Час на подумати
— Син мріяв вступити в Могилянку, йому це вдалося, він щасливий. Але так вийшло, що ще навіть всередині університету не був. І посвяту в студенти провели онлайн через постійні тривоги та обстріли. Наразі до кінця місяця все дистанційно. Він нічого до пуття й зрозуміти ще не встиг, — розповідає Ірина, мама першокурсника.
2 вересня, в перший день навчання, в Києві пролунало одинадцять тривог. Реактивні дрони атакували центр столиці, влучивши в корпуси Національного університету харчових технологій. Наступного дня тривоги тривали понад 13 годин, а, приміром, 8 вересня — понад 19. Через затяжні дронові атаки на місто столичним університетам довелось на ходу перелаштовувати роботу і переписувати алгоритми дій.
Уже звичним рятівним колом стала дистанційка. Хтось розпочав рік повністю онлайн, хтось — у змішаному форматі. І навіть у межах одного університету, але на різних факультетах, навчання могло виглядати по-різному.
Профільний заступник міністра освіти та науки Микола Трофименко, коментуючи роботу закладів вищої освіти в умовах тривалих тривог, написав на своїй фейсбук-сторінці, що університетська автономія дає достатньо простору знаходити рішення під власні умови, а, мовляв, універсального для всіх немає. Ця публічна комунікація відбулась на початку третього навчального тижня.
— Був, умовно кажучи, протокол, до якого звикли: сидимо на парі — тривога — спускаємося в укриття — тривога завершилася — піднімаємось. Тепер умови такі, що треба бути ще гнучкішими, — каже він. — Кожен заклад має напрацювати власні сценарії дій: чи можна продовжувати заняття в укритті, що робити, якщо студент не має доступу до інтернету, як організувати практичне або лабораторне заняття, яке неможливо просто перенести в онлайн, коли і які заняття переходять в дистанційний формат і так далі. Зараз ще зарано робити якісь оцінки. Та й Київ з точки зору кількості студентів — дуже велике місто: 219 тисяч навчається в столичних закладах освіти. Звичайно, що система стабілізується, зреагує рішеннями і заклади, кожен для себе, зрозуміють, як вони працюватимуть в умовах загострення безпекових умов. На це потрібен час.
У КПІ, приміром, ще напередодні нового навчального року ухвалили рішення, що великі потокові лекції проводитимуть дистанційно, а практичні і лабораторні роботи — безпосередньо в аудиторіях. Кількість таких занять і, відповідно, розклад формували залежно від можливостей укриттів.
Втім, реальність перших тижнів виявилася складнішою за заздалегідь розроблені схеми. По-перше, факультетам надали більше можливостей самостійно ухвалювати оперативні рішення щодо формату навчання з огляду на постійні тривоги. Зрештою 60–70% підрозділів тимчасово перейшли повністю на дистанційну форму. Хоча деякі все ж залишили змішаний режим, коли лабораторні проводять безпосередньо в аудиторіях.
— Приміром, хіміко-технологічний факультет. У них невеликі групи і є доволі специфічні лабораторні роботи, які в онлайні провести неможливо. Відповідно, для таких дисциплін, для таких груп залишають аудиторну складову. Решта практичних занять, семінарів опрацьовують у дистанційному режимі. Інший приклад — факультет інформатики та обчислювальної техніки. На факультеті більше трьох тисяч студентів. Для них є можливість організувати нормальне дистанційне навчання. І вони пішли цим шляхом, — пояснює проректорка з навчальної роботи КПІ ім. Ігоря Сікорського Тетяна Желяскова.
Однак і дистанційний формат не вирішив проблему повністю. В мережі можна було побачити чимало дописів подібного змісту: “В перший же день перевели всіх на онлайн. Але, як виявилось, онлайн означає, що, якщо в місті тривога, то пари не проводяться. Або проводяться у скороченому режимі. Враховуючи, що тривога в Києві зараз майже весь час, виникає питання, як організатори собі бачать забезпечення навчального процесу?”.
Про те, що робити в цій ситуації, університети знов же ухвалювали кожен своє рішення.
