Чи реально перенести оборонні виставки за кордон або під землю
На думку Любові Шипович, CEO благодійного фонду Dignitas, за кордоном такі заходи неможливо провести в українському форматі: «В нас є заборона на експорт продукції... виробнику неможливо отримати дозвіл, щоб вивезти один екземпляр своєї продукції».
За кордоном демонструють лише муляжі, на яких неможливо зрозуміти функціонал, а онлайн-показ теж не варіант: «Відео дуже гарні, змонтовані... а коли ти виїжджаєш на полігон, влаштовуєш випробування під справжнім РЕБом, видно зовсім інший функціонал».
Як зазначає Шипович, крім того, не в усіх військових є зв’язок з виробниками. Через це вони іноді навіть не можуть користуватися наданою зброєю.
«Знаю непоодинокі випадки, коли підрозділи отримували продукцію... і воно стояло в гаражах, бо не могли зв'язатися з виробником. Коли знайомилися вживу з власниками компаній, то швидко встановлювався зв'язок, приїжджали представники виробника в підрозділи, ремонтували, навчали», — зазначає керівниця фонду.
За словами Ігоря Федірка, CEO Української ради зброярів (УРЗ), до якої також входить «Армада», повністю засекретити місця проведення таких подій або виробництва нереально. Крім того, виставки на українській території зручні насамперед для військових.
«Найбільшим кінцевим користувачем є армія. Армію не випускають за кордон, а якщо випускають, то це одиничні випадки. А під Київ приїжджають дуже багато військових, щоб подивитись на нові засоби», — пояснює Федірко.
За його словами, заходи УРЗ («цивільні» івенти, не на полігонах) часто відвідують не тільки представники Міноборони, а й Міністерства закордонних справ. Багатьом аташе, послам цікаво, що саме робить Україна, вони знайомляться з виробниками, хочуть зрозуміти, які є потреби і як допомогти.
«Закордон — це утопія, туди просто ніхто не приїде», — вважає Федірко.
Любов Шипович зазначає, що в умовах війни безпечних місць немає, ризик є не тільки на форумах, виставках, конференціях: «Робота в оборонному секторі — це щоденний і щонічний ризик, так само, як ризик для військових».
Також Шипович скептично ставиться до ідеї виносити виробництва та події у західні регіони — наприклад, в Чернівці або Закарпаття: «Так, балістика туди не дістає. Але туди дістають “Кинджали”. Для ворога це просто буде трошки дорожча акція. Так само “Шахеди” долітають по всій території України».
Щодо організації подій оборонного сектору під землею — то залежить, про що саме йдеться. Під землею можна робити зібрання, конференції, але не випробування, говорить Шипович: «На жаль, неможливо випробувати у бункерах, як БпЛА летить під впливом РЕБ, чи дальність роботи НРК, чи перехоплювачі. Коли йдеться про полігонні випробування, нікуди ми від полігонів не подінемось».
Ігор Луценко, військовослужбовець, співзасновник Центру підтримки аеророзвідки, дотримується жорсткішої позиції щодо підземних локацій. На його думку, балістика долітає практично куди завгодно, тому подібні заходи варто проводити саме в підземних сховищах. Тим більше для ворога вони — особливо приваблива ціль.
Водночас, вважає Луценко, треба розрізняти випробування озброєння і виставки, де велике скупчення слабо організованого народу.
Шипович зазначає, що Капітанівка — це не перший випадок, просто це часто не виноситься в публічну площину: «По Капітанівці ми бачимо перелік лише цивільних загиблих. Скільки військових постраждало, ми не знаємо, це закрита інформація».
За словами Ігоря Федірка, за останній тиждень-півтора подібні заходи, зокрема демонстраційні дні, проводили й інші учасники ринку. При цьому він визнає: організатори події в Капітанівці недопрацювали.
Чи буде повна заборона
Шипович не підтримує заборону будь-яких подібних заходів — це точно сповільнить розвиток галузі, рух озброєння до військових частин, каже вона: «Заборона — це найпростіше. Але Росія від цього не зупиниться, вона буде нас вбивати незалежно від того, будемо ми збиратися чи ні. Просто так в них буде виходити швидше, особливо, якщо ми говоримо про заходи, пов’язані з противоповітряною безпекою, де відбувається розвиток галузі, що закриває небо».
На думку Ігоря Федірка, подібні заходи можуть тепер проводитись в інших умовах: «Я розумію, що прямої заборони не буде, але будуть досить жорсткі правила погодження майданчиків, дат. І я думаю, що без погодження СБУ або якоїсь місцевої влади провести це буде неможливо. І це правильно!».
Як убезпечити людей під час проведення
Під час проведення заходів Української ради зброярів існують певні умови щодо безпеки, зазначає Федірко: «Ринок вже давно звик, що локація повідомляється за годину-дві, що йде реєстрація, продзвонюють всіх зареєстрованих, щоб верифікувати, чи це їхній працівник. Також на локаціях ведеться сепарація тих, хто хоче, щоб його фотографували, чи ні».
Також організатори телефонують тим, хто зареєструвався, але не з’явився, щоб зрозуміти, чи люди будуть, чи ні, чи це дійсно не працівники компаній.
Під час його роботи у Мінстратегпромі, великі події, наприклад, до Дня зброяра, могли проводити на заздалегідь підготовлених військових полігонах, де були траншеї, укриття, зони розосередження. Також СБУ і департамент контррозвідки повідомляли, чи був витік інформації про подію та місце її проведення.
