Внутрішній запит
Запит на добровільне переведення між військовими частинами чималий. Лише на платформі Lobby X 26 % відгуків на вакансії саме від чинних військовослужбовців. Крім того, військові звертаються і до рекрутингових центрів, і на гарячі лінії бригад. Про це говорять і самі рекрутингові команди.
«За нашими спостереженнями, механізм переведень працював краще у 2023 році, сьогодні це число зменшилося. Чому? Це не моя компетенція», — зазначив на пресконференції в липні Грєзєв у відповідь на наше запитання про статистику переведень і їхні причини.
Роман Горбач, начальник Головного управління персоналу Генштабу тоді на це ж запитання зауважив:
«Якщо військовослужбовець переводиться з тилової частини в бойову, то таке рішення приймають переважно завжди позитивно. Якщо з бойової в тилову й при цьому не має ні сімейних обставин, ні протипоказів до служби на бойових посадах, то таких рішень переважно не приймають. Якщо військовослужбовець переводиться з бойової в бойову — там уже рішення приймають командири. І вони оцінюють, де ця людина буде більш ефективна. Але гарантій, що цей військовослужбовець буде переведений, немає».
Утім чи досліджують ці випадки й планують якісь зміни в цьому напрямку, нам не відповіли.
Відсутність нормального механізму добровільного переведення в бажаний підрозділ — давня проблема Збройних сил, казав Тарас Чмут, керівник Благодійного фонду «Повернись живим». Фонд з’ясував це ще у 2019–2020 роках, коли вивчав, чому військовослужбовці звільняються з армії.
«Система просто не готова до великих змін і до фактично ринкових стосунків. Бо вільне переміщення людей між військовими частинами означатиме, що кудись люди всі ці прийдуть і чомусь вони прийдуть саме туди. Це означає, що там є щось добре для них. А звідкись вони підуть — це означає, що щось у цих частинах не так. І мені здається, що система цього боїться — визнати, що всередині є дуже багато проблем. А без визнання не можна почати їх вирішувати. І це призводить до тотальних заборон усього — від взаємодії з медіа, допуску журналістів до переведення», — пояснював Чмут в інтерв’ю на ютуб-каналі PRESSING.
Крім того, багатьох обурює, що цивільні мають вибір, куди вони хочуть потрапити і на яку посаду, завдяки процедурі рекрутингу, натомість військовослужбовці майже позбавлені такої можливості. Як жартують, ледь не єдиною нагодою є СЗЧ, за перший випадок якого нещодавно зняли кримінальну відповідальність, якщо людина повернулася або у свою, або в якусь іншу військову частину й може там залишитися за згодою командування тієї частини.
Несправедливо, що людина з бойовим досвідом або досвідом служби в армії не може обрати для себе місце служби — так вважає і Антон Муравейник, керівник аналітичного відділу БФ «Повернись живим».
«Основа всього цього криється в колізії, яка закладена безпосередньо в документації, де сказано, що за укомплектованість військової частини відповідає її командир і без його дозволу людину перевести не можна», — пояснив Муравейник в ефірі 153-ї «Фронтової поплави».
Відповідно, командир частини навряд чи зацікавлений відпускати людей. Особливо якщо людина — хороший спеціаліст. Якщо вирішити це питання, каже Муравейник, вирішиться й питання з механізмом переведення.
Як переведення працюють там, де працюють
Сили спеціальних операцій є одними з тих, хто регулярно отримує відгуки від військовослужбовців і де переведення працюють.
«ССО — це один з найелітніших підрозділів Збройних сил України, тому потік військовослужбовців, які бажають перевестися до нас, постійний. Звісно, коли утворюються якісь нові підрозділи або відбуваються певні військові події, потік бажаючих зростає», — пояснює Юлія Євдокимова, представниця відділу зв'язків з громадськістю Центру рекрутингу Сил спеціальних операцій ЗСУ.
Кількості звернень, їхнього відсотка від загального числа, скільки з цих звернень успішні, у Силах спеціальних операцій не розголошують. А причин, що саме мотивує військовослужбовців переводитися, каже, не відслідковують.
«Ми не ставимо таких запитань. Нас більше цікавлять фізична й моральна підготовленість, знання, навички, якими володіє військовослужбовець. Обговорювати проходження служби в попередньому підрозділі буде неетично щодо того підрозділу», — пояснює Юлія.
Щодо запиту на посади — звісно, більше приходить заявок на бойові, адже їх чисельно більше. Утім потрапити до ССО непросто. Аби військовослужбовця повноцінно розглянули на посаду, він має пройти кваліфікаційний курс.
