Болсонару проти Лули
2 жовтня громадяни Бразилії, більш ніж 217-мільйонної країни, п’ятої за площею та шостої за кількістю населення у світі, обирали президента. До другого туру пройшли два кандидати – чинний глава держави Жаїр Болсонару, який отримав 43,22% підтримки та фаворит перегонів, колишній очільник держави Лула да Сілва, з результатом у 48,4% голосів. Паралельно відбулися вибори губернаторів, представників Конгресу та законодавчих зборів.
Жаїр Болсонару — консерватор, капітан сухопутних військ, ставленик великого аграрного бізнесу, союзник американських Республіканців та представник блоку військових, затятий прихильник військової диктатури 1964-1985 років.
Ексцентричний Болсонару, якого часом ЗМІ називають «бразильським Трампом», відомий глузуваннями над пандемією і хворими на COVID-19 (називав коронавірус звичайним сезонним грипом, через що не впроваджував карантин у країні, сам нехтував санітарними нормами, казав, що «найсильніші виживуть, а найслабші, кому судилося померти, хай помруть»), расистськими, націоналістичними, гомофобними, женоненависницькими поглядами. Він, наприклад, заявляв, що жінки повинні отримувати значно менше за рівну з чоловіками працю.
Болсонару – політик, який виправдовує страти та тортури, закликає до їх застосування як до «законної практики», і виступає за необмежене право громадян на володіння будь-якою вогнепальною зброєю.
Крім політичних і соціальних скандалів, Болсонару запам’ятався за роки президентства вдалими економічними реформами в 2019 році, варварським ставленням до екології Амазонії, незавершеною програмою національної приватизації, розширенням права традиційних християнських та сімейних цінностей, а також втратою дипломатичних союзників: США, ЄС та Китаю. США – через підтримку попередньої адміністрації Трампа (Болсонару знадобилося більше як місяць, аби привітати президента Байдена зі вступом на посаду), ЄС, безпосередньо Францію та Німеччину, через руйнівну екологічну політику в тропічних лісах Амазонії; Китаю – через висловлювання про походження коронавіруса, який, на думку Болсонару, хоча й нібито не небезпечний, але цілком можливо може бути «китайською хімічною зброєю».
У своїй передвиборчій програмі Болсонару в економіці робить ставку на боротьбу з бідністю через допомогу малому бізнесу, створення робочих місць та помірне збільшення соціальних виплат. Щодо захисту природи президент наполягає на посиленні контролю над Амазонією Збройними силами Бразилії. В питаннях міжнародної політики Болсонару спиратиметься на співпрацю з регіональними лідерами (Індія, Китай, Іран, Саудівська Аравія) та просуватиме вступ Бразилії до ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку). У сфері безпеки пропонується інвестувати у поліцію та армію, а також розширити право на володіння зброєю. У соціальній сфері акцент робитиметься на захисті віруючих, цінностей сім’ї та патріотизму.
Луїз Інасіо да Сілва або Лула – соціаліст, колишній лідер робітничого руху, один із засновників Робітничої партії (PT), підтримується нафтовим лобі, американськими демократами та ЄС.
У 2000-х роках у Бразилії відбулися суттєві економічні та соціальні зрушення завдяки політиці Лули, ключовими пунктами якої стали жорстка фінансова політика та контроль над інфляцією. Крім того, уряд Лули розробив цілий комплекс соціальних програм, головна з яких – «Сімейний пакет» (Bolsa Família), завдяки якій 12 млн найбідніших бразильських сімей отримували невеликі щомісячні виплати за умови, що їхні діти регулярно відвідують школу та отримують необхідні медичні щеплення. З 1994 по 2010 рік рівень бідності в країні впав майже на 70%, причому 50% від цього показника припали на роки президентства та Сілви.
За роки у політиці Лула запам’ятався не лише успішною боротьбою з бідністю та епохою економічного розквіту, а й посиленням ролі Бразилії на міжнародній арені та заснуванням БРІКС (Бразилія-Росія-Індія-Китай-ПАР), УНАСУР (Союз південноамериканських націй) та СЕЛАК (Спільнота країн Латинської Америки та Карибського басейну).
