Критична ситуація з інфраструктурою
У будь-якому спорті неможливо прогресувати без тренувань. Олександр Абраменко, чемпіон в олімпійському Пхьончхані-2018 з лижного фристайлу, зауважив LB.ua, що безперервність тренувань — це взагалі основа для занять спортом, навіть якщо не зазіхати на високі досягнення.
«Без тренувань розраховувати на результат неможливо. Мова навіть не про професійний спорт. Будь-яка людина, залучена до спорту, матиме крепатуру, якщо пропустить два тижні тренувань у спортзалі. Фристайл же — складнокоординаційний вид спорту, а координація притуплюється за відсутності тренувань, тому нам потрібно тренуватися стабільно», — сказав ексфристайліст.
Однак тренуватися представники зимових видів спорту в Україні не можуть, адже банально немає інфраструктури. Зовсім. І є декілька причин цього. Передусім мова про фінансовий складник питання, адже побудувати умовний льодовий трек, про який свого часу постійно говорив скелетоніст Влад Гераскевич, — це дуже дорого. Ще дорожче коштуватиме його постійно обслуговувати.
Інша річ, що в Україні немає не лише таких складних інженерних конструкцій, але й простіших, наприклад, трампліна для тренування фристайлістів. Варто зауважити, що останні дві зимові олімпійські медалі здобув саме лижний фристайліст, той-таки Олександр Абраменко.
Єдина споруда, де теоретично Олександр міг тренувати свої стрибки, — це трамплін у Миколаєві. На початках своєї кар’єри він займався там. Але зараз робити це неможливо. І повномасштабне вторгнення тут ні до чого. Іржава споруда, що більше нагадує локацію зі S.T.A.L.K.E.R. 2, повністю непридатна для тренувань і небезпечна. До слова, про незадовільний стан трампліна громадськості стало відомо ще у 2018 році, коли Абраменко переміг на Олімпіаді. Попри це, зрушень у реконструкції споруди не сталося. Олімпійський чемпіон припустив, що причина в незацікавленості спонсорів.
Трамплін став уособленням спортивної зимової інфраструктури України, над яким із сумом посміюється сам Абраменко. Після повернення з Олімпіади в Пекіні-2022, на якій Олександр здобув срібну нагороду, він висловив сподівання, що інфраструктура з’явиться. «Якщо й після срібної медалі не буде зрушень, то я не знаю, що ще потрібно зробити», — сказав дворазовий призер Олімпійських ігор. З плином часу можна констатувати, що миколаївський трамплін приречений бути символом недбалості…
На жаль, не краща ситуація в інших видах спорту. Наприклад, у фігуристів фактично не залишилося арен для тренування, хоча саме з цієї дисципліни розпочався лік олімпійських медалей незалежної України. У розмовах з LB.ua фігурист Іван Шмуратко розповів, що змушений готуватися до змагань на ковзанці київського торгівельного центру. Ситуація стала критичною після повномасштабного вторгнення: росіяни знищили шість льодових арен. Відсутність ковзанок виключає підготовку й ковзанярів із шорт-треку.
Не можуть тренуватися вдома і бобслеїсти, санкарі та скелетоністи. За кордоном також готуються українські біатлоністи, лижники й сноубордисти. Ось, власне, й повний список українських атлетів за видами спорту, які представляли Україну на останній Олімпіаді в Пекіні.
Немає результату — немає грошей
Відсутність інфраструктури в Україні зумовлює відверто маленьке представництво спортсменів у зимових видах спорту. До прикладу, на Олімпіаді в Парижі Україну представили 140 спортсменів, а на зимовій в Пекіні 2022 року — 45. У нас банально не вистачає дітей, які потенційно збільшили б представництво спортсменів у зимових видах. Єдина можливість покращити ситуацію — краще фінансувати окремі дисципліни, щоб федерація могла залучати молодь до зборів національної команди.
«Фінансування фристайлу завжди було в першій категорії завдяки моїм медалям на Олімпіаді. На щастя, скаржитися на це не доводиться. Маємо змогу вивозити молодь на підготовку за кордон, щоб вона тренувалася на трамплінах. Якщо, не дай боже, декілька олімпіад результату не буде, вид спорту може померти. Якщо не показуєш результатів — немає відповідного фінансування. Без грошей неможливо виїхати тренуватися на трамплінах. Без цього неможливо показувати результат. Як наслідок, усе по колу», — пояснив Абраменко.
На фристайл, очевидно, виділяють більше коштів, ніж на інші зимові види спорту. Тому фристайлісти мають змогу підтягувати молоде покоління в Україні, дітей, які демонструють необхідні для дисципліни навички.
«В Україні є школи фристайлу, які набирають дітей. Вони розвивають загальноспортивну підготовку, гімнастичні й координаційні навички. Якщо дитина має задатки, її залучають до зборів з командою», — пояснив колишній фристайліст.
На думку Абраменка, розподіл коштів, що напряму залежить від результатів, є справедливим.
«Хто показує результат, тому потрібно забезпечити всі умови. Крім того, питанням підготовки повинні займатися федерації. Держава виділяє кошти на ті види, які дають результат, і це нормально. Єдине, що в нашій країні федераціям складно акумулювати кошти, адже спонсори не завжди співпрацюють з ними», — зауважив Олександр.
За приблизними підрахунками Абраменка, місяць перебування спортсмена на закордонному зборі коштує державі близько п'яти тисяч доларів. Тому Україна посилено фінансує ті дисципліни, які можуть принести медаль. До слова, за всю історію виступів на зимовій Олімпіаді в України дев'ять медалей, зокрема три золоті.
«Якщо Котовський і компанія не привезуть нагород, то будемо без медалей»
Саме так спрогнозував перспективи України на зимовій Олімпіаді функціонер, дотичний до зимових видів спорту. Дмитро Котовський — призер Чемпіонату світу, переможець етапів Кубку світу. На думку Олександра Абраменка, який нині працює тренером, 23-річний спортсмен з Рівного — найкращий фристайліст світу.
«Наступна Олімпіада буде складнішою. Конкуренція завжди збільшується. Я вважаю, що Котовський зараз лідирує у світі, тому, звісно, він здатен продемонструвати гарний результат. Розмови між нами відбуваються регулярно. Кожного разу можна акцентувати на деталях. Обговорюємо стрибки кожного дня, і робочий процес не зупиняється», — розповів олімпійський чемпіон.
Олімпійські ігри в Мілані стартують на початку 2026 року. Українські спортсмени мають час здобути ліцензії. Можливо, хтось створить сенсацію. Водночас підсумуємо, що перемоги в зимових видах спорту в Україні здобувають не завдяки, а всупереч. Під час війни ситуація не зміниться, тому нам залишається підтримувати українських спортсменів і після перемог, і після невдач.