Київський національний університет імені Т. Г. Шевченка після ударів у районі вулиці Володимирської оперативно перевів усіх студентів на тиждень онлайн і згодом продовжив цей режим ще на тиждень, щоб зорієнтуватися з подальшими кроками. При цьому довелося відкоригувати правила і під час дистанційного навчання. Якщо раніше регламент передбачав припинення занять на час тривоги, то тепер, якщо викладач перебуває у сховищі і студенти підтверджують, що вони в безпеці, заняття продовжують. Ті, хто не зміг приєднатися, переглядають запис.
У Київському авіаційному інституті теж вирішили не переривати дистанційне навчання на час тривоги, що прописали у правилах. Але це питання індивідуальної безпеки, каже президентка КАІ Ксенія Семенова.
На схожому підході зупинилися і в КПІ.
— Коли під час онлайн-заняття звучить повітряна тривога, викладач обов'язково має переконатися, що всі знаходяться в безпечних місцях і тоді можна повернутися до заняття. Інакше пару переносять, — пояснює Тетяна Желяскова.
Але загалом, судячи з відгуків самих студентів, на практиці ситуація могла залежати від викладача або факультету: один провів пару повністю, інший — пів години, а третій взагалі не приєднався.
Читайте такожКожен третій підліток не досяг базового рівня з природничих наук і майже кожен другий з математики та читання
Запит студентів
— Направду для вищої освіти ані онлайн, ані офлайн не є ні янголом, ні дияволом. Про це треба думати в категоріях: що дає результат, коли, і за рахунок чого можна досягти ефективності. Про те, що корисного може дати онлайн-навчання, ми замислилися під час ковіду, — каже віцепрезидент KSE, автор каналу “Вчитель на заміну” Єгор Стадний.
У 2021 році в Київській школі економіки почали перебудовувати програми, матеріали й активності. Лекційний матеріал розбили на наперед записані і змонтовані професійно тематичні відео, які можна подивитися в будь-який час асинхронно. Це дозволило наситити навчальний процес більшою кількістю практичних занять, а майже все неактивне сприйняття інформації тоді перевели у формат самостійного опрацювання.
— У нас навіть народився девіз, що приїздити на кампус для того, щоб сидіти і слухати, не потрібно. Можливо, це нас трошечки натренувало, і тому в 2022-му ми скористались тим самим підходом. Ми розуміли, що нам треба максимально зберігати на кампусі практичні та лабораторні заняття, — пояснює він.
Тоді ж у 2022 році почали і облаштовувати аудиторії під землею. Нині в KSE їх двадцять. Цього виявилось достатньо, щоби мати змогу вчитися очно, але з певними нюансами. Нині в університеті дві тисячі студентів. З огляду на це та кількість безпечних приміщень, по суті, навчання, за словами Єгора Стадного, проходить у три зміни зранку і до пізнього вечора. А між парами можуть бути великі вікна. Для першокурсників це інколи шок, утім поступово вони звикають.
— Тіснота, дискомфорт, який ми відчуваємо, — та ціна, яку платимо, щоб за нинішніх обставин мати класне офлайн-навчання в тому числі. Бо державної підтримки у нас немає, а якість освіти принципово важлива, — каже Єгор Стадний.
При цьому кампус повністю енергонезалежний.
— Але є те, що відбувається в університеті, і те, на що ми впливаємо. А є те, що відбувається в місті. І воно нас тримає в заручниках у багатьох ситуаціях. Візьмемо ситуацію зараз. Добре, що хоча б одна гілка метро під час повітряних тривог почала їздити з лівого на правий берег і нашим студентам трохи легше добиратися, — розповідає він.
Минулої зими університету вже доводилось вирішувати проблему, як дістатися до кампусу. Тоді КSE орендувала спеціальні готелі, розташовані недалеко від місця навчання. Частина студентів, зокрема з самого Києва, переселилися туди на два місяці. Для тих, хто не захотів, організували підвезення автобусами з лівого на правий берег. У разі необхідності до минулорічної практики вдаватимуться знову. Ці речі університет зміг реалізувати за кошти меценатів-донорів.