Лулу засудили за корупцію після скандалу Lava Jato. Результати розслідування показали, що після приходу до влади він організував корупційну схему, в рамках якої будівельні компанії отримували підряди на великі проєкти для нафтової компанії Petrobras, сплачуючи відкати її топменеджерам і перераховуючи гроші правлячій Робітничій партії. Лула був засуджений до 12 років, проте провів у в’язниці трохи більше ніж півтора. Верховний суд скасував вирок, що дозволило йому знову балотуватись на виборах.
Попри заплямовану корупційним скандалом репутацію, Лула залишається дуже популярним політиком серед бразильців, оскільки асоціюється з епохою процвітання країни, коли через високі ціни на основні статті бразильського експорту загальний рівень життя в країні різко зріс. Бразильці дуже втомилися від Болсонару, коли країна живе у вічній напрузі. Лула цим вміло користується і позиціонує себе як анти-Болсонару, причому як для народу, так й для еліт.
В економіці Лула обіцяє скасувати стелю держвидатків, припинити приватизацію, збільшити податки для багатих та розширити практику «вертолітних грошей» — збільшити вчетверо соціальні виплати бідним, надати більше підтримки студентам та безробітним. У питаннях захисту природи Лула обіцяє викорінити незаконний видобуток ресурсів та вирубування лісу в Амазонії, а також залучити до захисту лісів європейські фонди та боротися з викидами CO2. У зовнішній політиці Лула робить ставку на регіональну інтеграцію (МЕРКОСУР (економічний союз південноамериканських держав), УНАСУР, БРІКС), відродження відносин із ЄС та США, тісніші зв’язки з Китаєм. У сфері безпеки планує скоротити обіг зброї, частково легалізувати наркотики, фінансувати розслідування та розвідку у боротьбі з картелями при скороченні операцій у фавелах.
Болсонару та помилка Трампа
Да Сілва – однозначний лідер президентських перегонів. За ним стоїть не лише його робітнича партія, а й союз із 10 лівих та центристських політсил. Втім, за спиною Болсонару – електорат із середнього класу: євангелісти, бізнесмени, вихідці з військових кіл та бразильці, яким подобається його популістська консервативна риторика та які вбачають у цьому порятунок від лівого лібералізму Лули. Болсонару вже неодноразово демонстрував єдність своїх прибічників на масштабних мітингах.
Але Болсонару має великі проблеми з політичними союзниками. З 2021 року за нього стояла надійна коаліція правих та центристських партій у Палаті депутатів та Сенаті, а також лояльне керівництво обох палат – Артур Ліра та Родріго Пачеко. Вони позбавили Болсонару всіх спроб імпічменту. Але тепер вони зайняті парламентськими виборами та збереженням впливу своїх партій. Пропрезидентські конгресмени не готові тонути в одному човні з Болсонару і стануть на бік виборчої комісії у суперечках із президентом.
Головний ворог Болсонару, Александре де Мораєс, тепер не лише суддя Верховного суду, а й голова комісії. Як суддя Верховного суду де Мораєс вів розслідування про поширення фейкових новин прихильниками Болсонару, зірвав призначення друга сім’ї президента на посаду голови федеральної поліції, особисто штрафував Болсонару за відмову від носіння масок, ледве не заблокував його Telegram і гальмував законопроєкти уряду. Головне завдання де Мораєса – виступити гарантом незаперечності підсумків голосування. У разі незгоди Болсонару з підсумками виборів та заяв про підтасовування, виборча комісія відмовить йому у розслідуванні.
У Бразилії активно використовується система електронного голосування, і Болсонару критикує систему як вразливу до махінацій. Хоча минулого травня місцева ЦВК під незалежним наглядом проводила тестування цієї системи, вона показала себе абсолютно прозорою та стійкою, її робота жодних нарікань не викликала. З усім тим, потенційно Болсонару може заявити, що результати виборів сфальсифіковані. Тут, однак, вирішальну роль відіграватимуть безпосередньо цифри: якщо різниця між підрахованими голосами буде мінімальною, безперечно, Болсонару почне звинувачувати опонентів у шахрайстві.
