«Зменшується гіпокамп, який відповідає за процеси навчання та запам'ятовування. Тому якщо ви або ваші діти почали тупіти в процесі навчання - з вами або з іншими все ок. Це нормально!» Від себе додам, по старшій дитині я це все бачу. По собі також. Я не памʼятаю що було тиждень тому. Кількість подій за день така, що не памʼятаєш що було зранку.
«Збільшення мигдалевидного тіла в мозку, яке відповідає за реакції страху та тривоги». Колись давно читала про Черчилля в період другої світової війни. Так ось, він завантажував себе роботою по 16-18 годин на добу, щоб зменшити рівень тривоги та страху. Не думати про те, що буде через тиждень, місяць, рік. Тим паче не жити в парадигмі «почну жити, коли закінчиться війна». Жити тут і зараз - в парадигмі: 5 хвилин, години, доби. Справді, допомагає. Слушна порада. Якщо ви миєте посуд, думайте як його вимити ліпше. Якщо ви їдете за кермом містом, думайте про поїздку. Якщо ви працюєте, думайте про те, що ви робите.
«Виснаження системи, яка регулює дофамін, і це призводить до депресії або депресивних епізодів». Якщо ви відчуваєте, що все, гайки - йдіть до спеціалістів. Приймайте призначені лікарем антидепресанти. В них немає нічого страшного. Страшніше, якщо на стресі ви впадете в онкологію, чи інсульт з інфарктом.
«Йде вплив на фронтальну кору головного мозку, що призводить до втрати самоконтролю та імпульсивної агресивної поведінки». Якщо ви починаєте ненавидіти всіх навколо, кричите, впадаєте в істерику - це також нормально. Але, якщо ви бачите що хтось впадає в такий самий стан, допомагайте. Обійміть, якщо людина дозволить. Але спершу спитайте: «чи можна тебе обійняти?» Підтримайте словами, не ображайтесь. Ми всі вже психологічно поламані. Всі ці істерики не про вади характера, а про перевантаження нервової системи надлюдськими навантаженнями.
«Вплив на фронтальну кору головного мозку, що призводить до зниження емпатії, та поділ людей на своїх та чужих. Емоційне очерствіння - теж зустрічається зараз вже в великій кількості». Ми уже ментально звикли до втрат, до смертей, до обстрілів. До чого здавалось би неможливо звикнути. Але, це захисна функція психіки. Так психіка вам не дає просто поїхати дахом.
Хочеться плакати - плачте. Хочеться кричати - кричіть. Хочеться битися головою об стіну - бийтесь об подушку. Все, що з вами відбувається, НОРМАЛЬНО.
Але допомагайте.
Один одному.
Сімʼям, які втратили житло, майно, місце проживання.
Сімʼям, які поховали когось з рідних.
Тим, у кого психіка полетіла вже.
Тим, хто втратив в звʼязку з війною здоровʼя.
Волонтерам. Повірте, те що ми робимо вигляд, що в нас все добре - це лише ширма, за якою сховані проблеми зі здоровʼям, проблеми емоційні, і сльози вночі в подушку.
Допомагайте ЗСУ. Так, держава має забезпечувати фронт. Однак війна до чорта дорога штука, і фінансів держави не вистачає.
Якщо ви орієнтуєтесь на мене, то повірте, я падаю від виснаження. Але я розумію, що в мене є 2 виходи з ситуації: або виїжджати з країни, що я собі дозволити не можу, або тримати стрій та допомагати.
Тримайтесь та допомагайте.
А тепер заклик до влади:
1. Змініть та помʼякшіть шкільну програму. Створіть галузь надання психологічної допомоги школярам, які постійно знаходяться на території України. Ми, дорослі не витримуємо. А для не сформованої психіки підлітків це просто ядерна атака.
2. Створіть розгалужену систему психологічної підтримки дорослого населення.
3. Відновіть психіатричні стаціонари. Якщо ви не в курсі, їх закрили під час медичної реформи. Хотіли реформувати, так і не закінчили реформування.
Презентовано дорожню карту заходів із підтримки психічного здоров’я в Україні під час та після війни
4. Відправте на навчання в США або Ізраїль психологів, для проходження курсів підвищення кваліфікації щодо роботи з полоненими. Чому ці дві країни? Тому що тільки там є протоколи надання психологічної допомоги людям, які пройшли полон.
5. Відкрийте в усіх амбулаторіях кабінети психологів. І не треба розповідати, що на це немає коштів. Навіть з прагматичної економічної точки зору це ліпше, ніж потім лікувати масову онкологію, інсульти, інфаркти, та інші проблеми зі здоровʼям населення.
6. Розробіть програму психологічної допомоги та соціалізації військових, які пройшли ВЛК та списані. Якщо для когось це новина, але крім пиячити, вони не бачать іншої альтернативи. Бо не вивозять.
7. Розбудіть міністерство ветеранів, міністерство соціальної політики, міністерство охорони здоровʼя, бо вони з початку війни прикинулись мертвими.