— Той ресурс, який університети можуть залучити в Києві, маю на увазі від бізнесу, немає в жодному іншому обласному центрі. Бо це столиця. Залишається питання, з ким хоче бізнес співпрацювати. Навряд чи це будуть ті, хто просто пливе за течією, — каже Єгор Стадний. — Зараз у Києві на денній формі навчається десь сто тисяч студентів. Є просте питання: для якої частини університети забезпечили реальне навчання офлайн в укриттях? Моя експертна оцінка така: дай боже, щоб у великих університетах навчальним процесом в укриттях було охоплено хоча би 7-8% студентів. Є й інший момент. Когось може влаштовувати комфорт онлайн-навчання. Бо насправді це питання запиту. Якщо в наші університети вступають нерідко студенти із запитом не на якісну вищу освіту, а просто щоби було, то тоді і немає тиску.
Читайте такожМіж «рафінованою» математикою і задачами для життя: розмова з математикинею Катериною Терлецькою
Навчання під землею
— Ми виходимо з того, що нинішня інтенсивність атак — наша нова реальність. А для того, щоб працювати в тому режимі, в якому університет працював до вересня, нам треба будувати фактично підземний корпус, — погоджується Ксенія Семенова. — Тими приміщеннями, які є, ми це забезпечити не зможемо. Їх достатньо, якщо говорити про укриття, де всі сіли в ряд на лавочку в одному великому просторі, і перший курс, і п'ятий курс, і ще три жінки з собачкою, які гуляли на території, і перечікують до відбою. Для занять потрібні зовсім інші простори.
Це і стало найбільшим викликом в умовах суцільних тривог — пошук формату для проведення очних практичних занять через дефіцит безпечних просторів саме для навчання. Особливо якщо говорити про природничі, інженерні, медичні спеціальності тощо, які вимагають відповідно обладнаних, в тому числі лабораторних приміщень.
Не те, що б про цю проблему не знали до вересня 2026-го.
— Я думаю, що університет робив, що міг робити на рівні тих загроз, які існували. Звичайно, якби три роки тому ми розуміли, якими будуть сьогоднішні ризики, можливо, діяли б інакше, — каже в.о. ректора Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка Валерій Копійка. — Заднім числом завжди легше бути розумним. Тому не хочу нікого критикувати. Я розумію, що нинішня ситуація може повторитися і питанням укриттів треба займатися системно.
Наразі в КНУ переформатовують розклад так, щоб врахувати тільки ті укриття, які дають можливість навчатися.
— При цьому заняття будемо проводити протягом дня, щоб діти невеликими групами могли проходити програму, — каже Валерій Копійка. — Але річ насправді не у розкладі, а в зміні самого підходу до організації навчання. Нині потрібна максимально децентралізація, щоб кожен підрозділ, який найкраще знає свої сильні і слабкі сторони, отримав всі можливості для маневрів. Ми бачимо, що тут зарегулювати, централізувати управління університетом буде неправильно.
Приміром, частина природничників, за його словами, вирішили рухатися наступним чином: зараз максимально вичитати теоретичний матеріал, а потім працювати в лабораторіях з невеличкими групами студентів. Для гуманітарних спеціальностей такий підхід не працює так само, тому вони повертатимуться до очного навчання, виходячи з можливостей своїх укриттів.
А ситуація з ними в різних корпусах університету різна. Як приклад Валерій Копійка наводить Інститут міжнародних відносин, де на 2,5 тисячі студентів є укриття, яке вміщує загалом до 900 осіб. Водночас продовжувати там навчання, а не просто перечікувати тривогу, можуть приблизно 650–700 студентів.
Тому паралельно в університеті шукають резерви для створення нових захищених просторів.
— Якісь приміщення є можливість технічно облаштувати, відремонтувати, привести в достойний вигляд. Таких в університеті десь третина. Деякі приміщення неможливо оперативно технічно адаптувати, тому що там ідуть комунікації. Є приміщення, які ми, скажімо так, знаходимо, — перераховує він. — Приміром, у філологів знайшли підвальне приміщення, завалене книжками, меблями. Його треба заглибити і можна буде використовувати. Або у кібернетиків, але там треба переварити труби і підняти їх під стелю або заводити через інше приміщення.
Це, звісно, час і питання фінансових можливостей. Для реалізації подібних проєктів університет шукає спонсорів.
— Тут ми можемо розраховувати насамперед на власні ресурси і на допомогу партнерів, бізнесу, — каже Валерій Копійка.
