Китай за останні років стрімко збільшив свою присутність у Центральній і Східній Європі, негативно вливаючи там на політику, управлінські стандарти та екологію.
Про це йдеться у звіті болгарського Центру досліджень демократії, пише Радіо Свобода.
Дослідження показало, що Пекін став найбільшим торговельним партнером країн регіону.
Вплив Китаю став можливим через приплив грантів, позик, економічних поступок, вступів у капітал місцевих компаній чи викупу, вкладення в актуальні та майбутні інфраструктурні, енергетичні й телекомунікаційні проєкти на загальну суму понад 60 мільярдів доларів.
Дослідження також свідчить, що чим більше країна фінансово прив’язується до Китаю й чим вищою стає частка китайських інвестицій у її валовому внутрішньому продукті, тим вищою є ймовірність, що Китай буде зловживати проблемами з верховенством права, щоб розширити “свій економічний і політичний вплив”.
“Це зловісне коло, в якому авторитарні режими, такі, як Китай, зловживають юридичними дірками і корумпованими звичками для розширення свого впливу на місцях”, – розповів один із авторів звіту Мартин Владимиров, який керує енергетичною і кліматичною програмою Центру досліджень демократії.
“Такі мережі дають можливість для більшого припливу капіталу, а це призводить до більшого занепаду. Дані свідчать про дуже сильну взаємозалежність між припливом китайських грошей і зниженням якості урядування”, – додав він.
Для виміру цієї залежності центр створив “Індекс китайської економічної сили”, який має на меті показати повний обсяг економічного впливу Китаю.
Економічне зростання в досліджуваному регіоні нерівне. Найбільший вплив Пекіну припадає на Чехію, Угорщину і країни Західних Балкан, перш за все Боснію й Герцеговину і Сербію.
Боснія й Герцеговина, Угорщина, Чорногорія і Сербія зазнали найбільшого занепаду через те, що підтримувані Пекіном компанії отримують податкові винятки, можливості оминати вимоги місцевих законів про працю й інші різновиди пільг.
У звіті додано, що на Західних Балканах місцеві компанії з тісними зв’язками з владою прямо підтримують втілення китайських проєктів, прагнучи стати посередниками між Китаєм і урядами країн.
“Усі ці різновиди діяльності формально легальні. А загальний наслідок полягає в тому, що урядові інституції вже не регулюють діяльність китайських компаній, і ці інституції перестають служити суспільним інтересам і натомість допомагають приватним інтересам у вигляді політично пов’язаних конгломератів чи місцевих олігархів”, – каже Владимиров.
У звіті додано, що на Західних Балканах місцеві компанії з тісними зв’язками з владою прямо підтримують втілення китайських проєктів, прагнучи стати посередниками між Китаєм і урядами країн.
“Усі ці різновиди діяльності формально легальні. А загальний наслідок полягає в тому, що урядові інституції вже не регулюють діяльність китайських компаній, і ці інституції перестають служити суспільним інтересам і натомість допомагають приватним інтересам у вигляді політично пов’язаних конгломератів чи місцевих олігархів”, – каже Владимиров.
Дослідження також виявило, що розширення економічного впливу Китаю в регіоні, крім усього, призвело до зростання частки вугільної енергетики в виробництві електроенергії в Центральній і Східній Європі, а також до скорочення коштів на дотримання екологічних стандартів і зниження самих цих стандартів у проєктах по всьому регіоні.
Суперечливе будівництво шосе в Чорногорії, крім занепокоєнь навколо боргу, також опинилося в осередді уваги активістів через екологічну шкоду, яку це будівництво завдало каньйонові річки Тари, що є об’єктом світової спадщини ЮНЕСКО.
Так само екологічна шкода, заподіяна мідним рудником біля сербського міста Бору, який перебуває в китайській власності, призвела до скарг і протестів через забруднення довкілля, що змусило компанію тимчасово припинити діяльність.
Дослідження застерігає, що збільшення вуглецевих викидів і китайські інвестиції в видобування вугілля також перешкоджають прагненням країн Західних Балкан, які хочуть вступити до Європейського союзу. ЄС має широкі плани завершити використання вугілля протягом наступного десятиліття, а також встановив собі цілі щодо зменшення вуглецевих викидів на періоди до 2030 і 2050 років.
“Китай не намагається перешкодити країнам вступити до ЄС, але закони і норми, які ухвалюють для полегшення китайських інвестицій, непрямо підривають для багатьох країн процес вступу”, – Владимиров.