдавать! Говорили: “зачем ехать в Украину?! Украина обстреливает Россию”. Придумывали бабушке все новые и новые документы”, - згадував Юра. Попри все Юрко хоче вивчитись говорити українською, і вже робить для цього перші кроки. Каже, що в окупації не міг навчатися і тепер буде починати цей шлях в школі на вільній території України.
Після повернення Максимка взяла на виховання його рідна тітка, а Юрка – батько. Тепер діти знову можуть відчувати тепло та турботу близьких. Але тоді ця історія ще не мала свого щасливого завершення, бо на окупованій території залишався ще один онук Наталії Юріївни – 6-річний Віктор. Багато місяців окупанти не віддавали хлопчика бабусі нібито через відсутність документів про смерть батька.
І лише у березні 2024 року нам вдалося повернути третього братика на підконтрольну Україні територію. Зараз його виховує бабуся.
Що далі?
Наш обов’язок – повернути усіх дітей додому. Однак, цей процес вимагає комплексного підходу та мобілізації зусиль уряду, міжнародних організацій та громадськості. Я переконаний, що кожна дитина має повертатися в родину, тому ми активно підтримуємо та адвокатуємо продовження реформи деінституалізації.
Держава, своєю чергою, має створити та забезпечити для дитини умови для психологічної підтримки, реабілітації та повернення до нормального життя. Цьому сприятиме й розбудова Центрів захисту прав дитини в кожному регіоні України, щоб наші фахівці могли швидко реагувати на випадки порушення прав дитини, відновлювати їх та надавати підтримку дітям, які стали жертвами або свідками воєнних (і не тільки) злочинів.
Тож, наші плани на майбутнє: повернення українських дітей додому, відкриття нових Центрів захисту прав дитини (за моделлю “Барнахус”) по всій країні та забезпечення прав кожної дитини в Україні. Із цими амбітними цілями буде важко впоратися без наших партнерів, тому ми закликаємо світову спільноту, міжнародні та українські організації долучатися до підтримки та розбудови системи захисту прав дітей в Україні.
Необхідно, щоб діти знали, що їх чекає не лише Батьківщина, а й гідні умови для життя та відновлення. Тому ми продовжуємо працювати, аби ці плани стали реальністю!
Якщо вам відомо про випадки депортації або примусового переміщення, інших фактів порушення прав дитини, ви завжди можете звернутися до нашого Офісу, контакти якого можна знайти на офіційному сайті та в соціальних мережах.