У Київському авіаційному інституті, який теж у перші тижні здебільшого перейшов на дистанційний формат, офлайн залишили тільки для першого курсу технічних факультетів. Заняття вирішили проводити одразу в укриттях, щоб не витрачати час на переміщення з аудиторій у сховища і назад.
Від початку це були простори, які використовували для тимчасового перебування. Їх облаштували меблями та мультимедійним обладнанням, дошками, фліпчартами. Але все це наразі виглядає як тимчасове рішення, визнає Ксенія Семенова.
Тому в КАІ планують готувати більше приміщень для того, щоби проводити навчання в офлайні в укриттях. Для цього використовуватимуть обладнані відповідним чином цокольні поверхи.
— Тут нам сприяє те, що тривогу все ж поділили за рівнем загрози на жовту і червону. І найпростіші укриття підходять для того, щоби займатися під час жовтої тривоги. Це дозволяє нам з часом залучити більшу кількість приміщень для проведення занять, — пояснює Ксенія Семенова. — Вивчити в онлайні інженера неможливо, все одно має бути практика. Тому шукаємо способи, як технічно захистити лабораторії, які в нас вже створені.
Загалом ця ситуація, визнає вона, повністю перекроює, по-перше, розклад, а по-друге, підхід до того, на що університет хотів залучати ресурси. Якщо раніше йшлося про покращення і збільшення технічної бази для інженерної освіти, то тепер з партнерами говорять про фінансування розвитку безпечних просторів, придатних для навчання.
— У більшості університетів немає на це ресурсів. Тим паче, що ми опинилися в дуже специфічній ситуації після підняття заробітних плат. З початку цього року уряд вирішив підвищити зарплати науково-педагогічним працівникам на третину, і ще на 20% з 1 вересня. Тож все, що було збережено на розвиток, пішло в зарплати, — каже вона.
Разом з тим для закладів вищої освіти держава не створювала окремої масштабної програми фінансування укриттів, як у випадку із субвенцією для шкіл, що була зосереджена на прифронтових регіонах. У 2026 році уряд передбачив 1,375 млрд грн на підтримку закладів вищої освіти: 275 млн грн — на оплату енергоносіїв і комунальних послуг, 600 млн грн — на програму енергетичної стійкості (з них 200 млн грн вже спрямували на сонячні електростанції, проєктну документацію для модульних котелень і три проєкти когенерації). Ще 500 млн грн — на аварійно-відновлювальні роботи та ремонт укриттів.
Що стосується останнього напрямку, то тут Міносвіти підтримало понад півсотні проєктів університетів, але абсолютна більшість з них пов’язана з відновленням пошкоджених будівель та комунікацій. Щодо ремонту укриттів, то йдеться про фінансування лише двох проєктів закладів вищої освіти, розташованих в Києві, на 16,5 млн грн.
— Питання знову ж таки в запиті закладів і в пріоритетності. Їм зараз вкрай необхідно відновити, в тому числі, приміром, системи опалення, які були пошкоджені через відсутність тепла минулого року після обстрілів ТЕЦ, — каже Микола Трофименко.
Та й сума, яку передбачили в бюджеті, в масштабах країни невелика.
Читайте такожОбрізати і поливати. Як це реформувати кафедру в університеті, який реформується
Прифронтовий досвід
Що підказує досвід прифронтових університетів?
— Теж нічого оригінального. Ті, яким дійсно намагаються тримати якість освітнього процесу, йдуть тим шляхом, що все ж облаштовують безпечні навчальні простори. Той же Харків пожив декілька років у форматі онлайн-навчання і почали будувати університети під землею, — каже Ксенія Семенова.
У Сумському національному аграрному університеті так само адапутвалися, створюючи укриття, які дають змогу не лише перебувати в них під час повітряних тривог, а й продовжувати навчання. Спочатку зробили два, які дозволяли проводити в очному форматі сесії та залікові тижні. Нині заклад має вісім сховищ, які повністю облаштовані під навчальний процес і розраховані на 1800 місць. Останнє з них — для ветеринарного факультету — запрацювало минулого року. А зараз триває будівництво нового, адаптованого для потреб маломобільних людей та людей з інвалідністю.
