Група швидкої допомоги
П’ятого травня, коли росіяни обстрілювали центр Краматорська, активіст Patriots 1868 Лев опинився в центрі атаки. Сам поранений дрібними уламками, кинувся до школи — КАБ влучив у спортзал. А там жінка з осколковим пораненням в ногу і масивною кровотечею. І купка людей, які не могли нічого вдіяти. «У нього була аптечка і турнікет. Він уміло наклав його і порятував життя тій жінці. Потім її відвезли на авто до лікарні», — розповідає Олег-Шева, лідер «патріотів» Краматорська. Далі волонтер перебинтував ще когось. Зорієнтувався попри стрес і власну кровотечу.
У ГО Patriots 1868 вчать не для галочки. Тренування постійні; двічі на тиждень «патріоти» зустрічаються й доводять до автоматизму навички з тактичної медицини. Щоб стрес не завадив у критичний момент, до занять додають собі подразники-завади. Ускладнюють роботу: створюють шум, метушню. Тренуються накладати турнікети із зав’язаними очима за 30 секунд або при світлі ліхтариків, що періодично зникає. Виконують вправи, після яких руки болять, а працювати треба — це імітує реальну ситуацію, коли людина поранена і слабне в руках від кровотечі, але повинна затягти собі кровоспинний джгут.
І це працює. На місцях останніх шести-семи великих прильотів у місті активісти ГО опинялися вчасно й робили все можливе для порятунку людей. Великих — бо загалом прильоти в Краматорську стали постійними. FPV-дрони залітають у двори, випалюють автівки. Житлові масиви регулярно під ударами КАБів. Щодня можна натрапити на поранених і треба вміти допомогти їм, пояснює лідер організації.
«Якось наші о 4-й годині ранку їздили на приліт у центрі. Влучило в будинок. Там був заблокований дідусь», — розповідає він. Разом з поліцейськими його звільнили з пастки, стабілізували. Іншого разу гуляли з друзями, почули звук безпілотників — і за мить кілька «гербер» влучили в колишню будівлю СБУ, а реактивний шахед з камерою — у будинок поблизу. Хлопці кинулись на місце події, і поки чекали на поліцію, виявили, що на четвертому поверсі застрягла дівчина із собакою. «Там горіло, все було задимлене. Підійшли ще військові, небайдужі люди, знайшли якісь протигази, троси, пробували прорватися до неї — ніколи було чекати на пожежників», — пригадує Олег. Зрештою людину з твариною порятували.
Найчастіше на події встигають волонтери Олег і Михайло, розповідає активіст організації Микита-Марадона. У них власні бронежилети, повністю оснащені дві-три аптечки. Зідзвонюються, стрибають в авто — і на місце. «Намагаємось допомогти, чим можемо. Ходимо по квартирах, питаємо, чи є поранені, що потрібно. Забиваємо фанерою вікна, що вилетіли від вибуху», — розповідає хлопець.
Під крилом Kraken
Кістяк краматорського осередку — понад 20 активістів. Через їхню школу проходять різні люди: здебільшого молодь 14–20 років, а хтось і після роботи знаходить час на такмед. У когось плани стати медиком, дехто так готується до війська. За останній рік багато учнів уже покинули місто. «Але ці навички пригодяться тобі хоч у Краматорську, хоч у Києві», — каже Олег.
Решта ж постійно вдосконалює вміння. Вони молодіжне крило підрозділу Kraken, пояснює Микита. Колектив ініціативних зібрався в Краматорську ще 2024 року. «А потім побачили, що в Харкові є організація від Kraken і вирішили стати частиною їхньої команди, — розповідає Олег. — До нас приїжджали старші з підрозділу, проводили заняття з медицини». Потім молодь відвідувала заняття з тактики, тренувалася на полігонах і переймала досвід. Ситуація на фронті тим часом погіршувалася. Patriots 1868 (1868 — це рік заснування Краматорська; у харківської ГО Patriots у назві 1654) стали набирати охочих навчатися корисних для прифронтового міста речей.
Навчають безкоштовно, досить просто написати активістам у соцмережах. «Вчимо, як зупинити масивну кровотечу, як допомогти, коли людина втратила свідомість, в інших критичних ситуаціях і складних умовах», — розповідає Олег. «І самі їздимо на полігони, проходимо вогневу підготовку. Нещодавно був вишкіл з НРК від бійців Kraken — тренували евакуацію, дали і покататися, і покерувати роботом», — каже Микита. Вчать за реальним сценарієм: ти поранений — наклали турнікет, тебе евакуюють, забирають медики.
Лідери руху намагаються виховувати не просто виконавців, а свідомих послідовників. Спочатку люди звертаються, бо розуміють, що такмед — то дійсно потрібна наука. «Потім когось затягує, і вони доєднуються до організації», — пояснює Микита.
