Почнемо з давнини. У Центральній Америці, або Мезоамериці, місцеві народи розвивалися, мігрували, перемішувалися та організовувалися в держави. Про якісь ми знаємо, а про якісь — ні. Першою відомою цивілізацією, про яку нам відомо і яка дала початок цивілізаціям майя, сапотеків та ацтеків, була культура ольмеків — близько XV-V століття до Різдва Христового. В ній виникли перші міста з пірамідами-акрополями, ранні форми писемності, календаря та культу. Піраміди символізували й цементували релігійні та соціальні ієрархії, які стали базовою рисою всіх місцевих цивілізацій.
Коли перші іспанські колоністи дісталися Мезоамерики, там домінувала імперія Ацтеків із столицею в Теночтітлані — на місці сучасного Мехіко. Це був потрійний союз міст-держав Теночтітлана, Тескоко та Тлакопана, укладений у 1428 році. Ацтеки створили те, що ми сьогодні називаємо імперією, — на основі релігії, яка не знала милосердя й потребувала людських жертвоприношень.
Читайте такожЮрист-криміналіст Віталій Титич: «Жоден із наших партнерів не говорить прямо, що Росія чинить в Україні геноцид»
Пірамідальна структура влади ацтеків та їхня жорстокість по відношенню до завойованих народностей стали причиною стрімкого падіння цієї імперії від значно менш чисельних іспанців. Їм було достатньо взяти під контроль верхівку цієї піраміди, взявши в заручники правителя Монтесума ІІ, щоби вся імперія почала сипатися. Іспанцям також вдалося об’єднати довкола себе інші поневолені ацтеками племена.
Архітектором перемоги над ацтеками був Ернан Кортес (1485–1547). Як і значна кількість інших конкістадорів, він походив з найбіднішого регіону Іспанії — Естремадури. Більшості з них не було чого втрачати вдома, а за океаном був шанс швидко збагатитися й здобути вищий соціальний статус. Якщо, звичайно, такий вояка виживав. Чимось вони нагадують російських СВОшників.
Завоювати ацтеків Кортесу допомогли представники іншого давнього мезоамериканського народу — майя. Коли іспанці дісталися до Америки, “золота доба” цього народу залишилася далеко в минулому. Класичним періодом цивілізації майя вважається проміжок між ІІІ і Х століттями після Різдва Христового. У майя не було централізованої держави, але були подібні до грецьких полісів міста-держави, такі як Тікаль у теперішній Гватемалі, Копан у Гондурасі, або Шунантунич у Белізі.
Читайте такожЯк жертва стає злочинцем: Руанда і Конго
З ІХ століття класична цивілізація майя занепадає, і її центр переміщується північніше — на півострів Юкатан у теперішній Мексиці. Тут виникають нові центри, такі як Чичен-Іца чи Ушмаль, де класична майянська культура змішується з тубільними. Певні сторони культу, що його практикували майя, досягають свого апогею, як-от у найбільшому в Мезоамериці полі для ритуальної гри у мʼяча. Ця гра відтворювала космогонію майя та подекуди завершувалася людськими жертвоприношеннями. Причому в жертву могли приносити і тих, хто програв, і переможців. Але найчастіше вбивали полонених.
Кортес, воюючи проти ацтеків, захопив і декілька поселень майя. Але через майя він також отримав цінні знання про ацтеків. Його цим знанням забезпечили іспанський священник Херонімо де Агілар, який зазнав був корабельної трощі біля Юкатану і у такий спосіб потрапив до майя, серед яких прожив вісім років; а також полонянка Малінче, яку іспанці стали звати донья Марина. Вона була донькою вождя з регіону на межі майя й ацтеків, через що володіла мовами обох народів. Її спочатку продали в рабство, а потім вона дісталася Кортесу. Дякуючи, зокрема, знанням Агілара та Малінче, Кортес урешті-решт зміг знайти спосіб швидко завоювати ацтеків.
Читайте такожНамібійський геноцид
Самих же майя завойовували інші конкістадори. На Юкатані це була родина де Монтехо, а у Гватемалі — Педро де Альварадо, який був правою рукою Кортеса і діяв за його мандатом. Він теж був родом з Естремадури. Хоча майя були слабші за ацтеків, завойовувати їх виявилося складніше. Тому що вони не мали централізованої піраміди влади й були розпорошені на величезних територіях. Але врешті-решт конкістадори підкорили і їх. Вірніше, тих, хто залишився живим. Протягом першого століття-півтора після контакту з європейцями загинуло між 80 і 90 відсотків місцевого населення. Особливо постраждали майя на Юкатані. У Гватемалі, де вони поховалися в горах, втрати були менші. Там з цивілізаційного гегемона вони поступово перетворилися на маргіналів із майже стертою історичною памʼяттю.
У Новій Іспанії корона створила дві республіки — для іспанців (República de Españoles) та “індіанців” (República de Indios). Чимось розділення між ними нагадувало пізнішу систему апартеїду в Південній Африці. Єдине, що до змішання між расами в Америці, на відміну від Африки, ставилися із розумінням та включали метисів і мулатів до соціальних пірамід. Які також нагадували систему каст в Індії.
У цій системі майя разом з іншими тубільними народами зайняли найнижчий щабель. Вище за них були метиси та мулати — нащадки міжрасових стосунків, ще вище — креоли, тобто народжені в Америці нащадки іспанців по обох лініях, і на самому верху — іспанці з Іспанії, яких звали пенінасулярес. Країна проходила через різноманітні політичні та соціальні трансформації, а майя так і залишалися на самому низу соціальної піраміди.
(Далі буде.)