Крім вхідних квитків та екскурсій асортимент платних послуг включає різноманітні майстер-класи, заняття з дітьми, етнодискотеки, ярмарки, вистави, вечори музики, лекції, музейні крамниці тощо. Є й друга група платних послуг, які не є музейними за суттю, але надаються в музеї. Наприклад, «День народження в музеї», коли дітям/гостям пропонують певну розважально-пізнавальну програму в межах експозиції чи її частини, інколи навіть є можливість невеликої гостини.
Проте є ще й третя група можливостей. Це комерційні проекти, де музей може виступати як звичайна гарно оформлена мистецька площа чи готова декорація для фільму. Приміром, надання залу для здійснення урочистих церемоній укладення шлюбу (на підставі домовленостей з органами РАГСу). Але цей «бізнес» має купу підводного каміння для музею. Ну от, наприклад, в пам’яті зринає дві історії з Національним музеєм мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Перша – коли в 2011 р. там мали знімати телевізійне шоу «Твою маму!» і після втручання громадськості зйомки були припинені. Друга – рік тому. Коли музей спочатку погодився, а потім, розібравшись, вчасно відмовив телеканалу «ТОНІС» у зйомках телепередачі «Цивілізація INCOGNITA». Вчасно – бо можна тільки припустити, ЩО доктор наук Валерій Бебик, автор теорій про українське населення Давнього Риму та дніпровсько-українське походження єгипетських пірамід міг розказати у передачі на фоні музейної експозиції. І вийшло б як завжди: його б ніхто й не запам’ятав, а от ім’я музею було б заплямоване (хоч до цього часу й не спливало в жодній корупційній чи скандальній історії).
Инициатива по поддержке обществом культурных институций должны исходить от обеих стороны. В первую очередь, культурные институции - музеи - должны быть современными, должны вписываться в общественные потребности, участвовать в публичных дискуссиях. Нельзя сидеть и ждать, пока тебя кто-то начнет поддерживать
— Ханс-Мартин Хинц, президент ICOM
В понеділок на одному з телеканалів розпочали показ шостої частини комедійного серіалу «Свати». Комусь подобається, комусь ні – це вже особиста справа. АЛЕ: один епізод стосувався нашого столичного найвідомішого Національного музею народної архітектури і побуту, що в селі Пирогів…
Отже, за сюжетом два чоловіки приїжджають у Київ на фінальний матч Чемпіонату Європи з футболу «Євро – 2012». Квитків нема на гру, ночувати також ніде. Винахідливий таксист пропонує їм: «У мого кума є вільна хата»… І тут на екрані з’являється незабутній пейзаж зі знаменитими вітряками, що промовисто говорить: герої в Пирогові. Підвізши «руссо туристо» до однієї з хат, таксист пояснює: «В мене тут кум працює сторожем. На ніч до ранку за 300 грн. хата ваша»…
Спочатку я дуже сміялася. Адже задум – ідеально-комедійний. Але потім в моїй голові міцно поселилася думка про те, що ТЕОРЕТИЧНО цей випадок/випадки цілком могли мати місце в житті. А може й ні. Може це фантазія у режисера чи продюсера так яскраво працює… Тим не менше, я маю сумніви стосовно того, чи читало керівництво шанованого музею сценарій чи хоча б обговорювало суть сюжету в усній формі. Хотіли як краще, а вийшло, на мою думку, паплюження імені музею. Ще й в тих обставинах, коли у ЗМІ постійно зринають внутрішні чвари.
І от у мене виникає риторичне питання: чи повинен музей погоджуватися на всі комерційні пропозиції (звичайно, коли немає загрози експозиції), щоб, в ідеалі, заробити кошти на створення високоякісного музейного продукту як то нова експозиція чи каталог (адже розумні люди завжди зрозуміють всі обставини), чи ці експерименти ні до чого, бо музей – консервативна установа?
Як ви думаєте?