У Бразилії зростають побоювання, що Жаїр Болсонару не змириться з результатами виборів у разі поразки, як колись Дональд Трамп, спробує влаштувати масові заворушення, а можливо, і воєнний переворот.
Команди обох кандидатів уже включилися до другого туру. Ця передвиборча кампанія у Бразилії дуже брудна та жорстока. Йдеться не лише про публікацію компроматів, – у Бразилії є вбиті, відбувається «політична» стрілянина на вулицях, чинять замахи на членів виборчих штабів, щодня трапляються масові бійки та сутички.
Боротьба Болсонару і Лули у другому турі – це бій не просто двох політичних ворогів чи різних політичних таборів, а двох полярних ідеологій. І в нинішніх бразильських виборах відбивається загалом вся суть нинішньої латиноамериканської політики.
Для Лули однієї перемоги буде недостатньо. Вкрай важливою для президента є підтримка Конгресу. Наявність більшості та лояльного керівництва в парламенті є запорукою успішного президентства. І тут у Лули виникає проблема, оскільки Болсонару здобув перемогу на парламентських і губернаторських виборах у першому турі, що полегшує йому підготовку до другого туру і дає гарантію збереження політичної кар’єри. Навіть під час поразки у другому турі Болсонару залишиться в авангарді бразильської політики.
Політико-адміністративний устрій Федеративної Республіки Бразилія такий, що штати мають автономію, а губернатори – реальну владу як політичну, так і законодавчу й економічну. Вони здатні як полегшити життя федеральному центру своєю співпрацею, так і ускладнювати подальше втілення стратегії розвитку держави. З цієї причини вибори губернаторів для кандидатів у президенти мають чи не першорядне значення.
За попередньою оцінкою, Лула да Сілва вийде з другого туру всього з 7 штатами, Болсонару може здобути союзників відразу в 13 регіонах — це половина країни. Навіть у разі програшу у другому турі, у регіонах Болсонару збереже за собою політичну вагу. В решті штатів найвищі шанси у центристів, з якими можна буде домовитись.
Водночас, за останіми данними, Лула вже домовився з центристами про підтримку. Слідом за Сіро Гомесом відповідну заяву зробила Симона Тебет, яка набрала 4,9 млн голосів у першому турі. Наразі прогнозують, що Лула випередить Болсонару на 12 млн голосів.
Хто буде другом, а хто – ворогом?
Питання, яке цікавить у контексті бразильських виборів: хто з кандидатів друг для Росії? Відповідь проста – ніхто. Як Болсонару, так і Лула на перше місце ставлять інтереси Бразилії.
Звісно, активне спілкування Болсонару з російським президентом, офіційна нейтральна позиція у війні, що її розв’язала Росія проти України, позиція, яку засудив президент Зеленський, може створити враження, що «бразильський Трамп» симпатизує Путіну.
Насправді є три основні причини, чому бразильсько-російська дружба активно розвивається останнім часом. По-перше, Болсонару розраховує таким чином змусити США змінити ставлення до Бразилії та Болсонару особисто, адже відносини між Бразиліа та Вашингтоном зіпсувалися з приходом нової американської адміністрації. Москва використовує це.
По-друге, Бразилія, яка позиціонує себе регіональним лідером, зацікавлена у взаємодії на міжнародних майданчиках таких, як БРІКС, який просуває ідею багатополярного світоустрою.
По-третє, йдеться про торгівлю. За тиждень до повномасштабного вторгнення Росії в Україну Болсонару зустрічався з Путіним у Кремлі. Бразильський президент запевнив, що збирається вести перемовини здебільшого про взаємну торгівлю, а саме, збільшити імпорт російських добрив.
Зайнявши нейтральну позицію і не підтримавши санкційну політику проти РФ, Болсонару спробував убезпечити економіку Бразилії в тих областях, в яких вона залежить від російського імпорту. Основним сектором бразильської економіки, який безпосередньо зачепила війна, є сільське господарство. Це пов’язано з тим, що сектор структурно залежить від імпорту добрив, які широко використовуються при вирощуванні сої та кукурудзи. У 2021 році бразильські компанії імпортували з Росії 62% від загального обсягу добрив, що ввозяться. Складність імпорту добрив з Росії через зростання цін на міжнародному ринку та через запровадження економічних санкцій негативно вплине на такі врожаї сої та кукурудзи в Бразилії, підвищивши собівартість цих товарів. Зростання виробничих витрат може перешкоджати постачання продукції на міжнародний ринок, знижуючи обсяги експорту та конкурентоспроможність бразильського сільськогосподарського сектора.