Розмір інвестицій в них різниться. Облаштування, приміром, укриття інженерно-технологічного факультету обійшлося приблизно у 900 тис. грн. Водночас інвестиції в один із безпечних просторів, розрахований на 350 осіб, склали 6 млн. грн. Будівництво відбувалось переважно за рахунок коштів благодійників, роботодавців, з якими співпрацює заклад, області та самого університету. В деяких проєктах були державні кошти, які університет отримував, як прифронтовий заклад освіти.
— Ми поступово переорієнтуватися і всі фінанси направляли на укриття, — каже проректорка з науково-педагогічної та навчальної роботи СНАУ Маргарита Лишенко.
Університет працює в змішаному форматі. Лекції в СНАУ проводять онлайн, практичні заняття студенти, які захотіли вчитися очно, мають змогу відпрацьовувати в аудиторіях.
Проте все одно всім керує безпековий фактор. Приміром, у минулому році через загострення ситуації, частина студентів не відвідували їх. Багато хто живе в області, і доїхати до міста — вже ризик. Тож навіть наявність мережі безпечних просторів, безперебійного інтернету та енергонезалежність кампусу не означає, що можна так просто повернути всіх бажаючих в аудиторії.
Навчання організували в дві зміни з огляду на місткість укриттів. Із початку вересня групи поступово виводять на очні заняття, щоби максимально встигнути опрацювати програми до зими. Студенти, які навчаються дистанційно, можуть синхронно долучатися до цих занять онлайн. Це, зокрема, ті, хто виїхав із регіону або через безпекові ризики не може приїхати до Сум з області.
— Зараз немає таких спеціальностей, які б не відпрацьовували практичні заняття хоча би частково офлайн. Є специфічні спеціальності, студентів яких ми намагаємось максимально виводити офлайн. Наприклад, агрономія, захист рослин, лісове і садово-паркове господарство, ветеринарія , енергетика . Архітектори, займаються очно весь рік. Це стосується і лекцій, і практичних занять. У них невеликі групи, своя аудиторія. Саме навчання ми концентруємо восени і навесні, — пояснює Маргарита Лишенко.
Університету знадобились три роки, щоби системно адаптувати навчальний процес під умови війни та зважаючи на близькість кордону з Росією. І головне тут — гнучкість.
— Треба бути завжди готовими скоригувати розклад відповідно до запиту. Хтось хоче провести практичний блок — викликає студентів на тиждень і працює з ними. Якщо безпекова ситуація погіршується, переходимо в онлайн і знов же в цей період здебільшого проводимо лекції. Дистанційне навчання під час повітряних тривог не переривається. Викладачі викладають з укриттів, а студенти мають перейти в безпечне місце або запрошуємо їх приїхати до університету і займатися звідти. У разі масованої атаки на місто КАБами навчання переводять в асинхронний режим, — розповідає Маргарита Лишенко.
Нині в СНАУ понад шість тисяч студентів. Багато, хто вирішує все ж виїхати в безпечні місця, і кількість тих, хто вчиться онлайн у зв'язку з цим, зростає. Такі реалії прифронтових університетів. Наразі в закладі приблизний паритет: половина студентів висловлюють бажання вчитися очно, інша половина — дистанційно. Для тих, хто перебуває за межами України, розробили відеоуроки з практичними заняттями. Також вони можуть у режимі реального часу підключатися до практичних занять, які відбуваються в аудиторіях. За словами Маргарити Лишенко, можливість обирати формат навчання і водночас мати доступ до очного навчання в аудиторіях допомагає не втратити студентів.
— Що станеться, якщо київські університети не реагуватимуть адекватно ситуації? Відтік студентів буде ще більшим, — каже Єгор Стадний. — Він вже є в двох напрямках: зі сходу на захід в межах України і з України за кордон. Чим більше ворог паралізуватиме нашу цивільну інфраструктуру, освітню зокрема, тим більше людей рухатиметься по цих двох напрямках. І якщо нічого не робити, то в університетах столиці залишаться лише ті, хто толерує імітацію. Наша ж протидія — збудувати все, я маю на увазі і фізичні приміщення, і процеси, так, щоб ми не завмерли. І тут є ризик — знову відкласти це. Думаю, що зима буде ще важчою. Але може таке статися, що по весні всі вийдуть і подумають: «Ну, невдовзі вже кінець навчального року, нічого не треба робити».