15 кілометрів від Бахмута
23 липня вдосвіта росіяни вдарили по місту Часів Яр касетними боєприпасами. Унаслідок удару загорівся Палац культури. Рятувальники прибули на місце, але загасити пожежу не змогли, бо обстріли тривали. Вогонь знищив будівлю, а в ній – запас гуманітарної допомоги та медичне обладнання, бо там розташовувався гуманітарний штаб, а також надавали медичну допомогу. Місцева лікарня постраждала від обстрілів ще в січні.
– Палац культури був місцем, куди вели всі шляхи волонтерів, що підтримують життя людей, котрі намагаються там вижити, а таких близько тисячі (до вторгнення в місті проживало близько 13 000 людей. – Ред.). Нині Часів Яр лякає порожнечею: на вулиці людей не видно зовсім, а будинки світяться отворами ворожих приходів і вибитими шибками. Але варто маленькому каравану волонтерських автівок показатися на розбитих шляхах – з усіх боків, наче мурашки, з’являються люди, вони допомагають якнайшвидше розвантажити гуманітарку, поки ворог не обстрілює місто.
Крім хліба, зі собою волонтери привезли запас ліхтариків, батарейок, газових балонів з плитками, бо нормального постачання води, газу і світла тут немає давно. І купити теж ніде. Усе це вивантажують під фонові звуки обстрілів. Далі ці речі разом з хлібом розвезуть ще по менших селах, де також залишаються люди.
Для місцевих приїзд волонтерів – це не тільки про гуманітарку. Вони підходять поговорити, послухати і подивитися, а що там за межами їхніх осель, у яких вони ховаються від обстрілів. Радіють привезеній воді, з цікавістю слухають історію виготовлення привезеного хліба.
Слідами авіаударів
Нью-Йорк потерпає від російських авіабомб. 31 липня зранку протягом десяти хвилин на селище міського типу скинули чотири ФАБ 500 (500-кілограмові), за даними Донецької ОВА. За даними Міністерства внутрішніх справ, усього впродовж дня було шість авіаударів. Бомби зруйнували школу-інтернат і 46 будинків на п'яти вулицях.
– Про те, що Нью-Йорк зазнає масованих авіаударів, нас перед виїздом попереджали і місцеві, – каже Максим. – Там теж був один район, куди волонтери возили гуманітарку минулого разу. На щастя, до цього людей вдалося вмовити, вони евакуювалися.
У громаді зараз живуть менш ніж дві тисячі людей, розповів місцевий голова. Але люди також намагаються потроху повертатися. Нещодавно повернулася сім'я з дитиною, мовляв, тут город, якраз встигнуть запастися їжею, бо там, куди виїхали, ніяких умов, "усе чуже".
От тільки як тут зимуватимуть люди, поки що незрозуміло. Усе те, що намагалися відновити – вставити вікна, поремонтувати дах – знову потребує ремонту. А біля місць, де видають гуманітарку, падають російські ракети.
Та люди й тут не припиняють чекати на волонтерів, радо зустрічають. Сотні хлібин переміщають у приміщення. Натомість виносять картонні коробки з надписом "Good Bread From Good People" з минулого візиту волонтерів – так намагаються допомогти їм зекономити бодай на пакуванні. Ці коробки, певно, теж збережуть, щоб знову дочекатися хліба з Києва і передати їх для наступної партії допомоги.
