ГоловнаСвіт

Депутати-дипломати

Чи правомірно присвоїли дипломатичний ранг “Надзвичайний і Повноважний Посол” кільком депутатам.

Делегаты украинской делегации в ПАСЕ
Фото: Страница в Фейсбук Ирины Геращенко
Делегаты украинской делегации в ПАСЕ

Останні укази Петра Порошенка під час перебування на посаді президента викликали значний резонанс, збуривши експертне і дипломатичне середовище. Зокрема, указ “Про присвоєння дипломатичних рангів” передбачав присвоєння найвищого дипломатичного рангу “Надзвичайний і Повноважний Посол” трьом не дипломатам, а депутатам.

Так, відповідно до указу №275 президент присвоїв дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла (далі - НПП) Володимиру Ар'єву - Голові Постійної делегації ВР в Парламентській Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) та Артуру Герасимову - Голові Постійної делегації ВР у Парламентській асамблеї ОБСЄ, а указ №298 - про присвоєння дипрангу заступнику Ар'єва в ПАРЄ Георгію Логвинському 

Такі призначення “людей зі сторони” обурили, в першу чергу, кар'єрних дипломатів. Вони вважають, що коли дипломатичні ранги високого рівня присвоюють людям, які не є членами дипкорпусу - це не професійно і образливо з моральної точки зору.

“У переважній більшості європейських країнах ранг надзвичайного посла (не посаду) можуть отримувати тільки кар’єрні дипломати. В Італії жоден міністр закордонних справ (крім кар‘єрного дипломата Дж. Терці) за останні 35 років не мав ранг посла. Навіть всесильний Берлусконі коли поєднав посаду голови Ради міністрів і міністра закордонних справ на півтора роки і то не дав собі ранг. А взагалі зі 125 італійських послів в іноземних країнах тільки 28 можуть мати ранг Посла, і ні одного більше. Така практика існує останні 50 років”, - прокоментував призначення у Фейсбуці посол України в Італії Євген Перелигін.

Відверто кажучи, практика призначень дипломатичних рангів «недипломатам» почалась не за Петра Порошенка. Під час президентства Леоніда Кучми ранг НПП дали ректору Інституту міжнародних відносин КНУ Леоніду Губерському у 2001 році, хоча його міжнародна діяльність обмежувалась кількарічним керівництвом ІМВ та дворічною роботою радником університету на Кубі у 1970-х. Ранг НПП тоді ж отримали і керівник протоколу президента Чернявський, міністр зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі Осика, голова управління з питань зовнішньої політики АП Фіалко, віце-прем'єр Табачник, голова аналітичного управління АП Базів, заступник міноборони Тимофєєв, заступник керівника апарату РНБО Малько, керівник апарату Верховної Ради Зайчук.

Цікаво, що в 2004 році ранг Надзвичайного і Повноважного Посла отримав і голова СБУ Ігор Смєшко - він довгий час був на дипломатичній роботі, хоча й не по лінії МЗС, а Міноборони. Але вже у 2009 році новий президент, Віктор Ющенко, відмінив указ Кучми як “безпідставний” – хоча насправді справа була в іншому (справа отруєння Ющенка). Тоді Смєшко подав в суд на Ющенка і виграв процес, залишивши собі дипломатичний ранг.

Згодом така практика нагороджень продовжувалась і за Ющенка, і за Януковича. За Порошенка цей порядок був тільки унормований — новим законом про дипломатичну службу.

Так, частина 6 статті 22 цього закону говорить, що "Громадяни України, які обіймають посади в секретаріатах, органах міжнародних організацій та закордонних юрисдикційних органах, членом або учасником яких є Україна, користуються привілеями та імунітетами відповідно до міжнародних договорів, що визначають обсяг таких привілеїв та імунітетів. Громадянам, які обіймають керівні посади в зазначених органах, може бути присвоєно дипломатичний ранг у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 25 цього Закону..."

При цьому норма певним чином розмита: з одного боку, в ст. 25 написано саме про службовців. А з іншого - “...та закордонних юрисдикційних органах”. За цією логікою ранги можуть отримати також інші депутати, які були обрані до органів (комітетів) парламентської асамблеї ЦЄІ, ПАЧЕС, ГУАМ та інших структур міжнародного парламентського виміру, учасником яких є Україна.

Міжнародні міжпарламентські структури – ПАРЄ та ОБСЄ, можна вважати юрисдикційними органами, а тому вищезгадані парламентарі, які не тільки є членами відповідних постійних делегацій ВРУ, але й обрані до органів міжпарламентських об'єднань, отримали ці дипранги законно. Та у відповідності до повноважень президента.

Фото: kapital.com

Але чи так все бездоганно з юридичної точки зору в цих призначеннях?

Повернімося до вищезгаданої статті 22, а саме до частини 6, де говориться “...у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 25 цього Закону”. Так от цей п.4 говорить, що “Дипломатичні ранги Надзвичайного і Повноважного Посла, Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу, Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу присвоюються дипломатичним службовцям Президентом України за поданням Міністра закордонних справ України".

Таким чином, співавтором президентского указу про призначення рангів НПП мав би бути і МЗС.

За інформацією LB.ua, МЗС був усунутий з процесу підготовки присвоєння дипрангів: про такі бажання чиновників АП чутки до дипломатів доходили, але подання на їх присвоєння МЗС не відправляло. Тому укази президента про призначення дипломатичних рангів видані з порушеннями процедури.

Очевидно, указ про призначення рангів НПП був поданий на підпис президенту Порошенку в останній день перебування того на посаді тим співробітником його апарату, хто відповідальний за зовнішню політику. Зауважимо тільки, що замглави АП з міжнародних питань Констянтин Єлісєєв на момент видання цих указів (18 та 19 травня) уже був у відставці (16 травня). Значить це хтось інший.

Чи можна скасувати указ президента?

Так. В судовому порядку. При чому навіть скасування указу попередника новим президентом також може бути поставлено під сумнів в суді. Як от згаданий “кейс Смєшка”. 

Справи про оскарження указів президента розглядає Касаційний адмінсуд в складі Верховного Суду в порядку спрощеного провадження (впродовж не більше ніж 60 днів з моменту відкриття провадження). Суд може визнати його незаконним повністю або в окремій частині. Апеляційною інстанцією в таких справах є Велика Палата Верховного Суду.

Право позиватися з приводу законності указу президента мають особи, яких він стосується, або ті суб'єкти, котрі матимуть відношення до виконання цього документу. Термін оскарження дорівнює строку дії указу.

Пропустивши процедуру візування списку профільним відомством виконавець проекту указу президента про дипранги таким чином «підставив» свого начальника. А також людей у списку – роль Ар'єва, Герасимова і Логвінського в захисті інтересів України на міжнародній арені применшувати не варто, їх робота в ПАРЄ і ОБСЄ була дійсно важливою і виявилась ефективною. Але процедурні порушення при присвоєнні рангів кидають тінь на попередні заслуги.

Ігор СоловейІгор Соловей, журналіст
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram