Територією України на північ від Азовського моря проклали шосе М14. У межах нашої держави це маршрут Херсон — Мелітополь — Приазовське — Приморськ — Мангуш — Маріуполь — Новоазовськ. Ключовий транспортний коридор півдня України, важливий для логістики портів Азовського моря. У Мелітополі маршрут перетинається з шосе М18 Харків — Сімферополь, який через Новоолексіївку, Чонгар / Джанкой веде у Крим. Окупанти позначають шосе від Новоазовська до Сімферополя як трасу Р-280. До цієї дороги прив’язана вся логістика противника в південній частині театру воєнних дій, тобто його угруповань військ «Восток» на Олександрівському й Гуляйпільському напрямках, «Днепр» на Оріхівському та Придніпровському і весь окупаційний цирк у Криму. Частково ця дорога живить угруповання противника «Юг», котре веде бойові дії під Покровськом, але не чіпатимемо його, аби сформувати загальне уявлення.
Бухгалтерія (ми не маємо доступу до розвідувальних даних, тому аналізуємо відкриті джерела, де розліт цифр чималий, відтак беремо нижчі показники):
УВ «Восток» — це 5-та, 35-та, 29-та, 36-та армії, 90-та танкова дивізія (перекинули з УВ «Центр»), 120-та дивізія морської піхоти, частина військ 68-го армійського корпусу, три-чотири полки / батальйони територіальних військ. З урахуванням укомплектування й забезпечення військ на рівні 50–70 % це може бути щонайменше 35 тисяч військовослужбовців, 180 танків, 450 бойових броньованих машин, 250 САУ різних типів, 25 самохідних зенітно-ракетних комплексів, 1500 вантажівок загального та спеціального призначення.
УВ «Днепр» — 49-та, 58-ма армії, частина сил 18-ї армії, 7-ма, 76-та десантно-штурмові дивізії, 98-ма, 104-та повітряно-десантні дивізії, 45-та бригада спецпризначення ПДВ. Чисельність угруповання — близько 40 тисяч військовослужбовців, 200 танків, 500 бойових броньованих машин, 300 САУ різних типів, 30 самохідних зенітно-ракетних комплексів, 2000 вантажівок загального та спеціального призначення.
У Криму військова ситуація значно заплутаніша, адже це не лише «непотоплюваний авіаносець», але й відстійник для побитих, тренувальний табір й оперативний тил з ППД, домашніми аеродромами й пунктами базування флоту. Картина вимальовується така: оперативно-тактичне угруповання «Крим» (залишки військ 18-ї армії, які з різних причин товчуться в ППД, залишки 810-ї бригади морської піхоти), підрозділи Росгвардії, ФСБ, прикордонники й територіальні війська для внутрішньої безпеки та берегової оборони. Загальна чисельність — близько 20 тисяч осіб з урахуванням ротацій, ППО, логістики, авіації та флоту. Повітряний компонент представлений 27-ю змішаною авіадивізією, яка базується на аеродромах Бельбек, Джанкой, Саки, Гвардійське тощо, та 31-ю дивізією ППО 4-ї армії ВПС і ППО. Рештки морського компонента — переважно малі катери й допоміжні судна.
Читайте такожСтратегія виснаження. Чому Крим став головною точкою докладання зусиль літньої кампанії СОУ
Крим залишається важливим тиловим хабом для всього угруповання противника на окупованому півдні України.
Отже, щодня харчуються щонайменше тричі на день 95–100 тисяч військових; повинні мати повні баки 380 танків, 950 бойових броньованих машин, 550 САУ, 75 ЗРК (у Криму додатково ще 40 самохідних ЗРК і 15 РЛС), до 4000 вантажівок, 40 бойових і близько десяти транспортних літаків. Не враховуємо генератори, котрі забезпечують війська електрикою, їх, здається, неможливо порахувати.
Як влаштований армійський тил? Батальйон має бути автономним упродовж десяти діб, тобто тягає зі собою частину військового запасу. Бригада має підіймати й утримувати в районі бойової задачі запас на місяць бойових дій. Армія / корпус повинні забезпечувати поповнення запасів підпорядкованої тактичної ланки й утримувати запас на всю операцію.