Другим важливим імпортним товаром є дизельне паливо. Ще в липні Жаїр Болсонару повідомив, що Бразилія досягла угоди з Росією щодо постачання великих обсягів російського дизельного палива. При цьому Бразилія відмовилася збільшувати видобуток нафти на тлі зростання світових цін (Бразилія посідає дев’яте місце у світі з видобутку нафти). Проте наразі країна стикається зі зростанням вартості палива, переважно пов’язаним із браком власних потужностей для нафтопереробки. І Болсонару вирішив, що не підтримає ініціативу G7 щодо встановлення «стелі» цін на російську нафту.
Втім, Болсонару – ситуативний партнер для РФ. Ситуація може змінитись у разі, якщо на виборах до Конгресу США у листопаді перемогу здобудуть республіканці.
Своєю чергою Лулу підтримує Демократична партія США та ЄС. Брюссель та Вашингтон готові до масштабних санкцій проти Бразилії у разі програшу Лули, бо очікують заворушень, ініційованих Болсонару. Сенат США схвалив резолюцію із рекомендацією розірвати дипломатичні відносини з Бразилією у разі державного перевороту після виборів. Автором документа виступив сенатор Берні Сандерс. Водночас, минулого тижня на засіданні Європарламенту кілька десятків депутатів звернулись до лідерів країн ЄС із закликом «уважно стежити за виборами в Бразилії в контексті можливих спроб президента Жаїра Болсонару підірвати демократію». «Ми наполегливо закликаємо зробити додаткові кроки, щоб недвозначно роз’яснити президенту Болсонару та його уряду, що конституція Бразилії має дотримуватися, а спроби підірвати демократію неприйнятні», — йдеться у спільній заяві. Якщо така спроба буде зроблена, євродепутати пропонують застосувати проти Бразилії торгові санкції.
Лула, до речі, розпочав свою передвиборчу кампанію ще минулого листопада з цікавого ходу: вирушив у турне Європою, де провів зустрічі з колишніми лідерами Іспанії та Франції, поспілкувався з євродепутатами від фракції соціал-демократів, отримав премію «За політичну мужність».
Ключовою подією вояжу стала зустріч із недругом Болсонару – французьким президентом Еммануелем Макроном. Негласною темою розмови Лули та Макрона стали відносини Бразилії та ЄС у «постболсонарівську» епоху, під час яких Лула підтвердив прихильність до боротьби зі зміною клімату, збереження лісів Амазонії – це ті питання, які саме цікавлять Париж.
У разі перемоги на президентських виборах Лула зміцнюватиме відносини як з ЄС, так і зі США, проте просуватиме концепт багатополярного світу, що, хоча й збігається із нинішньою риторикою російського істеблішменту, але перспективи реального партнерства з Росією буде зведено нанівець.
Чого очікувати Україні?
У випадку перемоги Болсонару зовнішня політика Бразилії стосовно України та російсько-української війни, вірогідно, не зміниться. Проте, якщо ж президентський пост здобуде Лула, суттєвої зміни курсу також не варто очікувати. Хоча Лула неодноразово засуджував РФ за повномасштабне вторгнення в Україну, у своєму інтерв’ю TIME він заявив, що винуватцем у війні є не тільки Росія, але й США та ЄС, які мали б гарантувати Москві, що Україна ніколи не стане членом НАТО, оскільки саме перспектива інтеграції України в Альянс і стала причиною російського вторгнення. Так само він різко висловлювався на адресу президента України.
Врешті-решт, Лула після перемоги на виборах зосередиться на реабілітації міжнародного іміджу Бразилії, зіпсованого екстравагантністю Болсонару, однак, це зовсім не означає, що зміниться політика щодо України. Лула буде маневрувати між ключовими стратегічними партнерами, намагаючись здобути максимальний профіт для своєї держави.
