В українців як у травмованого суспільства є два шляхи: допустити, щоб травма нас проковтнула або дозволити їй нас згрупувати і зробити ривок уперед. Таку точку зору під час дискусії в рамках проєкту "Нова країна" висловив вчений-богослов, професор університету Лойола-Мерімаунт, науковий співробітник Єльського і Колумбійського університетів Кирило (Говорун).
На прикладі університетів в країнах, чиї суспільства пережили травму, він пояснив важливість використання цього досвіду для розвитку. Зокрема, Медалінський університет в Колумбії зміг розвинутися до найкращих у країні.
Суспільство Чилі, на думку богослова, змогло перетворити свою травму на суттєвий ривок у освіті у деяких університетах. Схвально він відгукнувся і про розвиток ВНЗ в Африці і Китаї, хоча в останньому в студентів формують патерналізм.
"Коли якась країна, якесь суспільство, або якась система освіти, починає в низькій точці, а вона починає там, де існує травма і там, де люди пережили якісь трагедії, це насправді може бути дуже потужним моментом руху. Це дає величезний поштовх, який дозволяє просто пройти дуже багато стадій, які інші країни, більш благополучні, більш навіть багаті, де є інвестиції, де бізнес інвестує і все інше", – сказав він.
Він додав, що в США, де вищі навчальні заклади змушені задобрювати бізнесменів заради фінансування, навпаки, відбувається стагнація. А в університетах Японії, на його думку, немає динамічного розвитку.
"Ми можемо допустити, щоб травма нас проковтнула, щоб ми розслабилися, щоб ми все собі почали пробачати через те, що ми травмовані, а ми маємо на це право. Ми маємо абсолютне право пробачати собі і тим самим опускатися нижче і нижче через травму. І багато хто так і робить. Або травма може нам допомогти згрупуватися, консолідуватися і зробити ривок вперед", – підкреслив Кирило (Говорун).