Боротьбу зі складами тактичної та частково оперативної ланки Сили оборони почали ще у 2023-му. Ворогові вибили понад 110 тисяч вантажних автомобілів, на додачу 4300 спеціальних машин. Через це фрагментували систему зберігання військових запасів, що ускладнило транспортне забезпечення військ. Ця картина притаманна всім ділянкам фронту, хоч віслючків помітили лише в угрупованні військ «Запад». До віслючків Сили оборони претензій не мають, воїни світла люблять тваринок.
Якщо війська забезпечувати згідно з нормами, не красти й не гратися в інші корупційні забавки, то окупаційна орда щодоби споживає 300–350 тонн продуктів, 6000–7000 тонн води з урахуванням технічної, 330 тонн пального й мастильних матеріалів, 50–150 тонн боєприпасів, 50–150 тонн військово-технічного майна.
Щоб усе це доставити від місць зберігання до польових складів батальйонів / бригад, треба щодоби 100 залізничних вагонів і 1500–2000 вантажівок, які мають зробити 1200–1400 рейсів, для чого витрачають 400–500 т пального. Зверніть увагу на водичку і порівняйте з потребою в пальному. Цікаво, правда?
Десь такі самі логічні побудови зробив штаб оборони Півдня. І пішла напружена бойова робота.
Читайте також«Росіяни нічого не можуть вдіяти»: як «Азов» патрулює окуповані траси Приазов’я
На маршруті Новоазовськ — Мелітополь — Джанкой — Сімферополь є від 15 до 25 автомобільних мостів, які мають критичне значення для всього руху, 25–40 середніх і більш ніж 50 дорожніх споруд, руйнування яких уповільнює чи зупиняє рух на певній ділянці.
Сили безпілотних систем зосередилися поки на ключовій ділянці — на воротах у Крим: відомо про повне знищення двох-п'яти об’єктів, серйозне пошкодження п'яти-десяти й тимчасове виведення з нормальної експлуатації значної, хоч і не названої кількості автодорожніх споруд.
Асиметрично, але красиво Сили оборони досягли ефекту: колони противника вимушені рухатися обхідними шляхами, котрі подовжують маршрути на 50–150 км, кількість машинорейсів щодоби упала з 1 до 0,5–0,7 (тобто машина не повертається на базу, під завантаження стане лише наступної доби), потреба у вантажівках зросла на 30–70 %, по всьому маршруту з’явилися вузькі місця.
Розумні українські планувальники абсолютно чітко визначили, що головною метою цієї кампанії мають стати не всі мости, а п'ять-сім вузлів, які контролюють пропускну здатність усього коридору. Що вже продемонстровано вздовж усього шосе М14.
Ми вже сказали кілька слів про логістичну автономність військ: перебої або повна зупинка постачання не призводять до миттєвого ефекту — він накопичувальний. Усім зрозуміло, що машини центропідвозу не постачають запаси просто в батальйони на передку — усе доправляють на армійські склади, розвантажують, потім завантажують на транспорт армії, той їде у бригади, далі розвантажують, завантажують на транспорт бригад (мотоцикли, вкрадені в населення цивільні автівки, квадроцикли, НРК, якщо такі взагалі є, коні / віслюки / солдати; на Харківщині верблюд втік від противника й перейшов на сторону добра), який рухається до батальйонів. Іноді пішки треба нести 50 і більше кілометрів. Уявили швидкість постачання? І все це відбувається в killzone, де так просто не погуляєш.
Ось так знищуючи логістичний транспорт і створюючи в обраних місцях на маршрутах проблеми, Сили оборони щонайменше сформували хронічний добовий дефіцит постачання ворожих підрозділів на нулі. Лише контроль БпЛА над логістичним маршрутом М14 створює запізнення доставки 0,5–0,7 тис. тонн вантажів щодоби, кожен удар по транспортній інфраструктурі затримує 1,5–3 тис. тонн вантажів, а системні атаки логістики — 3–4 тис. тонн. За п'ять-сім діб обсяги не доставлених вчасно військових вантажів становлять десятки тисяч тонн.
Для розуміння масштабів катастрофи, над розвитком якої сумлінно працюють українські дронарі, наведемо потребу звичайного батальйону, котрий веде штурмові дії середньої інтенсивності на півдні України. Для бойової роботи потрібно доставляти на його склад щодоби 40–65 тонн вантажів: 18 тонн води, півтори тонни їжі, десять тонн ПММ, п'ять тонн боєприпасів і до двох тонн військово-технічного майна.
Бачимо, що одна звичайна атака на логістику ворога залишає без своєчасного постачання 12–13 батальйонів на передку.
Токмачте їх, хлопці!