Сподіватися на швидку в Краматорську вже марно, надто довго їде. Кожен мусить мати при собі аптечку і бути готовим діяти, повторює своїм «курсантам» Олег. «Молодь — це ж майбутнє нації, вона повинна бути готовою до будь-яких викликів у будь-якій точці країни», — каже він.
«Війна наздоганяє раптово, раз — і приліт, а ніхто не знає медицини. Ідею її вивчення мали б популяризувати на державному рівні ще з 2022 року, причому серед школярів», — переконаний Микита. Щоб у 2026 році кожен мав при собі як мінімум турнікет і розуміння, як ним скористатися. Але досі з власної волі такмед вивчають одиниці.
«П’ятого травня в тому хаосі люди мусили б діяти злагоджено, а поряд стояли спостерігачі, які просто знімали все на телефони, — розповідає Олег. — І цим ще й заважали людям, які старалися допомогти». На щастя, в місті багато військових і парамедиків, у кожного аптечка із засобами для порятунку життя, і вони прибули на місце швидко.
Як живе Краматорськ: укриття для наркозалежних, ракети завжди несподіванка
«Я живу неподалік перехрестя, по якому росіяни вдарили п’ятого травня. Страшна картина: відірвані кінцівки, голови, багато поранених, загиблі», — пригадує події минулого вівторка Олег. Місце популярне, багатолюдне: торгівельний центр із супермаркетом, магазини, кав’ярні. Люди завжди товчуться. Серед жертв чимало звичайних літніх людей, які просто йшли з покупками.
Їм уберегтися найважче, пояснює Олег. Тривога на Донеччині майже постійна, розуміння, коли реальна небезпека, а коли фонова, немає. Летять FPV-дрони — сигнал тривоги не лунає, на ракетну атаку теж її не дають, бо надто близько до лінії фронту: попередити людей просто не встигають. «У нас є місцеві новинні канали, де пишуть, у якому напрямку летять КАБи. Але літні люди не стежать за телеграм-каналами, вони завжди ризикують», — пояснює хлопець. Інші встигають заховатися в укриття чи хоч до під’їздів добігти. А того вівторка КАБи стали несподіванкою для всіх: літаки надто близько підібрались до лінії фронту і запустили їх так, що бомби не встигли зафіксувати радарами.
По місту де-не-де розставили бетонні монолітні наземні укриття. Та містяни ними не користуються. «У нас таке місто, що до вибухів звикли ще з 2014 року, ми з ними виросли. Це погано, бо мало хто реагує на тривожні звуки. Хоч і знають, які можуть бути наслідки, та ігнорують», — каже Марадона. Один з напрямків роботи громадської організації — спілкуватися з людьми, нагадувати про небезпеку.
А наземні укриття тим часом облюбували місцеві наркозалежні та безхатченки. Тому люди уникають укриттів, щоб не натрапити на обдовбаного й розкидані шприци, каже Микита. Якось активісти ГО застукали таких візитерів і змусили прибирати за собою.
Укриттів свого часу поставили замало. Вони є лише в центрі і в таких точках, де й перехожих тепер майже не буває. «Краще б біля дитячих майданчиків, де скупчується багато людей», — міркує Олег. Але в Краматорську нічого кращого для безпеки так і не вигадали. І навіть підвали, що мали б слугувати укриттями, бувають замкнені. «То люди майже ніколи не біжать до них, ховаються хіба що в коридорах квартир», — розповідає Шева.
Дрони в небі — явище звичне. Виходиш на вулицю і майже завжди бачиш кілька штук над головою: і розвідників, і ударних. По місту ще з лютого в деяких районах розставлені попереджувальні таблички: «Зона ураження ворожих дронів».
Днями «патріоти» їхали такою зоною ввечері після тренувань. «Метрів за сорок від нас дрон влупив по автівках на стоянці. Швидко поїхали звідти і більше не верталися. Але ж це ще дуже жива, багатолюдна частина міста», — розповідає Олег. Зазвичай камікадзе вишукують військовий транспорт, але не гребують і цивільним, особливо на виїзді з міста. Долітають і ті, що на оптоволокні, і на радіосигналі. «Часто їх закидають з “молній” з ретрансляцією. І ждунів багато: висиджують на дахах будинків і чекають на авто», — каже хлопець.
Ситуація в місті погіршилася протягом останніх шести місяців, відколи фронт наблизився, і завдання ворожих операторів стало простішим. Відтоді Краматорськ зі Слов’янськом поступово стирають вибухами. «А в Дружківці живого нічого вже не лишилося», — каже лідер краматорських активістів.
Хоч залізничне сполучення з Краматорськом з листопада минулого року дуже обмежене, відрізаними містяни не почуваються. Є евакуаційні потяги, прориваються і звичайні; є автобуси до Лозової та інших сусідніх міст, деякі безкоштовні. Весь час хтось евакуюється, та молоді в місті все ще багато, каже Олег.
«І кав’ярня на тому перехресті, де впали бомби, вже знову працює. У нас так: магазини і кав’ярні відновлюються швидко», — резюмує волонтер.