ГоловнаБлогиБлог Богдана Прохорова

За лаштунками буфету: що вже змінила реформа шкільного харчування для економіки

Повноцінний запуск реформи шкільного харчування наробив галасу на початку року. Частина батьків накинулися на одного з ідеологів реформи та кулінарного ведучого Євгена Клопотенка через сумнівну реалізацію нових страв. Подивимось на ці зміни з боку грошей — що змінилось для ринку, місцевої влади та гаманців батьків?

Фото: Нове шкільне харчування I Cult Food

Повільно, але все ж створюється новий ринок. Раніше послуги шкільного харчування надавали профільні комунальні підприємства-монополісти. До них було багато претензій (хто з нас любив шкільну їжу?), але замінити їх було ніким. Плюс вони фінансувалися з місцевого бюджету.

Коли вступило у дію оновлене законодавство про публічні закупівлі, послуги шкільного харчування стало необхідно виносити на тендери. Міста знайшли вихід – вони створювали по кілька профільних КП, які для цілей закупівель імітували конкуренцію між собою.

Ситуація почала змінюватися, коли на тендери прийшли реальні приватні конкуренти і «посунули» комунальників. А також коли, окрім виготовлення страв у школі, додалися ще два варіанти забезпечення харчування: довіз страв з так званих опорних кухонь (чи фабрик-кухонь в інших школах) та кейтеринг – доставка попередньо приготованих страв. Ці зміни відкрили шлях до формування конкурентного ринку.

Зараз, за даними МОН, майже половина шкіл в Україні проводять публічні закупівлі на надання послуг шкільного харчування.

Постачальники конкурують (принаймні, у великих містах). Наприклад, у Києві, де у 2018 році на ринок вийшла компанія з литовським корінням ТОВ «Понтем.УА», а у 2021 році ще одна – ТОВ «Контракт Продрезерв 5».

ТОВ “Понтем” наразі обслуговує школи Дарницького, Дніпровського і Святошинського районів, що наближається до половини всього цього ринку столиці. ТОВ «Контракт Продрезерв» - не київське підприємство, але воно має давній досвід надання послуг харчування близько 400 освітнім установам Дніпропетровської області. Вартість виграних компанією тендерів для основного замовника – департаменту гуманітарної політики Дніпровської міськради – складає понад 1,5 млрд грн.

Цікаво, що, незалежно від постачальника (КП чи ТОВ) і перебігу аукціону, ціна шкільного сніданку в Києві усюди приблизно однакова — 30-35 грн.

Відпадає потреба в спеціалізованих комунальних підприємствах. Міські і районні управління освіти можуть як давати школам право автономно замовляти харчування школярів, так і проактивно залучати на тендери приватних постачальників. Якщо в один рік комунальне підприємство програє районний чи міський тендер, то воно змушене буде припинити діяльність. Так сталося в кілької районах Києва в останні роки.

Школи і управління освіти вчаться якісно регулювати якість послуг. До вже згаданої компанії «Понтем.УА» в районних управлінь освіти виникали претензії: малі порції, цибуля замість різноманіття овочів, бургери замість гарячих страв, кухарі без санітарних книжок. Після скандалу, до якого втрутився навіть заступник міського голови, контракт не розірвали – але прописали в новому договорі можливість штрафних санкцій, якщо діти викинуть у відходи більше половини обідів.

До «Контракт Продрезерв 5», яка виграла торги у Печерському районі, були претензії щодо аномально низької ціни – 8 грн за порцію. Компанія пояснила такий крок бажанням вийти на новий для себе ринок, зарекомендувати себе та здійснити експансію до інших районів Києва та прилеглих міст. Це виглядає досить логічно, адже вона працює в Дніпрі та ще кількох містах.

Коли школа сама здійснює закупівлі послуг харчування, їх якість легше контролювати і самому закладу, і батькам. Наприклад, у Деснянському районі освітні заклади мають фінансову автономію і кожна школа самостійно проводить закупівлі, зокрема й харчування. Майже всі їх виграє місцеве КП “Зеніт”.

Обіди дорожчають. Через наявність в нових нормах більшої кількості овочів і фруктів, а також загальні коливання цін, вартість обідів зростає. Наприклад, в Рівному очікують зростання з 25 до 39 гривень за обід. Це та сума, яку сплачують батьки, але собівартість кожної часто є вищою — адже місцевий бюджет може покривати компанії-надавачу комунальні послуги, ремонти харчоблоків тощо.

Місцева влада продовжує забезпечувати харчуванням пільгові категорії школярів і молодші класи.

Конкуренція не завжди чесна. Окрім майже повної відсутності конкуренції для місцевих комунальних підприємств, існує інша проблема: ризик того, що приватні компанії домовляться з міською владою і стануть фактично монополістами на ринку. Те саме ТОВ «Понтем УА» переміг на тендері в Дарницькому районі, де було відсутнє спеціалізоване КП, а ТОВ «Контракт Продрезерв 5» вже кілька років не має конкурентів у Дніпрі та ще кількох містах області.

--

Загалом, ця реформа – цікавий кейс, щоб зрозуміти потенційні проблеми в залученні бізнесу я послуг, які традиційно надавались комунальними підприємствами. Влада (як місцева так і центральна) розуміє, що у багатьох “традиційних” для КП сферах панує неефективність і низька якість — однак зміни і далі відбуваються повільно.

Як бачимо, в соціально чутливих сферах недостатньо просто прийняти урядове рішення про створення ринкових умов. Важливо, щоб і місцева влада, і виконавці на місцях підтримали реформу, а також щоб на всіх рівнях діяло якісне регулювання. А далі все зробить двигун прогресу - конкуренція.

Богдан Прохоров Богдан Прохоров , економіст Центру економічної стратегії
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram