Революція на пляжі
Допоки італійські політики займаються підготовкою до регіональних виборів на початку 2020 року, прості італійці переймаються власним майбутнім. Неймовірно, але каталізатором протестних рухів у малих та великих містах Італії став очільник правої «Ліги» Маттео Сальвіні, точніше численні політичні акції, які сам Сальвіні вирішив проводити на пляжі. Так, саме в тентах на італійських пляжах цього літа політик закликав італійців та, особливо, італійок, не забувати про те, хто може врятувати Італію від навали мігрантів та забезпечити соціальні виплати.
Такий «похід на пляж» не увінчався політичним успіхом: наприкінці серпня цього року розпалася коаліція «Ліги» та «Руху 5 зірок», а «зіркові» партнери знайшли собі нових коаліціянтів – Демократичну партію.
Партія «Ліга» пішла в опозицію. Однак її очільник прагне політичного реваншу. Ніколи в кар’єрі Маттео Сальвіні не було програшів і, як він вважає, їх точно не буде у 2020 році. Наступний крок – це підготовка до січневих виборів у двох географічно протилежних регіонах Італії - південній Калабрії та північній Емілії-Романьї. А там не загорами і травень-червень 2020 року, коли електорат робитиме свій вибір у Кампанії, Лігурії, Марке, Тоскані та Венето.
З південною Калабрією, яка приймає навали мігрантів з Північної Африки, успіх і так є гарантований для політика, який точно знається на тому, як спекулювати міграційною проблемою.Водночас ніхто не очікував, що із населенням багатої та економічно розвинутої Емілія-Романья стануться такі кардинальні зміни. Прості італійці всерйоз сприйняли поширення мови ненависті та расизму, що загострилася не тільки на футбольних стадіонах, але часто виправдовується як засіб протидії мігрантам.
Північний регіон Емілія-Романья входить у топ-5 італійських регіонів з ВВП у розмірі 149,5 млрд євро (2018 рік). Він має ВВП на душу населення в 32 500 євро, що приблизно на 10% вище, ніж в середньому по країні, і на 50 % вище за згадану південну Калабрію. Емілія-Романья вважається одним з найзаможніших регіонів Італії, де рівень безробіття є одним із найнижчих у всій Італії (6,5 у 2017 році).
Так ось протестні настрої проти політики ультраправого популізму, мови ненависті та безпосередньо регіональних кандидатур від Сальвіні розпочалися саме з міста Болонья (центру регіону), 15 листопада 2019 року. Тоді четверо знайомих – економіст та спортивний інструктор Маттія Санторі, інженер Роберто Моротті, лікарка Джулія Трапполоні та туристичний гід Андреа Гарреффа – вирішили об’єднатися. Похід «сардин» народився саме завдяки Facebook та Twitter і співпав у часі з тим, коли лідер «Ліги» оголосив про проведення виборчої кампанії у Болоньї.
Атака "сардин"
Символ ініціативи та руху - німа риба-сардина. Це є протиставленням до гучних вуличних акцій та «криків» в соціальних мережах самого очільника «Ліги». «Ви гралися нами, але досить. Досить політики, яка опікується лише багатими та ультраправими, потрібна така, яка турбується про всіх італійців!», - кажуть «сардини».
Для «сардин» принциповим було перевершити кількісно зібрання Сальвіні, адже виступ очільника «Ліги» та його протеже від регіону Емілія-Романія Лучії Боргондзоні мав відбутися у місцевому Палаці спорту, розрахованого на 6 тисяч осіб. Миттю «сардини» оголосили про флеш-моб на 6000 осіб, щоб висловити протест і довести, що не тільки Сальвіні вміло вміє користуватися соціальними мережами.
«Ми хочемо показати, що можемо перемогти дракона популізму ідеями та своїм мозком", - сказав 32-річний Маттіа Сарторі.
Слоган "Bologna non si Lega" італійською містить гру слів, оскільки “si lega” означає «не об’єднуватися», але й має значення «Болонья не є Лігою», прямо вказуючи на протест проти партії Сальвіні.
Неймовірно, але перемога «сардин» у Болоньї надихнула засновників руху крокувати Італією й далі. Спочатку це були малі та середні міста самого регіону Емілія-Романія, але наприкінці листопада почали доєднуватися й інші регіони, що спонукало «сардин» розвивати мережу локальних та регіональних координаторів. Венеція, Генуя, Мілан, Флоренція, Неаполь та інші великі регіональні центри також провели флешмоби наприкінці листопада-початку грудня 2019 року.
Було зрозуміло, що «сардини» задумали підготовку найбільш знакового протесту в Римі на площі Сан-Джованні. Цікаво те, що «сардини» часто посилаються на статті Конституції Італії, зокрема згадують найбільш базові перші 12 її статтей. Крім того, італійські міста уже давно не чули такого частого співання гімну Італії та пісні часів Руху Опору «Bella Ciao».
