Після п’яти років правління Талібану дедалі більше держав поглиблюють дипломатичні контакти з афганським режимом, попри систематичні порушення прав людини. Правозахисники побоюються, що така політика послаблює міжнародний тиск на талібів.
Про це пише The Guardian.
Після захоплення влади в Афганістані у 2021 році Талібан опинився в міжнародній ізоляції. Однак останнім часом ця політика поступово змінюється: Індія, Катар, Китай, Іран та низка країн Центральної Азії активізували контакти з представниками афганського режиму.
Росія пішла ще далі – минулого року офіційно визнала уряд Талібану, а минулого місяця підписала з ним угоду про військову співпрацю.
Євросоюз також почав прямі контакти з представниками руху. У червні в Брюсселі відбулися переговори між європейськими чиновниками та делегацією Талібану щодо повернення до Афганістану людей, яким відмовили у притулку.
Єврокомісія назвала зустріч "технічною", однак представник Талібану заявив, що це історичний крок до нормалізації консульських відносин із європейськими країнами.
Правозахисні організації не заперечують необхідності контактів із Кабулом, зокрема для вирішення гуманітарних питань. Водночас вони побоюються, що окремі домовленості різних держав можуть послабити спільну позицію міжнародної спільноти щодо дотримання прав людини.
Читайте такожПісля візиту до Молдови "Талібан" заявив про аграрне партнерство з Кишиневом
Дослідниця Human Rights Watch Ферешта Аббасі наголосила, що світ має чітко вимагати від Талібану реального прогресу у сфері прав жінок і людини.
"Талібан не матиме друзів, якщо не продемонструє реального прогресу щодо становища жінок і прав людини", – зазначила вона.
За даними ООН, після повернення Талібану до влади в країні запровадили цілу низку законів та указів, які обмежують права жінок. Жінкам заборонено навчатися в університетах і працювати у більшості сфер, а дівчата-підлітки фактично позбавлені доступу до середньої освіти.
Також діють суворі вимоги до одягу, переслідуються представники меншин, активісти та журналісти.
На активізацію контактів впливають одразу кілька чинників. Серед них – регіональна безпека, боротьба з нелегальною міграцією, торгівля, транспортні маршрути та доступ до природних ресурсів Афганістану.
Країни Центральної Азії зацікавлені у розвитку торговельних маршрутів та інфраструктурних проєктів, які дозволили б їм отримати доступ до морських портів і ринків інших держав.
Китай, зі свого боку, прагне посилити вплив в Афганістані та стримувати ісламістську активність поблизу власних південно-західних кордонів.
Для Росії зближення з Талібаном є частиною ширшої геополітичної стратегії. Аналітики вважають, що Москва прагне посилити власний вплив у регіоні та використати Афганістан у глобальному суперництві зі США.
Водночас експерти не очікують, що Талібан найближчим часом суттєво пом’якшить свою політику.
"Вони не збираються робити значних поступок", – зазначив дослідник афганської політики Рамін Мансурі.
Попри міжнародне зближення, влада Талібану залишається значною мірою контрольованою найбільш консервативними фракціями руху, а його лідер Хайбатулла Ахундзада зберігає ключовий вплив на політику країни.