В поточному році фактичні показники інфляції є значно нижчими минулорічних прогнозів Уряду, НБУ та міжнародних організацій, які очікували інфляцію на рівні 25-30%. Оновлені прогнози НБУ та МВФ від квітня вже передбачають річну інфляцію на рівні 14,8% та 15,5% відповідно.
Основним стримуючим чинником інфляції є скорочення сукупного попиту – реальний ВВП є на 28% меншим за довоєнний рівень, безробіття становить близько 20% від робочої сили. Виїзд значної кількості населення за кордон та мобілізація чоловіків до лав ЗСУ є додатковими чинниками скорочення попиту.
Також стримуючим фактором росту споживчих цін є збереження Урядом часткового мораторію на підвищення житлово-комунальних тарифів. Однак, даний фактор слід розглядати лише як відтермінування приросту цін, оскільки ринкова корекція цих адміністративних тарифів буде неминучою.
Частково на стримування цін вплинула жорстка монетарна політика НБУ. Підвищення ключової процентної ставки зумовило переспрямування частини грошової маси із сфери споживання в сферу заощаджень. З початку підвищення облікової ставки (з червня минулого року) строкові гривневі активи населення (депозити та ОВДП) збільшились на 48 млрд.грн. (на 27%). Однак, загалом обсяг строкових гривневих активів населення (депозитів та ОВДП) є порівняно невисоким (лише близько 4% ВВП), тому потенціал монетарного стримування інфляції через канал заощаджень населення є обмеженим.
Незважаючи на спадну динаміку інфляції, її річний рівень залишається доволі високим - в 2 рази вище цільового показника НБУ. Основний вклад в приріст цін здійснили немонетарні чинники - зростання собівартості виробництва, втрати ринків збуту та постачальників, блокування зовнішньоторговельних шляхів, вимушена разова девальвація гривні (на 25% в минулому році). За рік найбільше подорожчали такі складові споживчого кошика як яйця, овочі, м’ясо, безалкогольні напої.
Вагомим проінфляційним чинником залишається дефіцит державного бюджету. В січні-липні фіскальний дефіцит (без грантів) становив 901 млрд.грн (приріст +155 млрд.грн. за липень). Покриття фіскального дефіциту генерує додаткову грошову масу, що тисне на ціни (незалежно від джерела покриття цього дефіциту - емісія, внутрішні позики чи міжнародна допомога). З квітня по липень знижується рівень покриття фінансових потреб ДБУ власними доходами (в липні лише 41% потреб у фінансуванні видатків та погашення боргу було покрито власними доходами, решта – позиками та зовнішніми грантами). Це посилить інфляційний тиск.
Інфляція і обмінний курс. Завдяки тому, що режим обмінного курсу залишається фіксованим, його вплив на інфляцію нині є стабілізуючим. Однак, фіксація обмінного курсу в умовах значного дефіциту платіжного балансу вимагає витрачання валютних резервів на його підтримку. Рівень валютних резервів країни України підтримується масштабною зовнішньою допомогою та обмеженнями на виведення капіталу з країни. Однак, загрозу становить зростання потреб економіки в імпорті та зниження експортного потенціалу країни.
Подальші перспективи інфляції ймовірно будуть характеризуватися її стабілізацією в діапазоні 10-15%. Низький споживчий попит та переважно немонетарний характер інфляції стримують розкручування інфляційної спіралі. Водночас підвищення тарифів на електроенергію, відновлення податків на автомобільне паливо, значний фіскальний дефіцит, потенційно високі потреби у відновленні, зростання імпортозалежності економіки є вагомими проінфляційними чинниками.