Дорога до Джидди
Україна довгі пів року йшла до цього форуму у Джидді. Спочатку відбулося голосування в Генасамблеї ООН за резолюцію «Про необхідність досягнення миру в Україні», яка повністю базувалася на формулі миру Зеленського. Далі керівник Офісу Андрій Єрмак проводив засідання з послами держав, які приєдналися та підтримали ініціативу президента. До речі, їх поступово ставало все більше. Загалом очільник ОПУ провів п'ять таких зустрічей, кожна з яких була присвячена певному аспекту плану. Про ядерну безпеку, до прикладу, говорили на ЧАЕС, про повернення полонених – у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими, про відновлення територіальної цілісності – у стінах Верховної Ради.
Згодом постало питання імплементації формули та створення потрібних механізмів, щоби сформувати сталий мир саме на умовах України. Для цього Андрій Єрмак та його профільні заступники провели два раунди зустрічей – у Хіросімі та Копенгагені. На останній були представлені лише 15 країн, однак стало зрозуміло, що для Києва назріла позитивна тенденція – держави Глобального півдня почали приєднуватися до ініціативи. Тож стало небаченим досягненням, коли на зустріч радників у Джидду приїхали представники 42 країн.
Про що вже домовилися
За даними італійської газети "Corriere della Sera", учасники погодилися, що повага до територіальної цілісності України є базовою умовою. Нагадаємо, що раніше Китай оголосив про ініціативу президента Сі, яка передбачала припинення вогню, а, по суті, подальше перебування російських військ на окупованих українських територіях. Президент Бразилії Лула раніше зазначав, що Крим має відійти Росії. Були схожі африканські та індонезійські ініціативи – загалом калька китайського плану, що мали на меті лише одне – підтримати китайський план.
Саміт у Джидді показав, що територіальна цілісність узагалі не може бути питанням для обговорення. Усі учасники зазначили, що Україна визнана в усіх своїх міжнародних кордонах, а формула миру повинна базуватися на Статуті ООН, який унеможливлює використання сили задля окупації території суверенної держави.
Водночас американське видання "The Wall Street Journal" повідомило, що ще в Копенгагені виникли розбіжності з приводу виконання шостого пункту формули про виведення російських військ з усієї території України. У коментарі LB.ua джерело, близьке до переговорного процесу, повідомило, що «у Джидді ніхто прямо не виступив проти пункту 6 та виведення російських військ з української території. Тільки китайський представник намагався говорити про припинення вогню». Як стало відомо, українська сторона не погоджувалася у Джидді, як про це написали деякі західні видання, на проведення негайних мирних перемовин щодо виведення російських військ.
За інформацією LB.ua, зараз також будуть сформовані робочі групи, аби опрацьовувати механізми для кожного з десяти пунктів формули Зеленського. Далі саудити презентують план подальших перемовин з цими групами, щоб обговорити такі питання, як глобальна продовольча безпека, ядерна безпека та звільнення бранців. Один з перемовників у Джидді зазначив, що «сторони зараз працюють над тим, щоб наповнити пункти формули конкретними механізмами».
Президент Зеленський раніше просив держави узяти умовне шефство над реалізацією кожного пункту формули і допомогти в її імплементації. Нині виглядає так, що чимало країн, зокрема і Глобального півдня, відгукнулися на заклик глави нашої держави.
Розворот Глобального півдня?
Україна домоглася чималих успіхів у Джидді. У зустрічі брали участь лідери всіх без винятку континентів. Латинська Америка була представлена лідерами – Бразилією, Аргентиною, Чилі. Більшість країн Затоки та загалом лідери Близького Сходу та Африканського континенту були там: Саудівська Аравія, ОАЕ, Бахрейн, Єгипет, Йорданія, ПАР. Проте ключове – це участь держав, які не просто тримали дистанцію і торгували з Росією під час війни, а ще й намагалися виступати її адвокатами – Китаю, Індії та Бразилії.
Китай направив свого спецпредставника з питань Євразії Лі Хуея. Як раніше зазначав в ексклюзивному коментарі глава МЗС України Дмитро Кулеба, участь китайського дипломата – «це історична перемога». Міністр наголосив, що Росія точно не очікувала участі Китаю в цій зустрічі.
Водночас, як повідомляли американські видання, сам Лі Хуей привіз черговий план врегулювання. Нині LB.ua намагається дізнатися, що це за документ був – сумнозвісна ініціатива президента Сі чи щось інше.
Повертаючись до Китаю, варто сказати, що в нього не було іншої опції, окрім як приїхати до Джидди. Про саудівський фактор ми розкажемо дещо пізніше, одначе ключове – це участь у зустрічі країн БРІКС (усіх, окрім, звісно, Росії) та чималої кількості країн, які мають ті чи інші зв’язки з китайською ініціативою ШОС. І це також величезна перемога України.
