Про роль поліції на війні
До операції залучили три підрозділи: «Луганськ-1», батальйон «Захід» і зведений батальйон патрульної поліції, який перекинули з півдня.
«Завдання було перемістити в угруповання поліцейські підрозділи, які можуть виконувати завдання не тільки з відновлення правопорядку, а безпосередньо ще й брати участь у звільненні населених пунктів», — пояснив Фацевич.
Наступаючі бригади обходили населені пункти, а поліцейські підрозділи разом із Нацгвардією та СБУ їх зачищали.
Крім зачистки, поліцейські виконували й штурмові завдання — зокрема під час звільнення Вербівки, каже Фацевич.
Згодом, уже на третьому етапі, після звільнення Ізюма, Лимана й Куп'янська, довелося залучити ще два батальйони. Перші три переходили з підпорядкування однієї бригади до іншої в міру просування.
Зачистка і фільтрація
Робота на звільнених територіях, за словами Фацевича, поділялася на два етапи. Перший — безпосередня зачистка під час бойових дій кожного будинку. Другий — стабілізаційні заходи, які проводили СБУ й поліція.
«Це якраз фільтраційні заходи. Ніхто не любить про них казати, але це правда», — зазначив він.
Підрозділи, які зачищали територію, передавали інформацію поліції та СБУ, після чого на звільнене місце заходили оперативні співробітники: працювали з населенням, шукали колаборантів, брали в полон військових ворога, відновлювали роботу адміністрацій.
Інформації про громадян, які допомагали окупантам, було багато. Таких людей затримували й відправляли до відповідних центрів, де дані, що надійшли, перевіряли. «Іноді інформація підтверджувалася, іноді ні», — сказав Фацевич.
Чому евакуювати людей доводиться примусово
Сьогодні ключова проблема — евакуація з прифронтових територій. Рішення про неї, за словами Фацевича, треба ухвалювати завчасно, прогнозуючи ризики.
«Під час евакуації ми втрачаємо і цивільних, яких вивозимо, і дітей, і поліцейських — усіх учасників групи евакуації», — сказав він.
Окрема складність — люди, які відмовляються виїжджати. Щодо дітей, у лютому 2026 року, Верховною радою було ухвалене рішення про примусову евакуацію: поліція має право забрати дитину, і це працює як мотиватор для родини — сім'я їде за дитиною, каже Фацевич. Але іноді родини повертаються.
Він навів свіжий приклад із Дружківки, де проводили контрдиверсійні заходи. За наявною інформацією, дорослих у місті було кілька тисяч, а дітей не мало бути зовсім.
«Сім'ї привезли дітей, проїхали низку блокпостів, повернулися додому і ховали дітей від поліцейських. Ми знайшли їх у сараї, голодними», — розповів він.
Для безпеки груп евакуації ніни використовують приховану броню й спеціальний транспорт. «На жаль, ми маємо втрати», — визнав Фацевич. Групи, за його словами, треба забезпечувати засобами захисту й боротьби з дронами, а єдиним дієвим рішенням залишається завчасна масова евакуація, зокрема примусова.
Технології, що відпрацьовуються в батальйонах
Окремо Фацевич наголосив: обмін досвідом з партнерами йде на стратегічному й оперативному рівнях, але поза увагою залишається тактичний і саме він, на думку Фацевича, найцінніший.
«У кожного комбата є технологічна і вибухотехнічна лабораторія, де вдосконалюють дрони під конкретний напрямок, під конкретну задачу. Там сидять дуже розумні люди — програмісти, техніки», — сказав він.
Саме звідти йде зворотний зв'язок до українських виробників дронів і НРК, і виробники доопрацьовують свої засоби швидко й оперативно.
«Чому кажуть, що ми вдосконалюємося більше, ніж партнери з НАТО? Тому що є така взаємодія. Ми вдосконалюємо технологічно на місці, щоб дрон полетів і виконав завдання», — пояснив Фацевич. І додав: чи розуміють це партнери — питання відкрите, «поки що ні».