«Q-курс — це визначення моральної та фізичної готовності бути в ССО. Ми рекомендуємо військовим заповнити анкету на сторінці сайту, коли оголошується набір на кваліфікаційний курс, анкети проходять розгляд, і в разі позитивного розгляду кандидата на військову частину здійснюється виклик на відрядження для проходження курсу», — пояснює Юлія.
В ідеалі процедура переведення до Сил спеціальних операцій має такий вигляд: військовослужбовець відгукнувся на заявку, пройшов стадію відбору, зареєструвався на курс, проходить його, отримує сертифікат — і починається процедура переміщення його в якийсь підрозділ Сил спеціальних операцій.
Далі військовослужбовець отримує відповідне забезпечення й проходить бойове злагодження з підрозділом, до якого долучився. Після чого вирушає виконувати завдання.
Наразі, каже Юлія, система переведення з обов’язковим проходженням курсу однакова для всіх — і для кандидатів на бойові посади, і для тих, хто цікавиться тиловою спеціальністю. Також кандидати можуть потрапити на інші спеціальності, отримавши відношення від військової частини, але для цього потрібно пройти фізичні, моральні й інші випробування та перевірки.
Кожного року Сили спеціальних операцій проводять три-чотири набори на кваліфікаційний курс. Про початок і кінець набору оголошують на офіційних інформаційних ресурсах ССО України. Кожен має можливість долучитися до курсу, але не всі з різних причин можуть пройти його, зауважує Юлія.
Про сам курс є ряд відеоматеріалів, а також інформація на сайті Сил спеціальних операцій, з якими кандидати можуть ознайомитися й підготувати себе до випробування, якщо бажають стати частиною Сил спеціальних операцій ЗСУ.
Чому важливо мати нормальний механізм добровільного переведення
Антон Муравейник проводить паралель із тим, що військовим частинам хочуть дозволили набирати рекрутів безпосередньо, а не через ТЦК.
«Вочевидь, це створить дисбаланс у надходженні людей. Люди підуть у частини найбільш круті, розпіарені — у ті, яким вони вірять. Бо частини займаються комунікаціями і це працює. А збільшення людей теоретично може створити умови для розбудови окремих бригад до рівня дивізій. Вони можуть дорости до цього еволюційно. Тож коли є налагоджені процеси, чому б не дати цим людям вирости?» — розмірковує керівник аналітичного відділу БФ «Повернись живим».
Не проблема, що, коли переведення налагодять, з одних бригад люди будуть іти й приходити в інші бригади, — навпаки, це розв'яже її, переконаний Муравейник.
«У нас є спеціальні органи, наприклад, Головна інспекція Міноборони та багато інших, які узагальнюють досвід. ГІМО має купу фахівців, і вони повинні дивитися, чому з однієї частини люди йдуть, а в іншу прям хочуть — у чому проблема? Може, з комбригом проблеми? Логістикою? Що завгодно може бути. Це привід провести аналіз ситуації», — пояснює він.
За словами Муравейника, ще перед повномасштабним вторгненням, у 2019–2020 роках, фонд пропонував Генштабу влаштувати такий моніторинг — там відмовили, посилаючись на критичність ситуації в армії.
«Ми тоді рекомендували принаймні частково дозволити людині раз на певний період майже гарантовано за умови дотримання всіх вимог переводитись у межах ЗСУ. Нам тоді казали, що це призведе до колапсу, бо люди будуть тікати з якихось бригад і переходити в інші. І, типу, це призведе до того, що всі захочуть служити біля дому. Конструктиву тоді не вийшло, а зараз ситуація ще складніша — кадрові служби не стягують, рапорти губляться», — розповідає Муравейник.
Водночас він зазначає, що полегшити процес переведення не означає дозволити всім переводитись, хто куди хоче.
«Але я за те, щоб спростити цю історію, особливо для тих людей, які вже якийсь час у ЗСУ, вони на це заслуговують. І якщо якась бригада — особливо якщо це пріоритетна бригада на укомплектування — бажає бачити в себе фахівця, який також до неї хоче, то теоретично я не бачу проблеми в тому, щоб дозволити це зробити. Особливо якщо мова йде про переведення з тилової частини в бойову бригаду», — зазначає керівник аналітичного відділу фонду.
«Думаю, що ми до цього так чи інакше прийдемо. Нам доведеться нормально тасувати людей, дати їм таку можливість. Тому що це основа кадрової політики», — уточнює Муравейник. І може вплинути на ситуацію в колективах, каже він, коли люди зможуть служити разом зі своїми знайомими, друзями.
«Це працює. У Південній Кореї можна приходити в армію парами — хоч із сусідом чи другом дитинства. Ви разом в учебці й далі служите разом. І це про колектив, про довіру в колективі. Ти вже не один. Це дуже важлива історія, нематеріальна, але важлива», — додає Муравейник.