У новому матеріалі проєкту “Український Свідок” – бійці 47-ї ОМБр “Маґура”, Андрій із позивним “Прапор” та Олександр із позивним “Борода”. Зараз вони воюють на Авдіївському напрямку, а перед Новим роком взяли участь у ліквідації росіян, що стратили трьох українських військових під Роботиним на Запоріжжі. Хлопці розповіли про емоції перед штурмом.
“Штурмувати веселіше, ніж оборонятись, – каже Прапор. – Під час штурму ти володієш інформацією. А в обороні ти не знаєш, звідки лізе ворог”.
Борода додає, що штурм зазвичай триває недовго, максимум пару годин.
“Коли вони лізуть, то ти розважаєшся, перестрілюєшся з ними. Відпрацював – і пішов пити каву, – каже Борода. – А сидіти на позиціях дві-три доби дуже важко, тим паче коли криють мінами та обстрілюють з FPV. Ти нічого не можеш із цим зробити”.
За словами Прапора, страшно тільки перед штурмом.
“Ти їдеш на смерть. Або чужу, або свою, – каже військовий. – Мій страх – залишитись без очей або двох рук по плечі. Але це все дрібниці, існують же протези, завдяки яким ти живеш повноцінним життям. Зате ти брав участь в історичних подіях. Під час самого штурму снаряди падають зовсім поруч, земля сиплеться. Але в тебе є ціль, головне рухатись. Якщо ти лишатимешся на одному місці, то тебе побачать та відкриють по тобі вогонь”.
Бійці кажуть, що в окопах моляться навіть атеїсти.
“Люди починають вірити у все, – каже Прапор. – У командирів, у планування, може навіть в Бога. У Bradley я намагаюсь згадати якусь молитву, хоча я їх не знаю”.
А Борода наголошує на тому, що і перед штурмом, і після ти дякуєш всім, що лишився живим.
У своєму підрозділі хлопці не лишають місця для помилок.
“Якщо починає панікувати, то побратим гарним ляпасом тобі допоможе, – розповідає Борода. – Але коли людина не готова до штурму, то хай краще лишається вдома та збирається з думками. Замість неї на штурм підуть хлопці, які до цього готові”.