З цієї точки зору, дебати навколо того, чим стануть «сардини» - залишаться рухом чи перетворяться в політичну партію - є дуже важливими для розуміння . Перш за все тому, що «сардини», граючи на полі «лівих», набирають популярності та політичної ваги.
"Сардини" у партію?!
Але повернемося до Риму, де проходила підготовка до протестів 14 грудня регіональним координатором Стефаном Огонго. Вперше в італійській історії такий координатор має афропоходження. І в цьому контексті італійські «сардини» зробили революцію в свідомості консервативної Італії, додаючи важливості принципу толерантності.
Проте саме Огонго додав неабияких проблем Маттіа Санторі та його друзям. Якраз напередодні важливого для сардин «походу на Рим» він дав інтерв’ю італійській газеті Il Fatto Quotidiano, де з необережності запросив прийти на римську площу усіх та іще й наголосив на учасниках ультраправої та фашистської «Каза Паунд». І, хоча, довелося спростовувати такі заяви лідеру руху Маттіа Санторі, це прикувала іще більший інтерес медіа саме до подій в Римі.
Для збору коштів «сардини» залучили простих італійців через систему краудфандингу «на підтримку організаційних витрат 14 грудня на площі Сан-Джованні». Мета сардин для римської акції була зібрати прийнамні 15 тисяч євро.
Отож, 14 грудня на протест за підрахунками організаторів о 16.00 за Києвом вийшло 100 тис. італійців (хоча, італійське МВС говорить про 35 тисяч осіб). Це – пенсіонери, студенти, молоді працівники та державні службовці. Головне і ключове слово цього руху - це «Досить!». І тут, йдеться про «досить» вульгарності та образ, «досить» ненависним постам онлайн, «досить» спробам поверненню будь-яких фашистських ідей.
На облаштованій на площі Сан-Джованні виступали різні постаті. Були тут президент Національної асоціації партизанів Італії Карла Несполо та член Демпартії в Європарламенті П'єтро Бартоло та деякі активісти громадської організації Sea Watch. Серед натовпу співали письменники та колишні політики від Демпартії як пісню "Bella Ciao", яка стала символом партизанів у післявоєнний період, так і гімн Італії.
В решті-решт, Маттіа Санторі перераховує шість послань «сардин», не називаючи при цьому імені Маттео Сальвіні, але й без цього було зрозуміло про кого йшлося.
«По-перше, ми очікуємо, що обрані італійцями люди будуть виключно працювати в державних установах» (йшлося про уже згадані пляжні витівки Сальвіні). «По-друге, кожен, хто обіймає посаду міністра спілкуватиметься винятково про стан справ в інституціях» (йдеться про те, що італійці хочуть більше бачити власне роботу чиновників, а не їх постійні сварки в ТВ-шоу). «Третє: ми вимагаємо прозорості у тому, як використовуються соціальні мережі» (йдеться про підозри у використанні ботоферм у регіональних виборах). «Четверте: ми хочемо, щоб наші зусилля були правдиво інтерпретовані ЗМІ. П'яте: насильство виключається з тону політики, оскільки словесне насильство прирівнюється до фізичного насильства. Шосте: тотальне переосмислення італійської політики».
Щодо позиції італійської влади, то прем'єр-міністр Джузеппе Конте підтримав «сардин», що виступають проти популізму та ідей Сальвіні. "Цей рух викликає симпатію, є бажання брати у ньому участь, але я не бачу, чому ми повинні турбуватися щодо наслідків цих акцій", - сказав політик. Мер міста Риму Вірджинія Раджі, представниця «Руху 5 зірок», називає акцію «святом народу», а скепсисом традиційно обмежуються представники «Ліги» та ультраправої «Брати Італії».
Санторі пообіцяв, що "від завтра" розпочинається другий етап сардин. Однак із цим «завтра» у самих «сардин» наразі найбільші труднощі, оскільки лише учора Санторі привідкрив завісу щодо дій та політичної адженди. «Нам доведеться сформувати структуру не стільки за змістом, скільки за форматом». І тут цікавинкою є те, що «сардини» хочуть виступити містком між політиками та активним громадянським суспільством Італії, тобто одночасно і не бути в політиці, і впливати на неї.
Санторі обіцяє повернутися уже в січні із більш конкретними заявами. Наразі мета є незмінною – роз’яснення італійцям з Калабрії та Емілії-Романії що означатиме правий та ультраправий популізм.
Отож, після різдвяних свят італійські «сардини» остаточно або сформуються в нову політичну силу Італії, або дуже швидко розпадуться через несумісність поглядів. А наразі слово «сардини» має своєрідний рекорд – стало словом не тільки минулого тижня, але й листопада місяця.