Так, російська сторона неодноразово ставила під загрозу проведення обмінів: в останній момент могли змінюватися списки, деяких полонених не привозили на місце обміну, аргументуючи тим, що вони буцімто відмовилися. Україна своєю чергою просила поспілкуватися з цими захисниками, щоб пересвідчитися у цій інформації. І не просто поспілкуватися, а зробити це у присутності їхніх рідних.
Для чого РФ так чинить? Такими та іншими схожими заявами, агресор намагається маніпулювати суспільством, підштовхнути до дій, які можуть дестабілізувати країну в період війни. Як ще один приклад – розповсюдження списків з українськими полоненими, яких ми нібито не бажаємо повертати. Це теж робиться задля того, щоб підбурити рідних полонених. Був навіть випадок, коли російська сторона заявляла, що дружини українських полонених звертаються з проханням не повертати їх додому. Чи не абсурд?
Наголошу, що Україна не відмовляється від жодного українського полоненого – навіть під час останнього обміну повернулися захисники, які були у списках людей, яких ми нібито не хочемо забирати.
Проте ворог постійно знаходить способи інформаційного терору та залякування. Іноді рідними маніпулюють так, щоб спонукають їх поїхати на територію РФ – начебто зустрітися з полоненими. Маємо розуміти, що близькі полоненого на території РФ стають інструментом для шантажу самих захисників і проведення інформаційних операцій проти України.
Не рідко Росія чинить психологічний тиск, щоб отримати інформацію та персональні дані захисників і їхніх рідних. Водночас це може зашкодити самим оборонцям, а також Україні в цілому. Навіщо ворогу потрібні ці відомості? Щоб здійснювати розвідку, дізнаватися про склад та розташування підрозділів і тилових частин.
Ще однією небезпекою є привернення уваги в ЗМІ до конкретних полонених, поширення їхніх персональних даних і надання їм публічності. Це ускладнює процес повернення воїнів додому. Адже в такому випадку росіяни можуть підіймати «ціну» за визволення захисника, або ж взагалі зривають процеси повернення полонених.
І щодо інтерв’ю тих, кого звільнили з полону. Через розповсюдження надмірної конкретики під час публічних висловлювань про порушення прав – тортур, умов утримання, ворог може оцінювати ефективність їхнього впливу, базуючись на спогадах звільнених з полону. Через таку детальну публічно поширену інформацію можуть постраждати захисники, які ще залишаються в полоні.
Розповім деталі про обмін полоненими, який відбувся за тиждень до Великодня, 10 квітня. Проте робота над його проведенням тривала протягом місяця! Обмін декілька разів переносився.
Для його здійснення Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими пробував безліч варіацій. Наприклад, запропонували РФ, у священний місяць для всіх мусульман, Рамадан, обміняти мусульман “всіх на всіх” з обох сторін. Проте, російська сторона не погодилася. Своєю чергою, Україна все ж під час останнього обміну, 16 квітня, передали Росії п’ятьох полонених мусульман.
А ще раніше – добровільно репатріювали до Росії п'ятьох важкопоранених полонених згідно з міжнародним гуманітарним правом та одну жінку.
Водночас Україна розраховує від РФ на відповідний крок – країна-агресор утримує багато важкопоранених українців: як цивільних, так і військових, які потребують негайної медичної допомоги.
Так, майже половина зі звільнених під час останнього обміну мають важкі поранення, хвороби та зазнали катувань. 86% з тих, хто повернувся з полону, прямо заявили про фізичні катування. Наразі вони проходитимуть реабілітацію, залежно від стану кожного визначаються подальші кроки. Зрозуміло, що під час цього періоду наші військові відновлюють документи, банківські картки.
Щодо реабілітації: спершу захисники проходять медичний огляд, щоб був зрозумілий стан їхнього здоров’я. Далі відбувається необхідне лікування, психологічне відновлення. Окрім цього, спеціалісти за потреби працюють з родинами повернутих додому.
Також звільнених з полону опитують, щоб встановити факти воєнних злочинів з боку ворога чи місця утримання інших українських полонених.
Хоча самий факт того, що українці повертаються з полону безсилими, зі слідами катувань і знущань говорить про порушення росіянами міжнародного права. Адже відповідно до Женевських конвенцій, будь-який незаконний акт чи бездіяльність з боку держави, що тримає в полоні, які спричиняють смерть або створюють серйозну загрозу здоров'ю військовополоненого, забороняються та розглядаються як порушення конвенції.
Україна зі своєї сторони дотримується Женевських конвенцій. У таборах, де ми тримаємо військовополонених, неодноразово були представники ООН, МКЧХ та іноземні журналісти. Чого не сказати про поводження та доступ до українців у таборах, в’язницях і катівнях Російської Федерації, як й умови їхнього утримання.
Нещодавно працівники Офісу Уповноваженого здійснили моніторинговий візит до табору російських військовополонених. У ньому військовополонені мають право на зв'язок з рідними шляхом періодичних (по черзі) телефонних дзвінків, а також мають право на працю.
Харчування здійснюється за загальновійськовою розкладкою продуктів. Медзабезпечення військовополонених – на високому рівні. У медичній частині є стоматологічний кабінет, флюорографічний апарат та апарат УЗД. А у вільний час військовополонені мають змогу переглядати новини або грати у футбол на території табору.
Цікаво, що Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні оприлюднила звіт, у якому опублікована інформація про негативні аспекти утримання російських військових у полоні. Водночас я неодноразово зустрічався з головою Місії Матільдою Богнер та постійною координаторкою системи ООН в Україні Деніз Браун. І жодного разу вони не порушили питання поводження з російськими військовополоненими. До того ж хотілося б почути беззаперечні факти та аргументи, на яких ґрунтуються висновки Місії стосовно ймовірних порушень з боку української сторони.
Зазначу, що Україна дотримується Женевських конвенцій і міжнародного права. І ми маємо тиснути на міжнародну спільноту, аби й Росія дотримувалася Женевських конвенцій та гідно поводилася з військовополоненими.
Наразі знайти й забезпечити механізми захисту прав військових і військовополонених – є одним із головних завдань Офісу Омбудсмана. Нині багато рідних звертаються щодо створення військового омбудсмана в Україні, проте це завдання на сьогодні виконує Офіс Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Наразі для держави недоцільно створювати нові інституції та посади – це дозволить у складний економічний час зекономити необхідні кошти.
Офіс Омбудсмана – основна інституція, яка займається правом військовослужбовців і ми не тільки моніторимо, але й виконуємо контролюючу функцію. У нашій інституції є представники з різних напрямків, і, наприклад, Представника Уповноваженого з прав людини в системі органів сектору безпеки й оборони Олександра Кононенка – цілком можна назвати військовим омбудсманом.
Також в Офісі регулярно відбуваються зустрічі, на яких представники різних державних установ (Міноборони, ЗСУ, СБУ, ГУР, Нацполіції, МВС, НІБ тощо) напрацьовують шляхи співпраці для допомоги родинам захисників.
Окрім цього, займаємося інформаційним роз’ясненням щодо соціальних виплат військовим і звільненим з полону та поновленням їхніх прав і прав рідних військовослужбовців.
Безперечно, Україна робить все з нашої сторони, щоб додому повернувся кожен. Наразі на рідній землі вже 2235 українців, які раніше перебували у полоні. Органи влади продовжують злагоджено працювати, аби кожен український військовий повернувся на рідну землю.