Є ще одне досягнення – це поступовий перехід на наш бік Бразилії та ПАР. Як стверджують співрозмовники LB.ua, у Андрія Єрмака поступово вибудовуються гарні зв’язки з головним радником бразильського президента – Селсо Аморімом, який брав участь у форумі в Джидді по відеозв’язку, скерувавши на зустріч високих представників. Як вказують наші дипломатичні джерела, президент ПАР Сиріл Рамафоса змінив свою позицію щодо війни після поїздки до Києва, коли прогулявся містом під звуки сирен і після того, як Росія вийшла із зернової угоди та вдарила по українських портах. Свою позицію глава Південно-Африканської Республіки озвучив Путіну у вічі, сказавши, що той має не зернові подачки давати африканцям, а поновити продовольчу безпеку та зупинити війну.
Тож нині ми бачимо позитивну тенденцію: Глобальний південь почав змінювати свою позицію щодо України та війни, що її веде Росія. Чи розвернувся він у наш бік? Ще ні. Проте ми на початку цього процесу, хоча нам ще слід працювати з Індією та Китаєм, а також залучати на свій бік більше африканських держав. Загалом усе це гарна новина для України і вкрай погана для Росії.
Фактор принца Салмана
До речі, про саму Росію: її керівництво робило все можливе, щоб зірвати зустріч у Джидді. Як пояснили співрозмовники LB.ua, знайомі з перебігом перемовин, у МЗС РФ та у Кремлі викликали послів іноземних держав, які заявили про участь у форумі в Джидді та намагалися тиснути та шантажувати, вимагаючи, щоб їхні країни відмовилися брати участь в ініціативі Зеленського. Утім Москві мало що вдалося.
Велику роль у цьому зіграв спадковий принц Саудівської Аравії Мухаммед ібн Салман. Саме він агітував країни Затоки та Близького Сходу долучитися до форуму. Крім того, після перемовин з президентом Зеленським він зміг переконати китайського лідера Сі Цзіньпіна відправити в Джидду свого спецпредставника.
Саудити ніколи і нічого не роблять просто так. У принца Салмана є конкретна мета. Для початку – втримати ринок нафти та прогнозовані ціни на ньому. Саудівська Аравія – лідер ОПЕК та один з найбільших постачальників нафти у світі. Їй не потрібно, щоб Росія відправляла кудись свої енергоресурси за дисконтними цінами і обвалювала саудівські постачання. Ця ситуація загалом призвела до суперечок з керівництвом США, з яким у Салмана і так не дуже гарні відносини. І тут криється ще одна мета: принцу потрібно налагодити нормальні відносини зі Сполученими Штатами – найбільшим постачальником озброєння в королівство, ключовим економічним партнером. На тлі зближення з Китаєм, підписання угоди з Іраном та вбивства колумніста американської газети "The Washington Post" Джамаля Хашогі Салману потрібно було зробити щось таке, що змусило б чинну американську адміністрацію пом’якшити своє ставлення до майбутнього монарха.
І йому це вдалося. Організація форуму з підтримки формули миру Зеленського, залучення до цього формату багатьох нових держав, проведення у Джидді переговорів радника з нацбезпеки президента Байдена Джейка Саллівана та заступниці державного секретаря Вікторії Нуланд з китайським спецпредставником Лі Хуеєм – це значна перемога Салмана та загалом Саудівської Аравії.
Сам принц мріє, щоб його країна позбулася залежності від виробництва нафти і стала регіональним лідером із сучасною індустрією. Для цього Салман хоче реалізувати план "Vision 2030", а війна Росії дуже заважає в цьому.
Що далі?
Поки що Київ працює над наповненням формули конкретними механізмами для подальшої імплементації. Далі Україна намагатиметься організувати Глобальний саміт миру. Під час нещодавньої наради послів президент Зеленський казав, що така зустріч може відбутися вже восени. Хтось навіть казав, що певний прогрес може статися вже під час вересневої сесії Генасамблеї ООН.
Невдовзі побачимо, чи вдалося Києву переконати візаві в доцільності проведення такого саміту вже ближчим часом. Очевидно, що він буде установчим, а опісля відбудеться напрацювання механізмів за кожним пунктом формули, які допоможуть імплементувати її. Адже ця формула миру створюється не лише для України, а як запобіжник для будь-якого агресора, як основа безпеки всього світу. А поки що можемо констатувати, що Україні все ж вдалося досягти важливих позитивних результатів у Джидді.
