Інтерв’ю з відомою за справами Майдану адвокаткою Євгенією Закревською, яка сьогодні захищає Україну зі зброєю в руках, показує, як сильно доводиться змінювати життя задля перемоги у війні. Сьогодні Євгенія — аеророзвідниця. І вона не шкодує про свій вибір.
«Кажуть, що піти воювати – це такий сміливий крок. А яка альтернатива? Сидіти вдома і чекати, що буде те, що в Бучі й Ірпені? А я розуміла, що це буде. Я знала, що росіяни будуть саме так поводитися», – каже адвокатка.
У зоні бойових дій Євгенії також вдається слідкувати за судами у справах Майдану, перипетіями «містобудівної реформи», змінами у сфері правосуддя.
![](https://i.lb.ua/025/00/63d6b52f16d5c.jpeg)
Пам’ятаєте бійця, що читав книжку історика Тімоті Снайдера просто в окопі? Олександр Ширшин – військовослужбовець, громадський активіст, нагороджений орденом «За мужність» третього ступеня. Він розповідає в інтерв'ю про непросту адаптацію цивільної людини до армії, про важке поранення, повернення до війська, зміни, які необхідні, щоб перемога не стала нашою поразкою. А також про те, чому важливо писати книжки про військових.
![](https://i.lb.ua/106/29/63cc3aa05282f.jpeg)
Відомий адвокат, правозахисник, військовослужбовець Масі Найєм, який після важкого поранення зосередився на правовій допомозі військовим, розказує про свій бойовий досвід. Про те, як змінилася армія за майже два роки війни; про проблеми зі знанням своїх прав у військових; про першочергові зміни, яких ми потребуємо; про те, як кожному з нас переходити зі стану війну до стану миру. А також про бажання повернутися до війська.
«Коли я був на війні, я був не травмований, я був щасливий. Я туди дуже хочу повернутися. Я хочу відчути цю силу, яку відчував, коли був там», – каже Найєм в інтерв’ю.
![](https://i.lb.ua/003/48/6400e019efe32.jpeg)
Своїм досвідом роботи зі «Стугною» (протиракетний комплекс українського виробництва) в інтерв’ю ділиться колишня народна депутатка, нині військова Тетяна Чорновол. Вона натхненно розповідає про особливості своєї зброї, про власні слабкості, кризу й перший підбитий російський танк.
![](https://i.lb.ua/039/14/63d8d6f1b6ffc.jpeg)
Бахмут довго був критичною точкою на карті бойових дій. Олександр Солонько – військовий ТрО, аеророзвідник – написав про те, як четверо військовослужбовців: Аляска, Кроп, Вітер і Коса – потрапили в повне оточення в закритому ангарі біля Опитного. Відрізані від своїх, під шквальним вогнем і без надії вийти звідти живими, вони все ж змогли вибратися неушкодженими.
«Падали колони, ми просто підстрибували на бетонній підлозі від вибухів, каски злітали з голів навіть попри те, що були застебнуті на підборідді. Стояла хмара пилу... Ми попрощалися одне з одним. Я роздав хлопцям по гранаті, сказав, щоб у разі чого пхали їх під бронежилети».
![](https://i.lb.ua/058/00/657085bbc9110.jpeg)
Є на війні місце і для кохання й дружби. Це доводить балада про неідеальних солдатів. Щемлива історія про те, що, незважаючи на пекельні умови, люди будь-де залишаються людьми.
![](https://i.lb.ua/085/19/657086556291f.jpeg)
«Я не втомлююсь від війни», – каже військовослужбовець, відомий громадський діяч Ігор Луценко. З лютого 2022 року він ще жодного разу не брав відпустки, у вихідні робить справи, пов’язані з війною, – ремонтує обладнання, створює нове, проводить зустрічі, пов’язані із цим.
Він не втомився від війни, але є речі, які «гнітять, лютять і бісять». Про його особистий досвід у війську читайте в матеріалі «Я не втомлююсь від війни».
![](https://i.lb.ua/084/48/63f756a47b22f.jpeg)
Також Ігор Луценко порушує трепетну тему загибелі будинків на війні. Вони гинуть першими, «бо не можуть утекти».
«Мертві будинки схожі на мертві тіла, вони смердять особливим запахом, котрий – запах мертвого будинку – ні з чим не сплутаєш і розпізнаєш миттєво. Якщо описати його словами – це запах напівтління з напівгниттям», – каже військовий.
Про цікавий погляд на сумну правду нашого сьогодення – у його тексті «Будинки і війна».
![Аерозйомка села Мощун](https://i.lb.ua/095/50/63edfa0e23f29.jpeg)
У травні 2022 року в оточенні на території Азовсталі опинилися українські захисники, яких не могли деблокувати військовим шляхом. Командування наказало їм зберегти життя – так у полон потрапили понад 2,5 тис. бійців. Частину з них розмістили в колишній виправній колонії №210 смт Оленівка (тимчасово захоплені терени Донецької області). У липні колонію підірвали «вагнерівці» – загинули до пів сотні українських захисників.
Серед полонених в Оленівці була й Анастасія Афіна – військовий психолог 36 бригади морської піхоти. Вона з побратимами під командуванням Сергія (Волини) Волинського проривалася на Азовсталь, потім виходила разом з «азовцями» із заводу, пережила теракт в Оленівці. Під час одного з обмінів повернулася в Україну. Анастасія розповідає про жахливі умови в російських колоніях, знущання з полонених, про жалість і про те, як змінилася країна, поки вона була в полоні.
![](https://i.lb.ua/071/17/6470c948da6c9.jpeg)
На яких факторах будується мотивація бійця на фронті; що повинні знати командири; кому не місце на нулі; як розмовляти з тими, хто повернувся з фронту – ці питання порушує фахівець з питань поведінки людини Віктор Комаренко, кандидат біологічних наук, нейрофізіолог, офіцер-психолог підрозділу, сформованого на базі добровольчого Азовського руху, який зараз входить у структуру ЗСУ.
Він по пунктах розбирає, як змінюється українська армія, яка відходить від радянських стандартів і рухається убік натовських.
![](https://i.lb.ua/061/00/63a9bc7a9b55e.jpeg)
Своє бачення, як перемогти в сучасній позиційній війні, має головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. У листопаді The Economist опублікував його текст про виклики переходу воєнних дій у позиційну форму й потреби Сил оборони України. Наводимо розширений варіант тексту.
![](https://i.lb.ua/011/15/64c8b9c81755f.jpeg)