Однак останнім часом почалися удари «нижче пояса». Зокрема робляться спроби перевести суто політичні звинувачення у площину моралі. Мовляв, ось дивіться, які націоналісти «звірі».
У цьому зв’язку я пригадав історію, яка безпосередньо стосується таких «звинувачень».
У 2004 році зі мною трапилася біда. Я потрапив в автомобільну аварію у результаті якої на 8 місяців втратив можливість ходити. Як часто буває у таких ситуаціях, про людину, яка обмежена в комунікаціях, поступово усі починають забувати. Не випадково люди кажуть, що у біді чи горі пізнаються справжні друзі.
Я не став винятком із цього правила. Буквально за кілька місяців коло моїх друзів суттєво звузилося. А фактично звелося до родини.
Серед тих небагатьох, хто «не забув» і «мав час» мене навідувати був Олег Тягнибок. На той час Олег був народним депутатом України, активним учасником Помаранчевої революції, тобто людиною вкрай заклопотаною.
І тим не менше, він завжди знаходив час, щоб регулярно приїжджати до мене додому й цікавився станом здоров’я, допомагав з ліками і усім необхідним.
Пригадую, як це дивувало і зворушувало дружину і дітей, адже цілими місяцями до нас практично ніхто не приходив.
При цьому Олег не приїжджав на «хвилинку». Відповідаючи на безкінечні телефонні дзвінки, він ніколи не квапився. Навіть водій, який постійно пригадував Олегу про важливі зустрічі, не міг на нього вплинути. Олег покидав нашу квартиру тільки тоді, коли впевнився, що усе розповів і чим міг – допоміг.
Ця історія може видатися не суттєвою, особливо для людей , які ніколи не потрапляли в аналогічні ситуації. Але кожен, хто пережив щось подібне, добре знає, як все це важливо. А тому я, дружина, уся наша рідня будуть пам’ятати про допомогу Олега Тягнибока. Особливо сьогодні, коли усі біди позаду.
Переконаний, нинішній політичний успіх ВО «Свобода», пов'язаний, в тому числі, з особистими рисами характеру Олега Тягнибока, який у різних ситуаціях завжди зберігав людяність, умів співпереживати чужому горю.
Цю історію пригадую не тому, щоб розчулити опонентів О. Тягнибока і ВО «Свобода». Це мені не вдасться ніколи. І чим ближче до виборів, тим більше вони шаленітимуть від ненависті до українських націоналістів. Цією історією, хочу отямити передусім тих, хто в той чи інший спосіб сприяє поширенню брехливої інформації про ВО «Свобода» і Олега Тягнибока й при цьому називає себе демократом або «теж націоналістом».
Усьому має бути межа. Треба пам’ятати, що удари «нижче пояса» можуть вбити не тільки відомого політика, а передусім нашу здатність залишатися людьми у такій не простий для України час.