За останні чотири роки на проведення таких заходів є умовний базовий пакет: це чергова «швидка», інструктаж перед початком, інформація про план та шляхи евакуації, порядок дій під час повітряної тривоги.
Одна з найбільших проблем, за словами Федірка — коли дрони чи НРК перебувають в цей момент у небі або на землі. Це недешеві засоби, і виробники іноді нехтують правилами безпеки, намагаються повернути дрон назад, втрачаючи дорогоцінний час. Але контроль за дотриманням цих мінімальних вимог може убезпечити людей.
Щодо підготовки з такмеду та того моменту, що у Капітанівці далеко не в усіх були при собі турнікети, Любов Шипович зазначає: «В умовах війни кожна доросла людина повинна мати свою аптечку — як телефон з собою носимо всюди. В аптечці має бути тільки те, чим ви вмієте користуватись. Турнікетів має бути стільки, скільки у вас кінцівок. І проходити навчання з такмеду — хоча б раз на рік».
Як зазначає Ігор Федірко, на локації мають бути контейнери або бетонні укриття, які могли би вмістити всіх людей.
«Те, що ми вбачаємо зараз по безпеці — це мінімум 200 метрів. Знов-таки, якщо ви запрошуєте 20-30 виробників, знайти такий майданчик, який зможе вмістити таку кількість з таким розосередженням, майже неможливо», – зазначає Федірко.
На думку Ігоря Луценка, потрібен чіткий план, що відбувається, коли приходить сигнал, що через хвилину прилітає балістика: «Коли люди розосереджені, то якусь небезпеку для них можна створити лише касетними боєприпасами. Але якщо вони мають хоча б мінімальне укриття неподалік, то осколкові боєприпаси невеликої потужності для них — не проблема».
Любов Шипович каже, що не розуміє ситуації, коли організатором оборонної події є приватна компанія. Їхній фонд кілька разів виступав співорганізатором таких заходів, зокрема і під час трагічних подій в Чернігові. Але організатором завжди було військове керівництво, яке відповідає за запрошення гостей, вибір локації, координацію з Повітряними силами.
На тих заходах, де вони були співорганізаторами, перелік всіх осіб, які будуть працювати на локації, затверджувався СБУ. Низку заходів охороняло Управління державної охорони. Також був випадок, коли наймали приватну охоронну компанію за рекомендацією Генштабу.
«Це й фізичний захист на локації. Наприклад, на конференції по НРК виробники починали заїжджати о 4-й ранку, хоча вона стартувала об 11-й — кожен робот розбирався до гвинтика, щоб виключити вибухівку. Бо це можуть бути ще й теракти всередині», — розповідає керівниця фонду.
Чи можливо перевірити усіх
Після подій у Капітанівці постало питання, чи можливий був витік інформації від когось з учасників — включно з тими, хто долучений до організації разово (транспорт, кейтерінг, комунікація).
На думку Любові Шипович, виробників варто валідувати через профільні асоціації на кшталт Brave1, а журналістів — краще через особисті рекомендації: «Ворог же теж не дурний, вони можуть себе видавати за інших і підробляти документи. Були випадки, коли людей шантажують, і людина виконує якесь завдання під певним тиском».
Повністю убезпечитися неможливо, каже вона, але ризики можна мінімізувати: «Ми розглядаємо будь-яку навчальну локацію як "червону зону"... Ознайомлюємо гостей перед в'їздом, підписуємо обов'язково NDA, також обов'язковий перегляд усіх фото- та відеоматеріалів перед публікацією».
Іноземців, за словами Шипович, часто перевіряють менш прискіпливо через «пієтет перед іноземцями», хоча «ворожі агенти так само є серед громадян будь-якої країни». У фонді Dignitas іноземних гостей просять пройти акредитацію в Міноборони.
Ігор Федірко підтверджує: організатори перевіряють усіх субпідрядників через власні служби безпеки й контакти з правоохоронцями, але гарантувати відсутність зрадника неможливо. Компанії-виробники, каже він, застосовують поліграф, спецперевірку і приватні OSINT-компанії для виявлення зв'язків з Росією: «Але це собі можуть дозволити середні і великі компанії. Що в нас коїться в менших компаніях, наразі важко навіть оцінити».
Що робити з безпекою комунікацій
Після трагедії в Капітанівці була версія, що інформація про подію хоч і поширювалася не у відкритому доступі, але згодом пересилалася, зокрема, і в «Телеграмі».
Любов Шипович наголошує: розсилка адреси заходу має відбуватися лише після верифікації учасника, а не автоматично при заповненні форми реєстрації.
«У військових це переважно підтвердження через "Дельту"... З цивільними важче, бо немає єдиного реєстру — перевірка йде за паспортними даними та ідентифікаційним кодом», — пояснює вона.
Важливо також стежити, яке ПЗ встановлено на гаджетах, — воно може виявитися ворожим і стати каналом витоку. Щодо «Телеграму» Шипович каже: «Я ним не користуюсь десь три з половиною роки... Майже та сама інформація є в інших соцмережах, у профільних групах у Whatsapp, Signal».
Ігор Федірко підтверджує: росіяни постійно намагаються здобути інформацію — «не тільки агентурна робота, а й технічна... коли зламують акаунти в соцмережах, месенджери, або компрометують електронну пошту».
За його оцінкою, місце для удару було обрано не випадково: «Ця виставка була присвячена саме перехоплювачам і захисту критичної інфраструктури. Це зараз для росіян з усього сектору оборони України цікаво найбільше. І далекобійні засоби».
Читайте також7 речей, які важливо знати про турнікети, і чому китайські та саморобні турнікети не ОК